Справа № 180/1254/25
2/180/674/25
01 вересня 2025 р. м.Марганець
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Хомченко С.І.,
з секретарем судового засідання - Меньшиковою А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович до акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про відшкодування моральної шкоди,-
Представник позивача Мотуз О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про розірвання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, внаслідок виконання трудових обов'язків, посилаючись на те, що він з 27.04.1998 року по 15.02.2024 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. Працював на різних посадах. 15.02.2024 року був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я. У зв'язку з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. 24 квітня 2025 року між ним ьта відповідачем був укладений договір про добровільне відшкодування моральної шкоди в сумі 12987,01 гривень., після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками 18 відсотків та 5 відсотків, з передбаченої суми позивачу повинно бути перераховано 10 000,00 грн.. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/25/1095/В від 25.06.2025 року, у зв'язку професійним захворюванням, йому встановлено 60% втрати працездатності та третя група інвалідності. На час подачі позову до суду відповідачем умови договору не виконані, жодного переказу грошових коштів на рахунок позивача не надходили. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Оскільки відповідачем істотно порушені умови догвору, позивач просив розірвати договір відповідно до ст. 651ЦК України, укладений 24.04.2025 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 ; стягнути на свою користь з відповідача моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок виконання трудових обов'язків, у розмірі 245000,00 грн..
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
16.07.2025 року представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого позов не визнає в повному обсязі. У відзиві зазначив, що 24.04.2025 року між позивачем та відповідачем укладено договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого позивачу виплачені кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, що підтверджується копією платіжної інструкції на суму 10000,00 грн., тому моральна шкода вважається відшкодованою. Договір виконано, позивач отримав кошти. Розмір, завданої моральної шкоди, зазначеної в позові є надмірно завищеним. Просить відмовити в задоволенні позову.
18.07.2025 року представник позивача надав відповідь на відзив, в якому просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Згідно копії трудової книжки, виданої на ім'я позивача, він у 1998 році був прийнятий на роботу АТ «Марганецький ГЗК»; в подальшому працював за різними спеціальностями.
15.02.2024 звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
24 квітня 2025 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 було укладено у простій письмовій формі договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, за умовами якого на підставі частини 1 статті 1168 Цивільного Кодексу України, уклали цей договір про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров'я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК».
Згідно договору про відшкодування моральної шкоди від 24.04.2025 р., укладеним між АТ «Марганецький ГЗК» в особі голови правління АТ «Марганецький ГЗК» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , строни дійшли згоди про те, що АТ «Марганецький ГЗК» сплачує одноразову грошову виплату відповідачу у розмірі 12987,01 грн.,після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками 18 відсотків та 5 відсотків, з передбаченої суми позивачу повинно бути перераховано 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання. При цьому в договорі зазначено, що суму відшкодування визначив саме ОСОБА_1 , який оцінив завдану йому моральну шкоду в розмірі 12987,01 грн.
Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 погодився на такі умови договору, підписав договір.
Позивач просить суд розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений з позивачем на підставі ст. 651 ЦК України.
Судом встановлено, що 03.07.2025 року згідно платіжної інструкції №60992 на рахунок позивача зараховані кошти в розмірі 10 000 грн.
Отже, відповідачем виконані умови укладеного договору, відповідач отримав грошові кошти в сумі, яка залишається до виплати після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а тому відсутні підстави для розірвання вказаного договору на підставі ст. 651 ЦК України.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів 17 років 00 місяців 15 днів в умовах впливу шкідливих факторів.
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінування повсякденного функціонування особи №125/25/1095/В від 25.06.2025 року ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60% (20% радикулопатія, 20% вібраційна хвороба, 10% пиловий бронхіт, 10% нейросенсорнаприглухуватість) та встановлено третю групу інвалідності.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.05.2025 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: отруєння хімічними речовинами, у тому числі аерозолі переважно фіброгенної дії, вібрація, шум, важкість праці. Робоче місце відноситься до 3 класу 2 ступені у відповідності з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці, затвердженою наказом МОЗ України від 08.04.2014 №248.
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачених ст.ст.Кодекс законів про працю України 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.
Щодо позиції представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, то ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.
Крім того, доводи представника відповідача факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач відчуває стійкий виражений біль обумовлений важкістю самопочуття та особливостями лікування, почуття тривоги, дратівливість, почуття страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров'я, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Таким чином, встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено витягом з рішення експертної команди з оцінування повсякденного функціонування особи щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).
Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, який переносить головний біль, задишка при навантаженні, хрипи в грудній клітці, сухий кашель, пітливість, зниження слуху, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 60 %, період роботи у відповідача понад 17 років в умовах впливу шкідливих факторів, що також призвело до інвалідності ІІІ групи, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 120 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, судом взято до уваги складне фінансове положення підприємства, перебування підприємства у простої. Разом з тим, суд наголошує, що наведені факти не звільняють у повній мірі відповідача від відшкодування моральної шкоди позивачу та не виправдовують укладення з позивачем договору про виплату йому(позивачу) моральної шкоди у значно заниженому, вкрай несправедливому розмірі.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування неможе ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, дослідивши надані докази, з огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович до акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: С. І. Хомченко