Справа № 638/9057/25
Провадження № 1-в/638/579/25
Іменем України
10 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника пенітенціарної служби ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника ДУ «Олексіївської виправної колонії (№25)» ОСОБА_6 , про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло клопотання начальника ДУ «Олексіївської виправної колонії (№25)» ОСОБА_6 , про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що у державній установі «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» відбуває міру покарання засуджений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджений 06 червня 2023 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч.4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2022 року у виді 1 місяця арешту, що згідно ст. 72 КК України, відповідає 1 місяцю позбавлення волі, та призначити остаточне покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання рахувати з 23 вересня 2022 року - з часу затримання.
Початок строку відбування покарання - 23 вересня 2022 року, кінець строку - 23 жовтня 2029 року.
Засуджений ОСОБА_5 має попередні судимості, покарання за якими не відбуте та приєднане до знову призначеного на підставі ст. 71 та ч.1 ст. 71 КК України. Так:
4). 24.01.2022 року Конотопським міськрайонним судом Сумської
області за ч.1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт;
5). 14.07.2022 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч.2 ст. 389, ст. 71, ст. 72 КК України до 1 місяця 5 днів арешту.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати. Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Відповідно до мотивувальної частини вироку від 24 січня 2022 року Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України, а саме 1 епізод: 10 вересня 2021 року на суму 721 гривня 67 копійок.
Згідно з положеннями ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції 3У «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-IX) особа піддається адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу IV Податкового кодексу України, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2021 становить 2 270 грн.
Таким чином дії ОСОБА_5 за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2022 року слід кваліфікувати за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як дрібне викрадення чужого майна.
Таким чином, установа виконання покарань просить:
звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання за вироком від 24 січня 2022 року Конотопського міськрайонного суду Сумської області у зв?язку із усуненням кримінальної караності діяння;
виключити з вироку від 14 липня 2022 року Конотопського міськрайонного суду Сумської області посилання на приписи ст. 71, ст. 72 КК у України;
??на підставі ч. 2, 3 ст. 74 КК України, ч. 1 п. 13 ст. 537, 4.2 п.2 ст.539 КПК України, привести вирок у відношенні засудженого ОСОБА_5 від 14 липня 2022 року Конотопського міськрайонного суду Сумської області у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України, щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.2023 року, а саме: покарання, призначене за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 389 КК України у виді 1 (одного) місяця арешту замінити на інший вид покарання, передбачений Кримінальним кодексом України;
керуючись п. 14 ч.1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України вирішити інше питання про всякого року сумнів, що виникне при виконанні вироку від 06 червня 2023 року Конотопського міськрайонного суду Сумської області, а саме: на підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, визначити остаточний строк покарання до відбуття засудженому ОСОБА_5 , 1980 року народження.
Представник установи покарань клопотання підтримав.
Засуджений у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.
Прокурор у задоволенні клопотання засудженого не заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2022 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і призначено йому покарання у виді ста годин громадських робіт .
Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2022 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України і призначено покарання у виді 1 (один) місяць арешту.
Згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2022 року - 40 годин громадських робіт, що у відповідності зі ст. 72 КК України відповідає 5 (п'яти) дням арешту і остаточно призначити покарання 1 (один) місяць 5 (п'ять) днів арешту.
Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 червня 2023 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
За сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2022 року у виді 1 (одного) місяця арешту, що, згідно ст. 72 КК України, відповідає (одному) місяцю позбавлення волі, та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 1 (один) місяць.
Ухвалою колегії суддів Сумського апеляційного суду від 22.01.2024 вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.06.2023 відносно ОСОБА_5 залишено без змін, а його апеляційну скаргу на цей вирок - без задоволення.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на 2021 рік для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня.
За змістом вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2022 вбачається, що ОСОБА_5 :
10 вересня 2021 року вчинив умисні дії, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 185 КК України, та завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 721,67 грн.;
Зазначений епізод на день вчинення правопорушення не перевищував розміру двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння ( ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а також за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення..
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті4КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_5 за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2022 завдав матеріальну шкоду потерпілому на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, станом на день скоєння злочинів, тому вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність привести вищевказаний вирок у відповідність до вимог вказаного Закону.
У зв'язку з чим, посилання на приписи ст. 71, 72 КК України з вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2022 року виключаються.
Щодо вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2022 року, суд зазначає наступне.
28 березня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» № 3342-IX від 23 серпня 2023 року, яким на підставі частини 1 пункту 4 внесено зміни у статтю 60 Кримінального кодексу України, та визначено, що «1. Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті і встановлюється на строк від одного до шести місяців. 2. Арешт не застосовується до вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до семи років».
Згідно зі ст. 60 КК України, в редакції чинній станом на 28 березня 2024 року, покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Арешт не застосовується до вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до семи років.
Зміни також внесено до ч. 2 ст. 389 КК України, санкція якої, в чинній редакції, передбачає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк.
Таким чином, санкція ч. 2 ст. 389 КК України, за якою вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2022 року призначено покарання у вигляді 1 місяця арешту, на даний час не передбачає такого покарання як арешт.
За таких обставин, наявні підстави для вирішення питання пом'якшення покарання у випадку, передбаченому частиною 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання в тому числі про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 74 Кримінального кодексу України.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) по вирішенню питання, пов'язаного із виконанням вироку суду, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 Кримінального кодексу України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимості. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно з ч. 1 та 3 статті 74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Враховуючи чинну на даний час санкцію ч. 2 ст. 389 КК України, за якою засуджено ОСОБА_5 , суд не вправі застосувати до нього покарання у виді обмеження волі, оскільки така міра покарання є більш суворою за призначене вироком суду покарання, враховуючи положення ст. 51 КК України, а відтак погіршує становище засудженого.
Згідно зі ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 72 КК України, одному дню арешту відповідають два дні пробаційного нагляду.
Стаття 72 КК України, не передбачає прямого співвідношення громадських робіт та пробаційного нагляду, однак, таке співвідношення може бути проведено лише опосередковано через інші види покарань двома способами:
- за допомогою комплексного використання положень підпункту в) п.2 ч.1 ст.72 КК України;
- з використанням положень пунктів 4 і 5 ч.1ст.72 КК.
За приписами ч. 1 ст. 72 КК України, менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи, зокрема, з такого їх співвідношення:
- пункт 2 - одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають: два дні пробаційного нагляду; відтак 30 днів арешту відповідає 60 дням пробаційного нагляду;
- пункти 4, 5 - одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт; одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду; тому 30 днів арешту відповідає 30 дням пробаційного нагляду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що при заміні ОСОБА_5 покарання необхідно керуватись пунктами 4, 5 ч.1 ст.72 КК України, що буде більш сприятливим для обвинуваченого.
За таких обставин, наявні підстави для заміни призначеного покарання у виді арешту більш м'яким, передбаченим санкцією ч. 2 ст. 389 КК України в чинній редакції, а саме покаранням у виді пробаційного нагляду строком місяць, що відповідає положенням ст. 59-1, 72, 185 КК України і не погіршує становище засудженого.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.537, ч.2 ст.539 КПК України, питання про застосування покарання за наявності кількох вироків під час виконання вироків вирішується судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок. Визначаючи порядок застосування покарання засудженому, стосовно якого є не приведений у виконання вирок, про який не було відомо суду, що ухвалив останній вирок, суд шляхом винесення ухвали про призначення покарання за наявності декількох вироків встановлює загальний розмір покарання, що підлягає відбуванню.
Згідно з п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання за кількома вироками, повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст.71 КК України. При складанні покарань у порядку, передбаченому зазначеною статтею, загальний його розмір не може бути більшим за максимальну межу, встановлену для цього виду покарання в Загальній частині КК. Якщо за знову вчинений злочин призначено передбачене законом максимальне покарання, невідбута частина покарання за попереднім вироком підлягає поглиненню. Коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст.70, так і ст.71 КК України: спочатку - за правилами ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч.4 ст.70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків. За наявності щодо засудженого вироку, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання цього вироку зобов'язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно до ст.71 КК України.
Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» питання визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків можуть вирішуватися на стадії виконання вироку у випадках, якщо стосовно засудженого є не звернений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок. При призначенні покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків слід забезпечити недопущення порушення конституційних прав засудженого та виконання постановлених відносно нього вироків, а також не допустити погіршення становища засудженого під час вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків, як то передбачено нормами ст.ст.70, 71 КК України.
Згідно з роз'ясненнями, що викладено у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків» від 21.12.1990 №11, не підлягають розгляду в порядку, передбаченомуст.539 КПК України, питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
За ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Суд зазначає, що засуджений ОСОБА_5 за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.06.2023 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.4 ст. 186 КК України, 22 вересня 2022 року, тобто після винесення вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14.07.2022.
Отже, з метою врегулювання питання, пов'язаного з виконанням кількох вироків, враховуючи неможливість погіршення становища засудженого під час процедури вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно нього, а також те, що за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 червня 2023 року частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком, суд вважає за можливе вирішити це питання з урахуванням норм ч.1 ст.71 КК України.
За таких обставин, клопотання органу виконання покарань є таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України суд,-
ухвалив:
Клопотання начальника ДУ «Олексіївської виправної колонії (№25)» ОСОБА_6 , про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_7 - задовольнити.
Привести вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2022 року у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року та негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінального покарання, призначеного за ч 1 ст. 185 КК України у виді 100 годин громадських робіт, у зв'язку з усуненням караності вчиненого ним діяння.
Виключити з вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2022 року посилання на приписи ст. 71, 72 КК України.
Привести вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2022 року у відповідність вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23 серпня 2023 року, та замінити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 місяця арешту на більш м'яке покарання - пробаційний нагляд на строк 1 місяць.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області віл 06 червня 2023 року частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2022 року та з урахуванням положень п.п. а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, згідно яких одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду, визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 7 років 10 днів позбавлення волі.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу суду протягом 7 діб з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова.
Повний текст ухвали складений 15.09.2025.
Суддя ОСОБА_1