Справа № 396/1301/25
Провадження № 2/396/742/25
12.09.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Цесельської О.С., за участю секретаря судового засідання Кравченко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Новоукраїнського районного цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача суму боргу у розмірі 23465.82 грн., також просить стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у розмірі 17930 грн. 00 коп., інфляційні витрати 3920.65 грн, 3% річних 1615.17 грн., а також витрати на правову допомогу.
Позов мотивовано тим, що 15.05.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №878084, згідно умов якого, відповідачці були перераховані кредитні кошти в сумі 7000 грн.00 коп. Відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого, 12.04.2018 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 1, ТОВ «Авентус Україна» було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 878084 на користь ТОВ ФК «Довіра та Гарантія», а відповідно ТОВ «Довіра та Гарантія» набуто право вимоги до відповідачки.
25.07.2024 року ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».
Ухвалою судді від 02.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про час розгляду справи була повідомлена належним чином, у позові просила слухати справу у її відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, повідомлена про розгляд справи у встановленому законом порядку. Відзив не подала.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З огляду на викладені обставини, того факту, що представнтком позивача подано заяву про заочний розгляд справи, і враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає встановив наступне.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 15.05.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 878084, відповідно до якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові позичку на суму 7000 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (п. 1.1 Договору).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року з ТОВ «Авентус Україна».
Судом досліджений Договір факторингу № 1 від 12.04.2018, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
25.07.2024 року відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».
При цьому в якості доказів позивач надав частину копії договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року, зокрема 6 сторінок з 10. Хоча згідно п. 12. Договору передбачено перлік додатків, які містять невід'ємну частину договору.
Крім того в якості доказів також надав копію форми Реєстру № 25 від 12.09.2019 року з переліком інформації вимоги і перелік боржників.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Таким чином судом встановлено, що 15.05.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику на умовах надання фінансового кредиту № 878084, відповідно до якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові позичку на суму 7000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (п. 1.1 Договору).
Договір факторингу № 1, укладений між укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», датований 12.04.2018 року, тобто він укладений більш ніж за рік до підписання договору про надання фінансового кредиту № 878084 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ..
Також суду подано Реєстр прав вимоги № 25 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року, датований 12.09.2019 року.
Так з доданих позивачем доказів зокрема з копії Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року вбачається, його сторонами фактично здійснено передачу одній від одної невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «Авентуч Україна» щодо відповідача ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 в цьому договорі не вказано.
Отже, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
З цих підстав суд визнає неналежним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», яке перейменовано на ТОВ «Він Фінанс» права вимоги за договором про надання коштів у позику на умовах надання фінансового кредиту № 878084.
Разом з тим, з аналізу матеріалів справи вбачається, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще 12.04.2018, а сам договір про надання фінансового кредиту був укладений 15.05.2019 року, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Будь-яких інших додаткових угод до договору факторингу до позову не надано.
З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу № 1 від 12.04.2018, в останньому не вказано.
У зв'язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Таким чином, суду необхідно з'ясувати обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «Авентус Україна» та чи існували ці права на момент їх переходу.
Суд також звертає увагу на те, що доказів на підтвердження оплати за договором факторингу стороною позивача не надано.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 878084 від 15.09.2019 від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», яке в подальшому перейменовано на ТОВ «Він Фінанс». Тобто, на момент укладення договору факторингу №1 від 12.04.2018 року ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати позивачу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (після перейменування - ТОВ «Він Фінанс»).
Отже, оскільки позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», відповідно ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» взагалі не є належним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання права грошової вимоги до відповідача, а подання позову особою, яка не набула права вимоги, є самостійною підставою відмови в позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 258-259, 264, 265, 268, 273, 280-284, 354-355, 365 ЦПК України, ст. 202, 208, 509, 526, 610, 611, 626, 634, 639, 1054, ЦК України, суд,
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в порядку передбаченому ст. 355 ЦПК України безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О. С. Цесельська