Справа № 183/6693/24
№ 1-кс/183/1657/25
16 вересня 2025 року м.Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62023050020000172 від 04.05.2023 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вищезазначене клопотання.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у період часу з почату червня 2022 року по 25 червня 2022 року (більш точний час органами досудового розслідування невстановлений), ОСОБА_6 , перебуваючи на території м. Старобільськ, Старобільського району, Луганської області, тобто на території, тимчасово окупованій збройними силами Російської Федерації, будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу України -молодшим інспектором 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» в спеціальному званні прапорщик внутрішньої служби, діючи умисно та добровільно, зустрівся з представниками так званої «Луганської народної республіки», що є частиною окупаційної адміністрації Російської Федерації, які запропонували йому перейти на сторону окупанта, тобто на бік ворога України у воєнний час.
Під час вказаного спілкування ОСОБА_6 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно надав згоду вказаним представникам Російської Федерації на вступ до структурного підрозділу «Луганської народної республіки» окупаційної адміністрації Російської Федерації, а саме до так званого мовою оригіналу«СтаробельскогоследственногоизолятораУчрежденияисполнения наказаний министерствавнутреннихделлуганскойнароднойреспублики», тобто перейти на бік ворога, усвідомлюючи при цьому те, що в період триваючого збройного конфлікту та в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Після чого, ОСОБА_6 приблизно 25.06.2022 розпочав свою «службу» у вказаному незаконно створеному структурному підрозділі окупаційної адміністрації Російської Федерації - так званому мовою оригіналу «Старобельском следственном изоляторе УИН МВД ЛНР», розташованому за адресою: м. Старобільськ, вул. Монастирська, 65, завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку з тим, що підозрюваний переховується на тимчасово окупованій території слідчий та прокурор просять обрати запобіжний захід у вигляді тримання під ватою та на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після затримання підозрюваного.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити мотивуючи його обставинами, в ньому викладеними.
Захисник у судовому засіданні заперечувала проти клопотання. Вказала, що не мала можливості конфіденційного спілкування з підзахисним з метою визначення позиції сторони захисту. Прокурором та слідчим не надано відомостей про те, що ОСОБА_6 обізнаний про наявність стосовно нього даного кримінального провадження. Факт ухилення від органу досудового розслідування не доведено належними доказами.
Вислухавши прокурора, захисника, дослідивши клопотання та надані письмові докази, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру та повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_6 органом досудового розслідування здійснено з дотриманням порядку, передбаченого ч.8 ст.135 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.
Ураховуючи зібрані органом досудового слідства докази та встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає обґрунтованою повідомлену громадянину ОСОБА_6 підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст. 111 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя ураховує, що вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний, хоча і є особою раніше не судимою, однак підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України, є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання позбавлення волі строком на п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.
Крім того, підозрюваний шість разів поспіль не з'явився для допиту за викликом, що свідчить про те, що він вже фактично переховується від органу досудового розслідування.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, то про його наявність свідчить те, що частина Луганської області тимчасово не перебуває під контролем Української влади. На цій території створений незаконний орган, в якому підозрюваний почав «службу», що дає йому можливість продовжувати працювати.
Надані органом досудового розслідування письмові докази дають підстави вважати, що ОСОБА_6 своїми діями демонструє підтримку прийняття рішення країни-агресора російської федерації від 24 лютого 2022 року щодо проведення на території суверенної держави Україна, так званої «спеціальної воєнної операції», підтримав дії РФ та незаконних збройних формувань, так званої «ЛНР», спрямовані на захоплення території України, вступивши та розпочавши свою «службу» у незаконно створеному структурному підрозділі окупаційної адміністрації РФ - так званому «старобільському слідчому ізоляторі управління виконання покарань мвс лнр».
Усі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрюваний зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
Слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 т. 111 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі ч. 4 ст. 183 КК України, слідчий суддя вважає за необхідне розмір застави не визначати, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про те, що підозрюваний може перебувати на тимчасово окупованій території України або, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після затримання ОСОБА_7 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 16 вересня 2025 року о 11 год. 50 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1