"01" грудня 2006 р.
Справа № 10/220-4327
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Півторака М.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1
до відповідача: Тернопільського районного споживчого товариства м. Тернопіль вул. Бродівська 47
за участю представників :
позивача : ОСОБА_1 -приватного підприємця , Свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 ;
відповідача : Помазанської С.І. -представника , довіреність № 45 від 01.02.2006 року ;
У розпочатому судовому засіданні 16 листопада 2006 року представників позивача та відповідача ознайомлено з процесуальними правами та обов'язками згідно з ст.20, 22 ГПК України.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 12 годин 01 грудня 2006 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України .
За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася .
Суть справи : Позивач - приватний підприємець ОСОБА_1 , житель ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Тернопільського районного споживчого товариства м. Тернопіль 115215 грн. боргу, мотивуючи вимоги тим,10 вересня 2003 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу не житлового приміщення -будівлі магазину - павільйону ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться по АДРЕСА_2 .
Далі зазначає , що рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 16.02.2006 року договір купівлі-продажу магазину павільйону було визнано недійсним , у зв'язку з порушенням Продавцем порядку продажу об'єкту не через аукціон .
Посилається на вимоги статті 216 ЦК України згідно якої , у разі визнання судом правочину недійсним кожна із сторін зобов'язана повернути іншій у натурі все , що вона одержала на виконання правочину , а також відшкодувати збитки та моральну шкоду , які завдані винною стороною.
В силу приписів ст. 530 ЦК України , позивачем 10 жовтня 2006 року на адресу Тернопільського районного споживчого товариства ( відповідача по справі ) було направлено заяву про відшкодування ОСОБА_1 -164795 грн. , які просив повернути в десятиденний строк від дати складання даного листа .
Посилаючись на те, що у добровільному порядку відповідач відмовляється повернути суму заборгованості , позивач просить стягнути її з відповідача в примусовому порядку .
Відповідач у надісланому суду відзиві на позов позовні вимоги заперечує повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача , господарський суд встановив наступне:
Згідно статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами , зокрема , громадян України , які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності , які звертаються до суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів .
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено , що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються , зокрема , шляхом відшкодування збитків .
Під збитками розуміються витрати , зроблені управленою стороною , втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи , які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною ( статті 224 п. 2 ГК України ) .
Позивач по справі : ОСОБА_1 , житель ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець Тернопільською районною державною адміністрацією 18.04.2005 року , що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця , серії НОМЕР_2 , виданого Тернопільською райдержадміністрацією ( належно завірена копія Свідоцтва знаходиться в матеріалах справи ) і наділений правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав .
Як вбачається із матеріалів справи, 10 вересня 2003 року між сторонами по справі було укладено Договір купівлі-продажу не житлового приміщення -будівлі магазину-павільйону ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться по АДРЕСА_2 .
Пунктом 3 Договору зазначено , що продаж вчинено за суму 40000 ( сорок тисяч гривень ) в тому числі ПДВ , які Покупець ( позивач по справі ) оплатить Продавцю ( відповідачу по справі ) в день підписання договору готівкою або в безготівковому порядку .
10 вересня 2003 року приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_2 було посвідчено Договорів , про що зроблено запис в реєстрі за НОМЕР_3 .
17.09.2003 року ПП ОСОБА_1 було проведено реєстрацію права власності на будівлю в Тернопільському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 1460.
Правомірність договору купівлі-продажу , укладеного між сторонами 10.09. 2003 року вже було предметом розгляду в Тернопільському міськрайонному суді та апеляційному суді Тернопільської області .
Так , Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 16 лютого 2006 року Договір купівлі-продажу магазину-павільйону по АДРЕСА_2 від 10.09.2003 року , укладеного між Тернопільським районним споживчим товариством та ОСОБА_1 визнано недійсним , у зв'язку з порушенням Продавцем порядку продажу об'єкту не через аукціон .
Статтею 216 Цивільного Кодексу України встановлено , що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Таким чином , в силу приписів ст.. 216 ЦК України ПП ОСОБА_1 вправі ставити питання перед Тернопільським районним споживчим товариством про відшкодування йому збитків , пов'язаних із визнанням недійсним договору купівлі-продажу від 10.09.2003 року .
10 жовтня 2006 року позивач по справі ОСОБА_1 , житель ІНФОРМАЦІЯ_1 направив Тернопільському районному споживчому товариству заяву про повернення йому вартості коштів за придбане майно ( з урахуванням ринкової вартості купленого приміщення ) та з врахуванням індексу інфляції .
Пунктом 2 статті 530 ЦК України встановлено , якщо строк ( термін ) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час . Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства .
Отже , на виконання приписів п. 2 ст. 530 ЦК України позивач по справі направив відповідачу 20.09 2005 року за НОМЕР_6 вимогу про повернення сплачених коштів , яка залишена останнім без відповіді та задоволення .
В обґрунтування заявлених вимог позивач представив суду Висновок про оцінку вартості майна , який виконаний Приватним малим підприємством “ Експертоцінка “ м. Тернопіль станом на 20.10.2006 року ( ПМП “ Експерт оцінка “ діє на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності від 28.03.2005 року НОМЕР_4 , виданого Фондом державного майна України ).
Згідно Висновку ринкова вартість споруди магазину-павільйону , загальною площею 61,9 кв. м. , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 і належить ОСОБА_1 складає 92420 грн.
Пунктом 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно представленого позивачем розрахунку сума інфляційних нарахувань з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення становить 19200 грн. та три проценти річних від простроченої суми -3595 грн.
При даних обставинах справи судом приймається посилання позивача на те , що у нього є правові підстави для стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, а тому позовні вимоги в частині стягнення 19200 грн. -інфляційних нарахувань та 3595 грн. -трьох процентів річних підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально .
За даних обставин справи, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів невиконання відповідачем зобов'язань в частині повернення боргу на загальну суму 115215 грн. , а тому позов підлягає до задоволення на заявлену суму, а судові витрати покладаються на відповідача в силу приписів ст. 44 та 49 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193,224 Господарського кодексу України , господарський суд ,-
Вирішив:
1. Позов задовольнити .
2.Стягнути з Тернопільського районного споживчого товариства м. Тернопіль вул. Бродівська 47 , ідентифікаційний код 01767347, на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 , жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 - 115215 грн. боргу; 1152,15 грн. в повернення сплаченого державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ .
3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання .
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5.Рішення підписане 05 грудня 2006 року .
Суддя М.Є. Півторак