15.09.2025
ЄУН 389/3359/25
Провадження 2-з/389/12/25
15 вересня 2025 року місто Знам'янка
Кіровоградської області
Суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Український Віталій Валентинович, за участю секретаря судового засідання Гой І.С. розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про забезпечення позову,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову поданого до суду до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022. Обґрунтував заяву тим, що 23.02.2022 Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 9-411-867-2-22-Г з ануїтетними платежами. Відповідач отримав кредит у розмірі 224790 гривень на строк з 23.02.2022 до 22.02.2027 включно; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 5.00% річних; процентна ставка за користування кредитом у разі наявності простроченої заборгованості за договором, нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня прострочення боргу, становить 50,00 % річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, від суми кредиту складає 1.80% та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Відповідач не виконав умови договору, тому станом на день подання цієї позовної заяви виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 406 248,73 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 223 134,54 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 69 820,03 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 113 294,16 грн.
03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № 9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_1 . Далі, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги в тому числі і за кредитним договором № 9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .
Відповідач має у власності майно, за рахунок якого в майбутньому може бути фактично виконане можливе рішення суду про стягнення заборгованості, та яким відповідач може вільно розпорядитись для уникнення сплати за рахунок цього майна значної суми заборгованості на користь позивача. Очевидно, що відчуження відповідачем третім особам належного йому майна під час розгляду справи, призведе до ризику неможливості виконання рішення суду по даній справі, у разі задоволення позовних вимог, адже у разі відсутності на рахунках відповідача грошових коштів, позивач або держаний/приватний виконавець має право звернути стягнення на його майно. В такому випадку позивач буле змушений звертатись до суду із новими позовами до третіх осіб - покупців, та шукати інші способи захисту свого права, що призведе до додаткових витрат для позивача та знову ж таки покладання на нього індивідуального та надмірного тягаря.
Вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними із позовними вимогами, оскільки внаслідок вжиття цих заходів єдиним негативним наслідком для відповідача буде відсутність можливості відчуження майна, яке може бути реалізовано в рахунок стягнення з відповідача заборгованості. Натомість, невжиття цих заходів може призвести до неправомірного відчуження майна третім особам, і як наслідок до додаткового порушення прав як позивача, так і третьої особи - покупця майна. Застосування заходів забезпечення позову жодним чином не призведе до порушення прав відповідача щодо користування та володіння майном, а лише запровадить дії, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог, та дозволить забезпечити реальне виконання можливого рішення суду та захисту прав позивача
Розгляд заяви про забезпечення позову проведено судом без повідомлення учасників справи, що не суперечить ч.1 ст.153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, матеріали цивільної справи та доданих до неї документів, суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Зі змісту постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, - заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі N 753/22860/17 (провадження N 14-88цс20).
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення ускладнення або неможливості виконання рішення.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що при не вжитті заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно рішення ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому суд також враховує наступне. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
При цьому, згідно із частиною 2 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", судове рішення або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Відповідно до частини 3 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У постанові від 26.01.2021 у справі № 916/3200/17(916/2146/20) Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість припущення позивача щодо можливості зміни власника/передачі в оренду/передачі в управління спірного майна особам, які наразі не є учасниками справи, що в подальшому ускладнить ефективне поновлення права у разі задоволення позову, дійшли правильного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, шляхом заборони проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна.
На думку суду, необхідність застосування заходу забезпечення випливає із фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що їх незастосування призведе до ускладнення ефективного поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 406248,73 грн, беручи до уваги зміст заходу забезпечення та мету його застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в порушенні прав інших осіб, суд приходить до висновку, що заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на рухоме та нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна відповідача є ефективним способом запобігти можливим порушенням прав позивача до вирішення спору по суті.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-153, 157, 258-260 ЦПК України,
Заяву задовольнити.
Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам та будь-яким державним реєстраторам - державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, територіальним органам з надання сервісних послуг МВС та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації транспортних засобів, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, записів про іпотеку тощо, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державну реєстрації (перереєстрацію), зняття з обліку в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ транспортних засобів, відносно рухомого та нерухомого майна, яке належить боржнику, яким є ОСОБА_1 , а саме:
1) Житловий будинок загальною площею 55,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2908655335040);
2) Автомобіль марки RENAULT модель KANGOO, Рік випуску 2001, Дата останньої реєстрації 17.07.2020, Об'єм (потужність) двигуна, см3 1870;
3) Автомобіль марки VOLKSWAGEN модель PASSAT, Рік випуску 2000, Дата останньої реєстрації 30.03.2023, Об'єм (потужність) двигуна, см3 1595;
4) Автомобіль марки RENAULT модель MEGANE SCENIC, Рік випуску 2007, Дата останньої реєстрації 10.08.2024, Об'єм (потужність) двигуна, см3 1998.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» код ЄДРПОУ: 40932411 місце знаходження: пров. Ушинського, 1, офіс 105 м. Дніпро.
Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суддя В.В.Український