Справа № 349/1880/24
Провадження № 6/349/12/25
іменем України
16 вересня 2025 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
у складі головуючого судді Гаврилюк О.О.
з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву відповідачки ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду в справі № 349/1880/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
25 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розстрочення виконання рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1333-2353 від 17 січня 2024 року станом на 08 серпня 2024 року в розмірі 67 114,55 грн. (шістдесят сім тисяч сто чотирнадцять тисяч гривень 55 копійок), з яких 27 038,79 грн. (двадцять сім тисяч тридцять вісім грн. 79 коп.) - заборгованість за основним боргом, 40 075, 76 (сорок тисяч сімдесят п'ять грн. 76 коп.) простроченої заборгованості за відсотками,судові витрати в розмірі 2 422,40 грн ( дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) судового збору.
В обгрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на скрутне матеріальне становище, а саме те, що розмір її заробітної плати становить 5000,00 грн., в неї на утриманні двоє малолітніх дітей. Просить розстрочити виконання рішення суду рівними платежами по 2000,00 грн щомісячно.
ОСОБА_1 , а також представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" у судове засідання не з'явилися повторно, про причини неявки суд не повідомили.
У зв'язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши заяву про розстрочення виконання рішення суду, матеріали цивільної справи №349/1880/24, суд дійшов висновку про відмову в задоволення заяви з таких підстав.
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року, яке набрало законної сили 02 счня 2025 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1333-2353 від 17 січня 2024 року станом на 08 серпня 2024 року в розмірі 67 114,55 грн. (шістдесят сім тисяч сто чотирнадцять тисяч гривень 55 копійок), з яких 27 038,79 грн. (двадцять сім тисяч тридцять вісім грн. 79 коп.) - заборгованість за основним боргом, 40 075, 76 (сорок тисяч сімдесят п'ять грн. 76 коп.) простроченої заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати в розмірі 2 422,40 грн ( дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) судового збору.
На виконання судового рішення судом 03 січня 20245року видано виконавчий лист стягувачу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
25 липня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про розстрочення виконання вказаного судового рішення.
До заяви не додано жодних документів на підтвердження сімейного та матеріального стану ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права.
Статтею 1291 Конституції України гарантовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною першою ст.267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26 червня 2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Отже, вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та забезпечити баланс прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суду на підтвердження об'єктивних обставин, які утруднюють виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості одним платежем, не надано жодного доказу, а тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись .ст.259-260,267, 435 ЦПК України,
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду в справі № 3491880/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 16 вересня 2025 року.
Суддя О.О.Гаврилюк