вул. Слави, 26, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, 26100, тел.(255)2-19-38
е-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua, сайт: https://na.kr.court.gov.ua, Код згідно з ЄДРПОУ 02896957
16.09.2025 394/172/25
2-п/394/2/25
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі
головуючого судді: Краснопольської Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Довгої С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП «Тас Агро Лан» про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди земельної ділянки,-
Представник позивача звернулась до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, зазначивши, що 16 грудня 2024 року, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малютяк А.В., зареєстрованому у Реєстрі за №2058, прийняла у дарунок від ОСОБА_2 і набула у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,6573 га, розташовану на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарствого виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3523655000:02:000:0178, дата державної реєстрації земельної ділянки 18.10.2006 року, орган, який зареєстрував земельну ділянку - Новоархангельський відділ КРФ ЦДЗК. Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2024 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 448746035236, номер відомостей про право 58028450. Згідно договору оренди від 20.07.2006 року ОСОБА_2 передала земельну ділянку під кадастровим номером 3523655000:02:000:0178 в оренду ПСП «Лан», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є ПП «Тас Агро Лан». Договір оренди був зареєстрований у Новоархангельському відділі КРФ ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2006 року за №214.Згідно п. 8 Договору оренди земельної ділянки - договір укладено на 25 років. Пунктом 40 договору оренди, сторони узгодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря - є підставою для зміни умов або розірвання договору. Маючи на меті розпорядитися земельною ділянкою, 06.01.2025 року позивач направила відповідачу письмову пропозицію про розірвання договору оренди, до якої долучила підписані нею, два примірники Угоди про розірвання Договору оренди земельної ділянки та акту прийому-передачі (повернення оренди) земельної ділянки. З метою погодження умов та розірвання договору оренди, просила ПП «Тас Агро Лан» підписати Угоду про розірвання договору оренди, Акт прийому-передачі, скріпити печаткою та направити на її адресу. Зазначивши, що в разі залишення її пропозиції без відповідного реагування, після спливу 20-денного терміну з дати одержання поштового повідомлення, вона буде вирішувати це питання в судовому порядку. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач змушена була звернутися до суду, просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,6573 га, розташованої на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3523655000:02:000:0178, укладений 20 липня 2006 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 та ПСП «Лан», правонаступником якого є Приватне підприємство «ТАС АГРО ЛАН», зареєстрований в Новоархангельському відділі КРФ ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2006 року за №214 та державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 січня 2018 року, номер запису про інше речове право: 24639058 та визнати припиненим право оренди ПП «ТАС АГРО ЛАН», скасувати державну реєстрацію іншого речового права та припинити у Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про інше речове право: 24639058.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 11.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, ухвалою від 30.04.2025 року справу призначено для розгляду справи по суті на 04.06.2025 року.
Заочним рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 04.06.2025 року позовні вимоги позивача задоволено вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивач судового збору, додатковим рішенням від 13.06.2025 року вирішено питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15.07.2025 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення задоволено, вищевказане рішення суду від 04.06.2025 року скасовано та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
За результатами підготовчого судового засідання в даному провадженні від 14.08.2025 року справу призначено до розгляду по суті на 16.09.2025 року.
В судове засідання позивач не з'явилась, її представник подала до суду заяву, в якій просила проводити судове засідання за їх відсутності, позовні вимоги підтримала, просила розірвати договір оренди, свої доводи аргументувала в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.
Представник відповідача ПП «ТАС АГРО ЛАН», який є правонаступником ПСП «Лан» в судове засідання не з'явився, був повідомлений в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не відомі. Разом з тим, від відповідача надійшов відзив.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є правовідносини щодо договірних зобов'язань, які регулюються Законом України "Про оренду землі", ЗК України та ЦК України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Спеціальним законом, що регулює орендні відносини щодо земельних ділянок є Закон України "Про оренду землі".
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, також іноземним державам.
Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як слідує зі статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".
Саме Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У ст. 21 вказаного Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Згідно ч.ч. 3-5 ст. 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному 148-1 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 цього Закону перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Разом з тим, положення містяться в п. 40 спірного договору оренди землі за яким перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Проте, як з'ясовано в судовому засіданні, підставою для звернення до суду із даним позовом про розірвання договору, є порушення прав позивача щодо розпорядження нею своєю земельною ділянкою та недобросовісність дій відповідача щодо зловживання ним своїми правами відносно орендованої земельної ділянки.
В судовому засіданні встановлено, що згідно копії Договору дарування, зареєстрованого в Реєстрі за №2058 від 16.12.2024 року ОСОБА_1 , прийняла у дарунок від ОСОБА_2 і набула у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,6573 га, розташовану на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарствого виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3523655000:02:000:0178, дата державної реєстрації земельної ділянки 18.10.2006 року, орган, який зареєстрував земельну ділянку - Новоархангельський відділ КРФ ЦДЗК (а.с. 9-2-11).
Відповідно до копії Договору оренди 20.07.2006 року між ОСОБА_2 та ПСП «Лан», в особі голови Стрельченко В.І. було укладено договір оренди земельної ділянки. Договір оренди був зареєстрований у Новоархангельському відділі КРФ ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчиено запис від 18.10.2006 рокуза №214. Відповідно до п. 8 Договір оренди укладено строком на 25 років; відповідно п. 40 Договору передбачено, що право на орендовану земельну ділянку в разі смерті фізичної особи- орендаря переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с. 12-14).
Згідно копії пропозицію про розірвання договору оренди, позивач 06.01.2025 року направила відповідачу два примірники підписані нею Угоди про розірвання Договору оренди земельної ділянки та акту прийому-передачі (повернення оренди) земельної ділянки. З метою погодження умов та розірвання договору оренди, просила ПП «Тас Агро Лан» підписати Угоду про розірвання договору оренди, Акт прийому-передачі, скріпити печаткою та направити на її адресу. Попередивши, що вразі залишення її пропозиції без відповідного реагування, після спливу 20-денного терміну з дати одержання поштового повідомлення, вона буде вирішувати це питання в судовому порядку (а.с. 17-21).
Разом з тим, п. 39 Договору оренди землі, який просить розірвати позивач передбачено, що розірвання укладеного спірного договору допускається в односторонньому порядку з підстав, вказнаних в Законі "Про оренду землі". Тобто при укладенні договору сторонами узгоджено таку умову розірвання договору оренди земля як підстави, вказані в Законі "Про оренду землі". За вказаних обставин позивач має право на звернення до суду щодо дострокового розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Така ж підстава передбачена ст. 611 ЦК.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек, єдиного Реєстру заборон відчудження, об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка загальним розміром 4,6573 га, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим номером 3523655000:02:000:0178 (а.с. 15-16).
Представником ПП «ТАС АГРО ЛАН», який є правонаступником ПСП «ЛАН» надано відзив на позов, в якому вимоги позивача визнав незаконними, не обґрунтованими та такими, що порушують права відповідача, обґрунтувавши свою позицію тим, що орендареві забезпечується захист його права власності на земельну ділянку. Дійсно згідно п. 40 вищезазначеного Договору оренди визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Проте на думку відповідача, перехід права власності на змемльну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на твідповідну зміну обставин у договірних правовідносинах, в зв'язку із таким переходом, порівняно з тими обставинами, за якими укладався договір оренди. Рівно, як і зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб'єктивне цивільне та/або законний інтерес орендодавця, як сторони договору оренди.
Просив відмовити позивачці у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 38-47).
У свїй відповіді на відзив на позовну заяву зазначила, що не визнає жодного посилання відзиву на позовну заяву, вважаючи їх формальними і штучними. В зв'язку з чим, наполягала на задоволенні позовних вимог (а.с. 54-62).
Вирішуючи заявлений позов суд виходить з наступного:
У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов'язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе скористатися результатами договору.
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Суд зазначає, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину. Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій. Проте, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України), висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.
З огляду на ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Ч. 2 ст 318 ЦК України, встановлена рівність усіх суб'єктів права власності перед законом.
У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. За змістом ч. 4 ст. 148-1 ЗК України за згодою сторін договору оренди до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом. За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з наступного.
Діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суду необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду було надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги; договір про надання правничої (правової) допомоги №75 від 24.12.2024 року, укладений між ОСОБА_1 і адвокатом Міхальовою В.В.; акт наданих послуг (виконаних робіт), копії квитанцій.
Загальна вартість наданих послуг за час дії договору склала 40000,00 грн.
Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справ та керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що характер спірних відносин у справі не є складним, судова практика у цій категорії справ є сталою, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування, а тому вважає, що з урахуванням принципу розумності та справедливості, співмірною до обсягу цих послуг сума відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За правилами ч.3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу, дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судом встановлено, що позов є доведеним та обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судовий збір стягується з відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України "Про оренду землі", ст. ст. 93, 79-1, 148 ЗК України, ст.ст. 3, 6, 13-15, 317-321, 627-629, 651 ЦК України, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП «Тас Агро Лан» про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди земельної ділянки - задовольнити.
Розірвати договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,6573 га, розташованої на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3523655000:02:000:0178, укладений 20 липня 2006 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 та ПСП «Лан», правонаступником якого є Приватне підприємство «ТАС АГРО ЛАН», зареєстрований в Новоархангельському відділі КРФ ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2006 року за №214 та державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 січня 2018 року, номер запису про інше речове право: 24639058.
Визнати припиненим право оренди ПП «ТАС АГРО ЛАН», скасувати державну реєстрацію іншого речового права та припинити у Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про інше речове право : 24639058.
Стягнути з ПП «ТАС АГРО ЛАН», на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ПП "ТАС АГРО ЛАН" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Копію даного рішення вручити учасникам справи.
Ідентифікаційні дані учасників:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Солдатське, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданого Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 14.07.1998 року, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
Приватне підприємство «ТАС АГРО ЛАН», місце знаходження: вул. Слави, 140, смт Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 03757040.
Суддя: