Справа № 383/756/25
Номер провадження 2/383/418/25
09 вересня 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді - Замші О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кулі В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської областіпро визнання права власності на житло,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шевченко Світлану Володимирівну звернулася до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок садибного типу за АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 1992 року позивачка ОСОБА_1 за усною домовленістю з ОСОБА_2 , який запевнив, що він є власником житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 , передала кошти у розмірі 34 000 карбованців за купівлю вказаного житлового будинку. При цьому ОСОБА_2 запевнив, що в найкоротший час він підготує всі належні правовстановлюючі документи для укладання відповідного правочину (договору купівлі/продажу) та його нотаріального посвідчення, чого в подальшому не було зроблено.
Наприкінці 2024 року позивачка ОСОБА_1 з намірами закінчити переоформлення вказаного житлового будинку звернулася до знайомих для отримання інформації щодо місця знаходження ОСОБА_2 та подальшої домовленості посвідчення правочину. Однак позивачці повідомили, що місце перебування ОСОБА_2 не відомо. Таким чином правочин залишився неукладеним.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернулася до суду для захисту свого порушеного права, вважає, що вона відкрито, безперервно та тривало володіє житловим будинком, що є підставою для визнання за нею права власності за набувальною давністю.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 червня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 17 липня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надіслала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності сторони відповідача. Своїм правом надати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
З наданих позивачем письмових доказів - архівної довідки Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 12.11.2024 року встановлено, що за архівними даними реєстрових книг Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" станом до 01.01.2013 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 20.05.1996 року.
За змістом письмових відомостей Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 30.05.2025 року № 11-17/205/1 відповідно до записів в по господарських книгах села Кетрисанівка за 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), за 2006-2010 роки (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться членом домогосподарства (адреса домогосподарства в документах на той час не вказувалася, а лише назва населеного пункту), а в по господарських книгах за 2011-2015 роки ( номер об'єкта по господарського обліку 0556-1) ОСОБА_1 значиться членом домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 ; відповідно до запису в по господарських книгах села Кетрисанівка за 2016-2020 роки (номер об'єкта по господарського обліку 01-06661-1) ОСОБА_1 значиться головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Цивільний кодекс України передбачає випадки, коли можливо набути право власності за набувальною давністю.
За змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Так, стаття 344 ЦК України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
За змістом ст. 344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування лягає на позивача.
Так, позивач стверджує, що безперервно та відкрито з 1992 року користується житловим будинком, постійно проживає у ньому, сплачує комунальні платежі. Окрім того вказує, що їй не відомий власник майна, оскільки право власності на житловий будинок за даними Державного реєстру речових прав не зареєстровано.
При вирішенні спору, пов'язаного із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.
Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Позивачем вказується на усну домовленість із власником будинку щодо проживання у ньому, разом з тим доказів законності володіння майном не наведено. Позивач як володілець майна знала та повинна була знати, що користується чужим майном та не має законних підстав набуття прав володіння.
Велика Палата Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) сформувала наступний висновок.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Водночас володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Окрім того, аналогічний правовий висновок щодо правильності застосування положень ст. 344 ЦК України, зробив Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 (провадження № 61-4186св21), від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 (провадження № 61-2924св21), від 23 вересня 2021 року.
В даному випадку відсутня така умова застосування набувальної давності як безтитульність володіння майном. При цьому позивачу ОСОБА_1 було відомо, що вона володіє чужим майном, відомо про власника майна.
Сам по собі факт користування позивачем спірним нерухомим майном не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю та не свідчить про добросовісність володіння майном.
При цьому не заслуговують на увагу твердження позивача про добросовісність, давність та відкритість володіння чужим майном, що пов'язане з утриманням будинку, як підстава задоволення позову, оскільки позивач здійснювала це за власною ініціативою, яка не є умовою набуття права власності.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.10-13, 79-81, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України,
У позові ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок садибного типу за № 105 з господарськими будівлями та спорудами, який загалом складається з А-1 житловий будинок загальною площею 26,0 кв.м., житловою площею 13,0 кв.м. та Б-літня кухня-сарай, В-вбиральна, І-водоколонка, № 1-2 - огорожа, та знаходиться по АДРЕСА_2 , відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Кетрисанівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, місцезнаходження за адресою: вул. Шкільна, 47, с. Кетрисанівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 04365508.
Повне судове рішення складено 16.09.2025 року.
Суддя Олена ЗАМША