Справа № 624/793/24
провадження №2-п/624/3/25
15 вересня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 02 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 02.12.2024 задоволено позов ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №196389 від 10.06.2021 в сумі 10400 грн, а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн судового збору та 10500 грн витрат на правничу допомогу.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення, яка надійшла до суду 19.08.2025. Заява була надіслана ОСОБА_1 поштою 15.08.2025.
В заяві про перегляд заочного рішення відповідач просить: 1) поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 02.12.2024 року по цивільні справі №624/793/24; 2) переглянути заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 02.12.2024 року по цивільні справі №624/793/24; 3) скасувати заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 02.12.2024 по цивільні справі №624/793/24 та призначити справу до розгляду у загальному порядку.
Заява обгрунтована тим, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи належним чином, не отримував жодних судових повісток чи повідомлень, не мав змоги взяти участь у процесі, надати пояснення, документи та заперечення. Це порушує його право на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. ст. 2, 128, 284-288 ЦПК України. Про існування заочного рішення відповідачу стало відомо лише на початку липня 2025 року, оскільки його банківські рахунки було заблоковано у зв'язку із відкриттям 07.02.2025 виконавчого провадження №77116433 про стягненням заборгованості. 23.07.2025 відповідач ознайомився з матеріалами справи та отримав копію заочного рішення суду. На момент надходження справи до суду відповідач фактично проживав та вже був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як раніше мешкав в с. Землянки, Кегичівського (Берестинського) району. Судові документи можливо надсилались на стару адресу, де відповідач не мешкає понад 3 роки. Таким чином відповідач не отримував повідомлень про розгляд справи, що стало причиною неявки до суду. Оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, жодної повістки не отримував, а тому був позбавлений можливості подавати докази та заперечувати проти позовних вимог позивача.
Що стосується заперечення проти позовних вимог позивача, зазначає, що позивач звертаючись до суду з позовом, не надав належних доказів, які підтверджують наявності у відповідача порушеного грошового зобов'язання за кредитним договором №196389 від 10.06.2021. Додані до позовної заяви копії договорів та розрахунок, як орієнтовну сукупність кредиту, де вказано чисту суму кредиту, кількість днів у розрахунковому періоді та проценти за користуванням не можуть бути підтвердженням існування невиконання зобов'язання позичальником перед кредитором. Згідно п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018 форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом. Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не може бути підтвердженням існування заборгованості перед позивачем, оскільки цей розрахунок не є первинним документом, він не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Також до позову не надано виписки з рахунку, де мають міститися такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. А отже, позивач не довів належними доказами передачу кредитних коштів саме відповідачу, факт належного укладення електронного договору, достовірний розрахунок заборгованості. У доданих матеріалах справи відсутні виписка з рахунку про зарахування коштів, первинні бухгалтерські документи згідно зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Верховний суд у постанові від 11.09.2019 у справі №755/2284/16-ц прямо вказав, що розрахунок заборгованості без первинних документів не є належним доказом. Крім того, позивач продовжував нарахування відсотків після спливу строку кредиту, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (справа №444/9519/12, №202/4494/ 16-ц) - «нарахування відсотків після закінчення строку дії договору є незаконним». Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений, іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги). Згідно з частиною другою цієї ж статті, первісний кредитор або новий кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги, інакше боржник вважається таким, що не був належним чином повідомлений та має право виконати зобов'язання на користь первісного кредитора, звільнившись таким чином від відповідальності. У справі відсутні належні та допустимі докази фактичного повідомлення відповідача, як боржника, про заміну кредитора. Це свідчить про порушення встановленого порядку відступлення права вимоги, що, у свою чергу, унеможливлює визнання правонаступництва нового кредитора належним чином здійсненим. З огляду на викладене, відповідач вважає, що суд безпідставно прийняв заочне рішення на користь особи, яка не довела набуття прав кредитора у встановленому законом порядку, чим було порушено процесуальні права відповідача та норми матеріального права, зокрема статтю 516 ЦК України. Що стосується питання стягнення судових витрат, то відповідач вважає, що на підставі висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а (постанова від 26.06.2019) суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ухвалою судді від 25.08.2025 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду, призначено судове засідання.
Учасники справи, належним чином повідомлені про розгляд справи, у судове засідання не з'явилися.
Заявник, відповідач ОСОБА_1 подав заяву про проведення розгляду справи у його відсутність. Заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Дослідивши заяву про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом.
За змістом ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
За приписами ст. 127 України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк ,встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Системний аналіз зазначених норм ЦПК України дає підстави зробити висновок, що у випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, такий відповідач має безумовне право на поновлення строку. В той же час, якщо заява про перегляд заочного рішення подана після спливу зазначеного двадцятиденного строку, то строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.
Судом встановлено, що заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 02.12.2024 задоволено позов ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №196389 від 10.06.2021 в сумі 10400 грн, а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн судового збору та 10500 грн витрат на правничу допомогу.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення, яка надійшла до суду 19.08.2025. Заява була надіслана ОСОБА_1 поштою 15.08.2025 та надійшла до суду 19.08.2025. В судовому засіданні відповідач присутнім не був. У резолютивній частині судового рішення, детально роз'яснено порядок та строки подання відповідачем заяви про його перегляд.
Статтею 283 ЦПК України передбачено, що відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5, п.п.1,3 ч.6 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
На виконання зазначених вимог ЦПК України, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 електронного кабінету, копія рішення була направлена на його адресу місця проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку. Відповідач поштове відправлення з копією заочного рішення за цією адресою не отримав, до суду повернутий конверт з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
23.07.2025 відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Цього ж дня ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи та отримав копію заочного рішення, про що свідчать його власноручні підписи (а.с.100, 114).
Оскільки, відповідач фактично отримав копію заочного рішення безпосередньо в суді 23.07.2025, то двадцятиденний строк, визначений ч. 3 ст. 284 ЦПК України, закінчився 12.08.2025 року.
Однак, відповідач заяву про перегляд заочного рішення подав у поштове відділення 15.08.2025, що підтверджується копією конверту з номером відправлення 6330400174131 та трекінгом за цим номером відправлення з сайту укрпошти, а тому правові підстави для поновлення строку відповідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України відсутні.
На підставі викладеного, підстави для задоволення заяви відповідача про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення з підстав, визначених ч. 3 ст. 284 ЦПК України відсутні.
Інші причини поважності пропущення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення відповідач суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року (справа №756/11081/20, пункти 69, 70) сформульовано правовий висновок, що суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.
Згідно з ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи відсутність підстав для поновлення процесуального строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення та оскільки заява про перегляд заочного рішення подана з пропуском процесуального строку, визначеного законом, то така заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 12, 126, 127, 260, 284 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 02.12.2024 ухвалено у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 02 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 15 вересня 2025 року.
Суддя Т.В. Богачова