Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/410/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/8775/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_1
11.09.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
із секретарем ОСОБА_4 ,
за участі прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференції апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 20 серпня 2025 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 16.10.2025 з визначенням застави у 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 181 680 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 23.00 год. до 06.00 год. за адресою АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовуєтим, що ухвала суду є не законною та не обґрунтованою. Так, ухвалення рішення про застосування для підозрюваного запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою судом не було взято до уваги особу підозрюваного, а саме те, що він має сталі соціальні зв'язки, визнав свою вину повністю, співпрацює зі слідством. Крім того, вважає, що жодний ризик передбачений статтею 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та застосувати менш суворий запобіжний захід з метою перевести його до військової частини для подальшої служби в ЗСУ.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_7 18.08.2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, який будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді номера обслуги - радіотелефоніста 1 реактивного артилерійського взводу, реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 та який 17.03.2025 самовільно залишивши вказану військову частину, в порушення вимог ст.ст.2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.1, 3 ч. 4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виник умисел спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, що виник на ґрунті раніше виниклого конфлікту зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_8 . Реалізовуючи злочинний умисел, заздалегідь підготувавши не встановлене в ході досудового слідства, вогневе джерело запалювання для здійснення підпалу, житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_8 , 18.08.2025 року, близько 20 год. 04 хв., проник на територію вказаного домоволодіння і шляхом піднесення джерела відкритого вогню, здійснив підпал приміщень житлового будинку АДРЕСА_2 та після розповсюдження вогню покинув територію домоволодіння, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду, яка з її слів становить близько 500 000 грн.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України, про що 19.08.2025 йому повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 20 серпня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого СВ Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025121010002101 від 19.08.2025 в межах строку досудового розслідування, по 16.10.2025 включно, з визначення застави. Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, покарання за вчинення якого передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, офіційно не працевлаштований, розлучений, має двох малолітніх дітей, із середньою професійною освітою, хвороб, групи інвалідності не має, має постійне місце проживання та реєстрації, відтак сталі соціальні зв'язки відсутні. Отже, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, особи підозрюваного, слідчий суддя вважав, що прокурором доведено наявність ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування, впливати на свідків та потерпілу.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора про залишення ухвали суду без зміни, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається із матеріалів клопотання, при розгляді в суді першої інстанції клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які долученні до матеріалів клопотання.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду. Тож, для запобігання встановленим ризикам слідчий суддя дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, а тому посилання сторони захисту на безпідставність зазначених прокурором у клопотанні та встановлених судом ризиків не підлягають задоволенню.
Така позиція суду першої інстанції цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії»).
Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Також апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали врахував дані, які характеризують підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , і міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, та з метою запобігти встановленим ризикам судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тож, доводи захисника про те, що слідчим суддею не надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_7 свою вину визнає повністю, сприятиме слідству у з'ясуванні обставин даної справи, так як зацікавлений у швидкому розгляді справи задля можливості продовжити військову службу, не спростовують висновків слідчого судді про наявність передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів враховує, що останній не безпідставно підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в період воєнного стану введеного на території України, за який у разі доведення вини останнього, передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що, на думку колегії суддів, дозволяє ґрунтовно припускати, що останній може спрямувати свої дії на перешкоджання слідству шляхом реалізації встановлених ризиків.
При цьому суд вважає, що названі ризики досягають такого ступеню вірогідності, що жоден з менш суворих, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе відвернути зазначені ризики, що виправдовує тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Крім того, колегіє суддів встановлено, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання та реєстрації.
Також під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що ОСОБА_7 відповідно до доповіді військової частини НОМЕР_1 17.03.2025 був направлений на обстеження та лікування до психіатричного відділення А3309, проте під час очікування оформлення медичних документів у військовій частині НОМЕР_2 , самовільно без пояснення причин покинув місце очікування та направився в невідомому напрямку. Зі слів підозрюваного, кримінальне правопорушення вчинив зі злості до своє колишньої дружини через відсутність його особистих речей, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Здійснивши підпал, залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
В той же час, як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Отже, у разі застосування ОСОБА_9 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання чи домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, може переховуватись від суду. Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді і щодо наявності такого ризику, як вплив на свідків та потерпілу, оскільки останньому відоме їх місце перебування.
Таким чином, слідчий суддя, розглядаючи заявлене клопотання, взяв до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особу підозрюваного, характер вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, його тяжкість, наслідки вчинення протиправного діяння та дійшов до обґрунтованого висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та є правові підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В той же час, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
При цьому, твердження сторони захисту про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу є, на думку апеляційного суду, непереконливими.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).
Щодо доводів ОСОБА_7 про застосування менш суворого запобіжного заходу з метою переведення його до військової частини для подальшої служби в ЗСУ, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах клопотання відсутні дані та не надані стороною захисту про місце розташування військової частини. Більш того, останній може бути переведений до нового місця служби, що унеможливить його явку до слідчого, прокурора, суду, може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити нові кримінальні правопорушення.
Апеляційний суд також вважає, що слідчий суддя правильно врахував обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого злочину, його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність утриманців, стан здоров'я, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зважаючи на те що злочин вчинений проти власності, правильно визначив підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 181 680 грн., що відповідає 60 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 20.08.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: