справа № 619/5472/25
провадження № 2-а/619/78/25
16 вересня 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Овсянніков В.С., ознайомившись із адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Полтавській області про визнання противоправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
У провадження Дергачівського районного суду Харківської області надійшов вищевказаний адміністративний позов.
Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви до суду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.
Ознайомившись зі змістом адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що він не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що він звільнений від сплати судового збору у справі про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, посилаючись, як на підставу до положень ст.ст. 287, 288 КупАП, ст.ст. 2-4 Закону №3674-VI, з посиланням на висновки викладені у постанові ВС України від 13.12.2016 року №21-1410а16, відповідно до висновків, вказано про те, що при оскаржені судового рішення в пеляційному/касаційному порядку у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом №36754-УІ сплаті не підлягає.
Вважаю, що таке клопотання не може бути задоволене, з наступних підстав.
Як вбачається з позовних вимог, предметом спору є вимога про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону № 3674-VІ.
За статтями 1, 2 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 Закону № 3674-VІ містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Отже, питання розміру судового збору, порядку його сплати та звільнення від сплати такого регулюються ЗУ «Про судовий збір», а не Кодексом України про адміністративні правопорушення.
З огляду на розгляд справ про адміністративні правопорушення за правилами адміністративного судочинства, що прямо передбачено КУпАП, застосуванню підлягають приписи КАС України та Закону України «Про судовий збір».
Крім того, вважаю за необхідне зазначити, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Вказане підтверджується і рішенням Конституційного суду України від 03.10.1997 року № 4-зп.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 р. №543/775/17 відступила від попереднього висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону N 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, потрібно розмежовувати категорії справ щодо накладення адміністративного стягнення, де застосуванню підлягають норми КУпАП і відповідно розмір ставки судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, де застосуванню підлягають норми КАС України, а ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2025 становить 3028,00 гривень.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Разом з тим, позивачем позовну заяву подано через електронний кабінет користувача підсистеми ЄСІСТ - Електронний Суд.
Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що складає 484 (читириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Таким чином, позивачу за звернення до суду із даним позовом необхідно сплатити судовий збір у розмірі 484 (читириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору або докази звільнення від сплати судового збору.
Окрім того, з позовної заяви вбачається, що позивачем позов пред'явлено до ГУПН в Полтавській області.
Зі змісту ст. 222 КУпАП вбачається, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Відповідно до п. 1 розділу 1 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України 06.11.2015 № 73 Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, який створюється, реорганізується та ліквідується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку.
Пунктом 7 розділу II Положення передбачено, що Департамент здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, віднесених до компетенції Національної поліції України.
Відповідно до п.п. 9, 10 розділу V Положення, Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності. Департамент фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органі
Отже належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 42, 46 КАС України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Також відповідно до ч. 4 ст. 48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з викладеного та з урахуванням вказаних норм законодавства, позивачу необхідно визначитися з належним відповідачем у справі.
Відповідно до ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 12, 160-167, 169-170, 286 КАС України, суддя,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Полтавській області про визнання противоправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Овсянніков