Справа № 404/1891/23
Номер провадження 1-кп/404/116/23
16 вересня 2025 року Фортечний районний суд м.Кропивницького в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
при секретарі ОСОБА_3
розглянувши під час відкритого судового засідання у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12022121010002246 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Наталіївка Солонянського району Дніпропетровської області, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.5 ст.185 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Нікополь Дніпропетровської області, проживаючої по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Придніпровське Нікопольського району Дніпропетровської області, проживаючого по АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,
Прокурором з посиланням на підстави та ризики, передбачені кримінальним процесуальним законом, заявлено клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , оскільки завершити судовий розгляд кримінального провадження до моменту завершення терміну дії запобіжних заходів неможливо.
При цьому член колегії суддів - суддя ОСОБА_11 на теперішній час перебуває у відпустці, що призводить до неможливості розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегією суддів.
Так, суд зауважує, що пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), було встановлено певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Із запровадженням на території України воєнного стану, питання продовження строку тримання під вартою у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом такого питання у встановленому КПК порядку, стало регулюватися положеннями ч.6 ст.615 КПК України.
Зокрема, ч.6 ст.615 КПК України було передбачено, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №8-р(II)/2024 від 18.07.2024 року у справі №3-88/2022(205/22, 114/24) частину шосту статті 615 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
При цьому суд наголошує, що мотивами, які слугували для прийняття вказаного рішення Конституційним Судом України, стала виключно неприпустимість автоматичного продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наголошення на необхідності розгляду вказаного питання судом, що завершується ухваленням вмотивованого та належним чином обґрунтованого судового рішення.
Крім того, Конституційний Суд України, за змістом вищевказаного рішення, зобов'язав Верховну Раду України «привести нормативне регулювання, установлене ч.6 ст.615 КПК України, що визнана неконституційною, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням» (п.3 резолютивної частини рішення). У зв'язку з цим втрата чинності положень ч.6 ст.615 КПК України була відтермінована Конституційним Судом України на три місяці з дня ухвалення вищевказаного рішення.
Попри це, зі спливом тримісячного строку, встановленого Конституційним Судом України, Верховною Радою України нормативне регулювання, установлене ч.6 ст.615 КПК України, щодо продовження строку тримання під вартою у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом такого питання у встановленому КПК порядку, у відповідність до рішення Конституційного Суду України не приведено.
У зв'язку з цим, на теперішній час склалась ситуація, за якої положення ч.6 ст.615 КПК України є такими, що втратили чинність, та відповідно не можуть бути застосованими при продовженні строку тримання під вартою, а Верховною Радою України, всупереч вимогам Конституційного Суду України, не вироблено новий механізм, який врегулював би окреслене вище питання.
При цьому, відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. При цьому, на переконання суду, такий перелік не є вичерпним.
Зокрема, положеннями ст.129 Конституції України аналогічно закріплено основні засади судочинства, в тому числі і кримінального, із зазначенням про те, що законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Таким чином, до загальних засад кримінального провадження слід віднести, зокрема: розумність строків, доступ до правосуддя, а також незмінність складу суду.
Так, відповідно до ч.1 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Згідно з положеннями ч.1 ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Порядок визначення складу суду встановлений ст.35 КПК України. При цьому ч.9 ст.35 КПК України передбачає, що склад суду у кримінальному провадженні є незмінним, крім випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічно, згідно положень ч.1 ст.319 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів.
За загальними правилами судочинства незмінність складу суду при проведені судового розгляду полягає в тому, що справа від початку її розгляду і до закінчення повинна розглядатись за участі лише судді або колегії суддів, визначених ЄСІТС для розгляду конкретного кримінального провадження, натомість тимчасова неможливість розгляду головуючим суддею клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою (зокрема у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, у відпусті або відгулах) не може бути безумовною підставою для вилучення справи з подальшим її перерозподілом, що призведе до порушення розумних строків розгляду справи, а також необхідності кожного разу розпочинати судовий розгляд спочатку, що в свою чергу може призвести до втрати доказів по справі, зокрема неможливості повторного допиту свідків, потерпілих тощо.
У зв'язку з викладеним, оскільки член колегії суддів - суддя ОСОБА_11 перебуває у відпустці, з огляду на те, що строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ОСОБА_6 спливає 21.09.2025 року, і відповідно неможливо за вказаних обставин колегією суддів у складі головуючої судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_11 розглянути питання продовження строку тримання під вартою обвинувачених, то вищевказане клопотання прокурора, з урахуванням загальних засад кримінального провадження, зокрема незмінності складу суду, а також враховуючи позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 18.07.2024 року, буде розглянуто головуючою суддею ОСОБА_1 та суддею ОСОБА_2 , що здійснюють розгляд вищезазначеного кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_9 заперечував проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, клопотання є не обґрунтованим. Просив зменшити розмір застави.
Захисник ОСОБА_8 заперечував проти клопотання прокурора. Просив зменшити розмір застави.
Захисник ОСОБА_10 підтримав думку захисників.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , підтримали думку захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .
Заслухавши учасників судового провадження, зважаючи на досліджені докази та положення ч.3 ст.331 КПК України, суд приходить до таких висновків.
Стосовно кожного з обвинувачених застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв'язку із доведенням перед судом ризиків передбачених, пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з якими як обвинувачений ОСОБА_4 так і обвинувачений ОСОБА_6 у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на низку свідків та потерпілих, які не допитані, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Наведені ризики та твердження підтверджуються тим, що: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні організованою злочинною групою осіб низки епізодів особливо тяжких корисливих злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років; також обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 висунуто у вчиненні злочинів у іншому регіоні, значно віддаленому від місця їх реєстрації та проживання; обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 постійного місця проживання у м.Кропивницькому за місцем судового розгляду та здійснення кримінального провадження не мають; обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працював та не мав офіційних доходів; обвинувачений ОСОБА_4 та ОСОБА_6 раніше судимі; у кримінальному провадженні не допитано низку потерпілих, свідків, не досліджено усі речові та письмові докази.
Вказані обставини, які встановлені та доведені під час розгляду кримінального провадження, які обґрунтовували та обґрунтовують продовження застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених не змінилися, усі потерпілі та свідки не допитані. Обсяг та зміст висунутого обвинувачення стосовно кожного з обвинувачених залишився без змін. Таким чином, із врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, оцінюючи суворість можливого покарання обвинувачених, тяжкість та багатоепізодність висунутих обвинувачень в умисних корисливих особливо тяжких злочинах, відсутність у обвинувачених офіційних та законних доходів, самі обвинувачення про вчинення злочинів у м. Кропивницькому у той час як обвинувачені зареєстровані та проживають у Дніпропетровській області, суд приходить до висновків щодо існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вищезазначені обставини на переконання суду є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні як обвинуваченого ОСОБА_4 так і обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів, з врахуванням встановлених обставин, на переконання суду не гарантує запобігання цим ризикам, що також спростовує доводи сторони захисту в кримінальному провадженні.
Суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», за яким питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Відтак, зважаючи на раніше викладене, зберігаючи об'єктивність та безсторонність, з метою досягнення завдань кримінального провадження та мети застосування запобіжних заходів, суд вважає доцільним продовження тримання як обвинуваченого ОСОБА_4 , так і обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою на 60 днів, а тому задовольняє клопотання прокурора.
Щодо визначення розміру застави суд зазначає таке.
Так, з положень ч.3 ст.183 КПК України, вбачається, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Разом з цим, відповідно до абзацу другого ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Суд вважає,що розмір застави як альтернативного запобіжного заходу підлягає зменшенню для обвинуваченого ОСОБА_4 - до 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 грн. 00 коп. (шістсот п'ять тисяч шістсот гривень 00 коп.), для обвинуваченого ОСОБА_6 - до 100 (ста), розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот гривень).
Враховуючи наведені вище фактори, суд вважає, що застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинувачених під загрозою звернення застави в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 350, 369-372, 392 КПК України, суд,
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 15.11.2025 року включно.
Зменшити розмір застави, визначеної ухвалою слідчого судді обвинуваченому ОСОБА_4 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот гривень).
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів, тобто до 15.11.2025 року включно.
Зменшити розмір застави, визначеної ухвалою слідчого судді обвинуваченому ОСОБА_6 до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот гривень).
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2