Справа №348/1243/25
Провадження № 2/348/866/25
15 вересня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Гундяка Т.Д.,
секретар судового засідання Дмитрук С.І.,
за участю представника відповідача Мищишин І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 15.05.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № D44.00114.005265018.
Договір за своєю правовою природою є змішаним договором кредиту і договору страхування. Відповідно до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 грн для власних потреб. В свою чергу позичальник отримує кредит і доручає банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 60 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 20,00% річних. Відносини страхування, які регулюються окремими положеннями кредитного договору, не є предметом позову, натомість позов стосується виключно відносин щодо кредитування. Підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public -contracts та підтвердив свою обізнаність про умови та тарифи банку).
АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконало повністю. Відповідач виконувала взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснила своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушила взяті на себе договірні зобов'язання.
Між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна») 25.07.2023 було укладено договір факторингу №01.02-31/23. Відповідно до договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за цим договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк».
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову становить 50 656,47 грн, з яких: 18 567,55 грн - заборгованість за основним боргом; 11 854,28 грн - заборгованість за процентами; 20 234,64 грн - заборгованість за іншими процентними платежами.
Посилаючись на викладене та те, що відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 50 656,47 грн, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість.
Ухвалою суду від 28.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 зазначає, що згідно графіку платежів останній платіж по кредитному договору ОСОБА_1 здійснила у січні 2020 року. В подальшому у відповідача виникли проблеми зі здоров'ям, вона часто перебувала на лікуванні, втратила стабільний дохід, тому припинила тимчасово здійснювати виплати по кредиту. Коли вона звернулася до банку для врегулювання простроченої заборгованості, їй повідомили, що кошти вона має повертати іншій установі. Про укладенні договору у 2023 році їй не було відомо, сам позивач зазначає, що заходи досудового врегулювання спору не вживалися. Вказує на сплив позовної давності до вимог позивача, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Представник позивача до суду не з'явилася, в позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти позову заперечила, вказала на безпідставність нарахування комісії, розмір якої визначено у п. 7.4. додатку №1 до договору, та просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності до вимог позивача.
Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.05.2019 АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту та страхування № D44.00114.005265018, за яким банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 20 000 грн на рахунок № НОМЕР_1 позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк» МФО 336310, та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 2 142,86 грн згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього договору. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПАТ «Страхова компанія «Уніка життя» в АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_2 через транзитний рахунок в АТ «Ідея Банк» (п. 1.7).
АТ «Ідея Банк» надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту - Смарт/Розумний (п. 1.1.), сума кредиту - 20 000 грн (п. 1.2.), процентна ставка та тип % річних - 20 - змінювана (п. 1.3.), строк кредиту, місяців - 60 (п.1.4.), дата повернення кредиту - 15.05.2024 (п. 1.6.)
Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Інші послуги Банку». Тарифи є невід'ємною частиною договору та розміщені на веб-сайті банку (п. 1.5.).
Відповідно до п. 1.8. договору змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу банку в розмірі 10,5%
Згідно п. 3 договору нанесенням власноручного підпису під цим договором позичальник підтверджує своє місце праці - самозайнята особа та розмір середньомісячного доходу 4 500 грн (п. 3.1); погоджується з тим, що договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід'ємними складовими цього договору та зобов'язується виконувати їхні умови (п. 3.2.); підтверджує, що ознайомлений договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб і тарифами в тому числі з паперовими версіями розміщеними у відділенні банку або кредитного посередника, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п. 3.3.); просить відкрити поточний рахунок в банку № НОМЕР_1 , у валюті - гривня, на своє ім'я ОСОБА_1 (п. 3.12.).
Відповідно до п. 4 договору сторони дійшли згоди про те, що в додатку №1, що є невід'ємною частиною договору, зрозуміло та доступно викладено: детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки, графік платежів з поверненням кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за договором.
Позивач долучив до матеріалів позову паспорт споживчого кредиту (додаток №1), в якому зазначено, що ОСОБА_1 15.05.2024 ознайомлено з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, що були надані, виходячи з обраних нею умов кредитування. Відповідно до паспорту споживчого кредиту сторонами погоджено графік щомісячних платежів за кредитом.
Відповідно до п. 4 паспорта споживчого кредиту процентна ставка відсотків річних становить 20 відсотків, тип процентної ставки - змінювана, порядок зміни змінюваної процентної ставки - змінна частина процентної ставки дорівнює потрійному значенню UIRD за терміном ЗМ за останній день попереднього місяця індекс використовується як база для визначення процентної ставки, індекс переглядається та може змінюватись банком щомісячно. Статистичні дані НБУ, які містять індекс розміщуються на офіційному сайті. Окрім того, п. 4 паспорта споживчого кредиту встановлено платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладання договору, а саме: відкриття пакету послуг - 100 грн, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 2,65 % щомісячно від початкової суми кредиту та зазначено загальні витрати за кредитом - 62 224,80 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 62 224,80 грн, реальну річну процентну ставку, відсотків річних - 93,7488556.
Відповідно до п. 5 паспорта споживчого кредиту (додаток №1 до договору) визначено суму щомісячного платежу у розмірі 1 074,49 грн за період з 24.06.2019 по 24.02.2024 та 24.03.2024 - у сумі 978,87 грн (пп. 4 п. 5.), з яких погашення кредиту (пп. 5. п. 5.), проценти за користування кредитом (пп. 6. п. 5.) та по 530 грн щомісячно - інші послуги банку (пп. 7.4. п. 5.).
Згідно п. 6 паспорта споживчого кредиту визначено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит: пеня; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 20%; штраф - 500 грн за кожен випадок неподання споживачем до кредитодавця оригіналів та/або копій документів про доходи.
АТ «Ідея Банк» 15.05.2019 видав відповідачу кредит згідно договору кредиту та страхування № D44.00114.005265018 від 15.05.2019 в розмірі 20 000 грн, з яких 17 857,14 грн перераховано на особистий рахунок відповідача, що стверджується ордером-розпорядженням №1 від 15.05.2019, та 2 142,86 грн страхового внеску перераховано на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Уніка життя» в АТ «Ідея Банк» через транзитний рахунок, відкритий в АТ «Ідея Банк», що стверджується ордером-розпорядженням №2 про сплату страхового платежу.
Згідно довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №D44.00114.005265018 від 15.05.2019 загальна заборгованість за договором станом на 25.07.2023 становить 50 656,47 грн, з яких: 18 567,55 грн - заборгованість за основним боргом; 11 854,28 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 20 234,64 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Відповідно до виписки з 15.05.2019 по 25.07.2023 за кредитним договором №D44.00114.005265018 від 15.05.2019 ОСОБА_1 погашено кредитної заборгованості у розмірі 7 694,14 грн, з яких кошти зараховано на погашення заборгованості по простроченому основному боргу, строкових процентах, а також плати за обслуговування кредитного договору у загальній сумі 3 073,35 грн. Дата останнього погашення заборгованості 13.02.2020 у сумі 9,14 грн - стягнення коштів на погашення простроченої кредитної заборгованості.
Між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест України» 25.07.2023 було укладено договір факторингу № 01.02-31/23 відповідно до якого клієнт відступає (передає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Додатком до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 сформовано Реєстр боржників № 1 від 25.07.2023, до якого включено перелік прав вимог до боржників, які відступлено згідно договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023, всього 3221 позицій, продовження додатку 1 до договору факторингу Реєстру боржників № 2 від 25.07.2023, до якого включено перелік прав вимог до боржників, які відступлено згідно договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023, всього 4343 позицій, продовження додатку 1 до договору факторингу Реєстру боржників № 3 від 25.07.2023, до якого включено перелік прав вимог до боржників, які відступлено згідно договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023, всього 4230 позицій
Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 № 01.02-31/23 від 25.07.2023 позивач набув право грошової вимоги до відповідача на суму в розмірі 50 656,47 грн, з яких: 18 567,55 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 854,28 грн - заборгованість за процентами, 20 234,64 грн - заборгованість за комісією, кількість днів прострочення - 1 274, дата останнього платежу - 13.02.2020, сума останнього платежу - 9,14 грн, сума всіх платежів боржника - 7 694,14 грн.
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25.03.2024 змінено назву (найменування) товариства з «Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».
Відповідно до виписки ТОВ «Свеа Фінанс» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата та номер запису в ЄДР - 26.03.2024, 1000731070022038189.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У цій справі між АТ «Ідея Банк» та відповідачемвиникли відносини щодо споживчого кредитування, тобто договірні правовідносини між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Відповідно до ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідач, отримавши кошти за кредитним договором, вчасно їх не повернула, і позивач, до якого перейшло право вимоги до відповідача, має право вимагати повернення кредиту та сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Щодо стягнення заборгованість за іншими процентними платежами за кредитним договором №D44.00114.005265018 від 15.05.2019 у розмірі 20 234,64 грн, то слід зазначити наступне.
Згідно довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №D44.00114.005265018 від 15.05.2019 кошти в сумі 20 234,64 грн є заборгованістю за нарахованими та несплаченими комісіями.
В п. 1.5. договору сторони обумовили, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Інші послуги Банку». Тарифи є невід'ємною частиною договору та розміщені на веб-сайті банку.
Згідно п. 4 паспорта споживчого кредиту встановлено платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладання договору, зокрема, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 2,65 % щомісячно від початкової суми кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, як у кредитному договорі, так і в паспорті споживчого кредиту (додаток №1 до договору) не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговування кредитної заборгованості, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору №D44.00114.005265018 від 15.05.2019 щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.
Таким чином, доводи представника відповідача у цій частині є обґрунтованими та позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за іншими процентними платежами за кредитним договором №D44.00114.005265018 від 15.05.2019 у розмірі 20 234,64 грн задоволенню не підлягає.
При цьому, відповідно до виписки з 15.05.2019 по 25.07.2023 за кредитним договором №D44.00114.005265018 від 15.05.2019 ОСОБА_1 сплачено кошти у розмірі 7 694,14 грн, з яких кошти в сумі 3 073,35 грн зараховано на погашення плати за обслуговування кредитного договору, умови щодо сплати якої є нікчемними. Тому кошти 3 073,35 грн підлягають зарахуванню в рахунок сплати заборгованості за основним боргом.
Посилання представника відповідача на сплив позовної давності до вимог позивача є необґрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Договір укладено 15.05.2019 та визначено суму щомісячного платежу у розмірі 1 074,49 грн за період з 24.06.2019 по 24.02.2024 та 24.03.2024 - у сумі 978,87 грн. Дата останнього погашення заборгованості 13.02.2020 у сумі 9,14 грн - стягнення коштів на погашення простроченої кредитної заборгованості.
З 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Законом України від 8 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», що набрав чинності 30 січня 2024 року вказаний вище пункт Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, дійшов висновку про часткове задоволення позивних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредиту та страхування № D44.00114.005265018 від 15.05.2019 в розмірі 27 348,48, з яких: 15 567,55 грн - заборгованість за основним боргом; 11 854,28 грн - заборгованість за процентами.
В задоволенні решти вимог позову слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору, які зараховано до спеціального державного бюджету України.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 307,70 грн.
Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором кредиту та страхування № D44.00114.005265018 від 15.05.2019 в розмірі 27 348,48 (двадцять вісім тисяч триста сорок вісім грн 48 коп.), з яких: 15 567,55 грн - заборгованість за основним боргом; 11 854,28 грн - заборгованість за процентами.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» сплачений судовий збір в сумі 1 307,70 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03126.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Гундяк Т.Д.
Повний текст рішення складено 16.09.2025.