Справа № 349/822/25
Провадження № 2/349/423/25
іменем України
16 вересня 2025 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Гаврилюк О.О.
з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу №349/822/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
20 червня 2025 року ТОВ "Бізнес позика", інтереси якого представляє Дармограй А.Т., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №511976-КС-001 від 07 жовтня 2024 року в розмірі 88140,00 грн.
В обгрунтування позову зазначено, що 07 жовтня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №511976-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно умов договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилах про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, зазначену ним при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Комісія за надання кредитних коштів становить 5 200,00 грн. До цього часу боржник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, чим порушив зобов'язання, встановлені договором. Станом на 30 травня 2025 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 88 140,00 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 26 000,00 грн, заборгованості за відсотками 43 940,00 грн, заборгованості по комісії - 5200,00 грн., заборгованість по штрафах 13 000,00 грн.
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
Ухвалою судді від 23 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи здійснювати без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув повторно, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився повторно, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши і перевіривши письмов докази, які надані лише позивачем по справі, встановив наступні обставини справі і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору № 511976-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 07 жовтня 2024 року ТОВ "Бізнес позика" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". За умовами цього договору, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів. Термін дії договору - до 24 березня 2025 року, процентна ставка - фіксована, в день 0,86% комісія за надання кредиту - 5200,00 грн; орієнтована загальна вартість наданого кредиту - 63 888,48 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 6669,5 процентів. У договорі відображено графік платежів, поділений на 12 платежів, який розпочинається з 21 жовтня 2024 року, закінчується 24 березня 2025 року (п. 4.2.2). Договір про надання кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA - 7735.
Позивачем також долучено візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту 511976-КС-001 від 07 жовтня 2024 року в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www. bizpozyka.com, згідно з якою ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та здійснив вхід в особистий кабінет. Товариство перевірило статус клієнта. ОСОБА_1 надав всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції. Банк надав клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підпису. Клієнт ознайомився і підписав паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором UA-7735. Товариство сформувало шаблон оферти, яку розмістило клієнту в ІТС, відправило смс-повідомлення на номер телефону клієнта одноразовий ідентифікатр UA-7735. Клієнт ознайомився з офертою та прийняв її умови, шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-7735. Після укладення договору товариство направило клієнту підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, а також відправило йому документи на електронну пошту. Підписаний договір і правила кредитування відображено у особистому кабінеті клієнта.
На підтвердження здійснення вищевказаних послідовностей, позивач долучив до матеріалів позову паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 ознайомлено з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, що були надані, виходячи з обраних ним умов кредитування, а також які наслідки можуть настати в разі невиконання ним своїх зобов'язань.
Також до матеріалів справи долучено умови пропозиції (оферти) та прийняття (акцепту) пропозиції укласти договір № 511976-КС-001 про надання кредиту, які відповідають тим умовам, які відображені в договорі про надання кредиту.
Відповідач ОСОБА_1 при здійсненні реєстрації на сайті в особистому кабінеті зазначив свої особисті дані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , сума бажаного кредиту 26 000,00 грн, дата отримання кредиту 07 жовтня 2024 року, фінансовий номер телефону позичальника НОМЕР_2 , номер банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_3 , що підтверджується даними з анкети клієнта (витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи- https://my.bizpozyka.com/) від 28 травня 2025 року.
Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданого ТОВ "ПрофітГід" , юридичною особою ТОВ "Бізнес позика" код 41084239 - 07 жовтня 2024 року здійснено переказ коштів в сумі 26 000,00 грн. на банківську карту ОСОБА_1 , виготовлену банком АТ КБ "ПриватБанк" НОМЕР_4 , згідно кредитного договору № 511976-КС-001 від 07 жовтня 2024 року.
За розрахунком заборгованості за кредитним договором № 511976-КС-001 станом на 30 травня 2024 року, яка надана позивачем, заборгованість ОСОБА_1 становить 88 140,00 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 26 000,00 грн, заборгованості за відсотками 43 940,00 грн, заборгованості по комісії - 5200,00 грн., заборгованість по штрафах 13 000,00 грн. З розрахунку вбачається, що кредит позичальником не погашався.
Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договору позики, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Дослідивши письмові докази суд дійшов до наступних висновків.
Механізм укладення електронного договору, яким скористався позивач у взаємовідносинах з позичальником врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
З урахуванням наведеного, суд встановив, що 07 жовтня 2024 року позивач підписав договір про надання кредиту шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та отримав від ТОВ "Бізнес позика" 26 000 грн. позики.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем порушено умови укладеного кредитного договору щодо погашення кредиту та процентів за його користування відповідно до умов кредиту, оскільки кредит нею не повернуто, проценти не сплачені.
Крім того, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.
За п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 13 000,00 грн. штрафу, нарахованого позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 26 000,00 грн. тіла кредиту, 43 940,00 грн. заборгованості за процентами, 5200 грн. за комісією.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплечено судовий збір на суму 2 422,40 гривень, що підтверджується копією платіжної інструкції №8395 від 16 червня 2025 року АТ "Перший український міжнародний банк", який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній сумі позовних вимог на суму 2059,00 грн. (75140Х100:88140,00=85%; 2422,40Х85:100=2059,00).
Керуючись ст. 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованість за договором №511976-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 07 жовтня 2024 року в розмірі 75140,00, з яких 26000,00 гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 43 940,00 - сума прострочених платежів по процентах, 5200,00 сума прострочених платежів за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" суму сплаченого судового збору в розмірі 2059,00 гривень.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 16 вересня 2025 року.
Суддя: О.О.Гаврилюк