Справа № 611/73/25
Провадження № 2/638/3205/25
16 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова в складі головуючого судді Шамраєва М.Є., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського (Дзержинського) районного суду міста Харкова із позовом до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейської служба України, в якому просить: стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання кошті з Єдиного казначейського рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь позивача 9999 грн. як компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю Барвінківського районного суду Харківської області.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 520/20985/24 адміністративний позов до Барвінківського районного суду Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Барвінківський районний суд Харківської області повторно розглянути запит про доступ до публічної інформації від 25.07.2024 з урахуванням висновків суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №520/20985/24 апеляційну скаргу Барвінківського районного суду Харківської області - залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 по справі №520/20985/24 - залишено без змін. Позивач вказав, що він є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) та особою з другою групою інвалідності. В результаті протиправної бездіяльності Барвінківського районного суду Харківської області, позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає у незаконній відмові щодо розгляду запиту позивача по суті, чим порушено права останнього на отримання відповіді у передбачуваний законом строк, що призвело до судової тяганини у цивільній справі № 611/476/24.
Вважає, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органами держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчити про заподіяння йому моральної шкоди. Моральна шкода, завдана йому внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, складає 9999 грн. виходячи з розрахунку 66,66 грн. за кожен день психологічних страждань (150 днів), які супроводжувалися зневірою у законність та нестачею коштів на лікування.
Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 13.02.2025 вказану позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду від представника Барвінківського районного суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву. В якому зазначено, що Барвінківський районний суд Харківської області з викладеними вимогами в позові ОСОБА_1 не погоджується та вважає такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 520/20985/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Барвінківський районний суд Харківської області повторно розглянути запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 25.07.2024 (вх. № 03-05/М-18/24) з урахуванням висновків суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №520/20985/24 апеляційну скаргу Барвінківського районного суду Харківської області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 по справі №520/20985/24 - залишено без змін. Також представник відповідача зазначає, що вказаним рішенням було відмовлено в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Барвінківського районного суду Харківської області за запитом від 25 липня 2024 року, тому що цілісність листа від 26 липня 2024 року № 03-05/M-18/18/2024, не підтверджено кваліфікованим електронним підписом в.о голови суду ОСОБА_2 або кваліфікованою електронною печаткою. Тобто, Харківським окружним адміністративним судом не встановлено факту бездіяльності Барвінківського районного суду Харківської області, та не визнано дії неправомірними. Щодо стягнення моральної шкоди, у відзиві зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Проте, ОСОБА_1 не навів обґрунтування позовних вимог та не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому шкоди та її розміру з боку Барвінківського районного суду Харківської області. Також ОСОБА_1 не доведено протиправності дій Барвінківського районного суду Харківської області та причинного зв'язку між такими діями і заподіяною шкодою.
До суду від представника Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області надійшов відзив на позовну заяву. В якому зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області заперечує проти цивільного позову ОСОБА_1 з наступних підстав, а саме дії або бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області з питань, які б стосувалися прав та законних інтересів ОСОБА_1 не визнавалися неправомірними. Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зазначає, що не було стороною у справі за позовом ОСОБА_1 , зокрема рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 520/20985/24 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії стосується Барвінківського районного суду Харківської області, а тому, стягнення моральної шкоди з Територіального управління є безпідставним. Також представник Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області наголошує, що наведені громадянином ОСОБА_1 в позовній заяві окремі тези щодо трактування поняття моральної шкоди, її змісту, жодним чином не можуть враховуватись судом як безспірний факт завдання такої шкоди Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області позивачу за відсутності вини Територіального управління. Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зазначає про відсутність будь-яких доказів (наданих документів) з боку позивача щодо підтвердження заявленого ним у позовній заяві погіршення стану здоров'я та емоційної напруги, які спричинені саме діями ТУ ДСА у Харківській області. Також позивач при оцінці моральних чи фізичних страждань, наводить цифру, яка жодним чином не може бути підлягати оцінці в якості компенсації, у зв'язку з чим не може бути стягненою на користь позивача. Оскільки ТУ ДСА у Харківській області здійснює свою діяльність виключно в межах та на підставі положень чинного законодавства України, то жодних моральних страждань, а тим паче погіршення стану здоров'я позивачу не завдало.
Від представника Державної казначейської служби України відзиву або клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов наступного.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 520/20985/24 адміністративний позов до Барвінківського районного суду Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Барвінківський районний суд Харківської області повторно розглянути запит про доступ до публічної інформації від 25.07.2024 з урахуванням висновків суду. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №520/20985/24 апеляційну скаргу Барвінківського районного суду Харківської області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 по справі №520/20985/24 - залишено без змін.
Відповідно до даних посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 24.12.2019 та Посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.04.2010, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги та компенсації, встановленні Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Аналізуючи наведені обставини справи суд зазначає, що предметом позову у цій справі є вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої йому протиправною бездіяльністю Барвінківським районним судом Харківської області.
Приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 3 Конституції України проголошує, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Це конституційне положення більшу конкретизацію знаходить у ст. 56 Основного Закону, яка закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно зі ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Отже підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) роз'яснено, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму ВСУ).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Проте, суд зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 520/20985/24 адміністративний позов до Барвінківського районного суду Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Барвінківський районний суд Харківської області повторно розглянути запит про доступ до публічної інформації від 25.07.2024 з урахуванням висновків суду. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Тобто рішенням суду в частині визнання протиправної бездіяльності Барвінківського районного суду Харківської області відмовлено.
Отже, оскільки судовими рішеннями не встановлено протиправність бездіяльності відповідачів, відсутні підстави для відшкодування заданої позивачу такою бездіяльністю моральної шкоди.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що бездіяльність Барвінківського районного суду Харківської області мала негативний вплив на нього, також не надано жодного доказу, що негативні емоції позивача досягли рівня страждання або приниження, не доведений причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями та бездіяльністю першого відповідача та шкодою позивачу. Також позивачем жодним чином не обґрунтований розмір моральної шкоди.
ОСОБА_1 у позовній заяві зазначав, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органами держави прав людини можуть свідчити про заподіяння йому моральної шкоди. Тобто сам позивач лише припускає, що бездіяльність відповідачів можуть свідчити про заподіяння йому моральної шкоди.
Крім того, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача.
У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
До подібних правових висновків за аналогічних фактичних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 177/63/19 (провадження № 61-1205св20).
Тобто, Державна казначейська служба України є органом, який здійснює тільки списання коштів з Державного бюджету України й будь-яких незаконних дій щодо позивача не вчиняла.
Отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 19, 76-81, 89, 133, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Барвінківський районний суд Харківської області, ЄДРПОУ 02893775, Харківська область, Барвінківський р-н, м. Барвінкове, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6
Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, ЄДРПОУ 26281249, місце знаходження: м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 36, корп. 2;
Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, місце знаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.
Суддя М.Є. Шамраєв