Справа № 727/11118/25
Провадження № 3/727/2353/25
16 вересня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Гавалешко П.С., розглянув справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
14 серпня 2025 року о 11.50 год. ОСОБА_1 , знаходячись в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою, штовхав, тягнув за руки та принижував, чим було завдано шкоди психічному та фізичному здоров'ю потерпілій.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій зазначив, що примирився з потерпілою, просив справу розглядати без його участі. Просив провадження у справі закрити.
Потерпіла ОСОБА_2 надала до суду заяву, в якій зазначила, що примирилася з ОСОБА_1 , жодних претензій немає, просила провадження у справі відносно її чоловіка закрити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного.
Ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також у невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений. Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 року № 2789-ІІІ насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства. Фізичне насильство в сім'ї - це умисне насильство, яке не завдає фізичного болю і не спричиняє тілесних ушкоджень (наприклад, нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв). Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом правопорушення є особа, якій виповнилося 16 років, і яка вчинила насильство до члена своєї сім'ї.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення у діях ОСОБА_1 не вбачається усіх складових ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на наступне.
Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять протокол про адміністративне правопорушення, пояснення осіб.
Жодного іншого доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Таким чином, із зазначеного вбачається, що достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до суду надано не було.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен повно, всебічно, об'єктивно дослідити всі обставини справи і встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», за умови наявності певної неточності чи суперечностей, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
З викладених вище мотивів суд вважає, що застосування адміністративного стягнення до ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, за відсутності достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності, з урахуванням того, що таке застосування погіршує її становище - не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Тому, враховуючи встановлені в ході судового слідства обставини, відповідно до ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь особи, відносно якої складено протокол.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 1, 9, 23, 173-2, 245, 247, 283, 284, 294 КУпАП
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду на протязі десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя П.С. Гавалешко