Справа № 204/4709/25
Провадження № 2/204/2780/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
16 вересня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого - судді Чапали Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Савченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим у його інтересах представником - адвокатом Харламовим Дмитром Вікторовичем до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою у його інтересах представником - адвокатом Харламовим Дмитром Вікторовичем, відповідно до якої позивач просив стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, у розмірі 31 146, 00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.06.2022 року по 19.01.2023 року у розмірі 97 342,22 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що він перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». З підприємства звільнився 13 червня 2022 року за власним бажанням. Під час перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем йому не виплачувалася заробітна плата у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої за розрахунками позивача становить 31 146, 00 грн. Заборгованість по заробітній платі у вищевказаному розмірі позивачу відповідачем так і не виплачена в день звільнення. Крім того, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Зазначив, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 червня 2022 року по 19 січня 2023 року. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. 30 травня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача - Новак К.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» перебувало та перебуває зараз в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні, розірванням контрактів, які складали питому вагу замовлень продукції, несе великі фінансові збитки. Звернув увагу, що протягом 2019-2023 рр. та на даний час підприємство працює в одноденному режимі роботи, що підтверджується наказом по підприємству про режим роботи. З 28.02.2022 року і до 01.09.2023 року підприємство знаходилось на простої, що підтверджується відповідними наказами. З січня 2023 року підприємство працює в одноденному режимі роботи. Окрім того, на думку відповідача, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду. Щодо стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, просив не стягувати його, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. Також до відзиву відповідачем надано копію довідки від 19 травня 2025 року №24/09, відповідно до якої розмір невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати дорівнює 24 631,00 грн.
05 червня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Харламовим Д.В. було надіслано відповідь на відзив відповідно до якого позивач вказує, що в своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем по невиплаченій заробітній платі складає 24 631, 00 грн. в підтвердження чого надає довідку №24/09 від 19.05.2025 року. Звертає увагу, що надана довідка містить суми заборгованості лише з січень та лютий 2022 року саме по заробітній платі, однак дана довідка не містить суми компенсації за невикористану відпустку та інших сум, які підлягають виплаті при звільнені, а саме в розмірі 6 515, 00 грн., які відображені в наданій позивачем довідці №67/9 від 31.03.2025 року. Таким чином, розмір заборгованості по невиплаченій заробітній платі та іншим сумам, які підлягають виплаті при звільнені на думку сторони позивача складає 31 146, 00 грн. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що несвоєчасні виплати заробітної плати є причиною перебування відповідача у тяжкому економічному стані. У зв'язку із чим, просить суд врахувати ситуацію яка сталася внаслідок війни, та поставила завод на межу виживання. Проте, відповідач в відзиві на позовну заяву посилається на те, що несвоєчасні виплати заробітної плати є причиною перебування відповідача у тяжкому економічному стані, який склався внаслідок війни. Однак, законодавством не передбачено можливість зупинення чи припинення виплати заробітної плати з будь-яких причин, в тому числі через брак коштів чи у зв'язку з воєнним станом. Яке зазначено в позові, заборгованість, яка виникла ще в 2021 році, і постійні посилання відповідача на скрутне фінансове становище та кризові наслідки, не є підставою невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати заробітної плати. Посилання відповідача на те. Що позивач звернувся до суду з пропуском трьох місячного строку є безпідставним. Відповідач не надав до суду жодного доказу на належного обґрунтування тих обставин та вимог які виклав в відзиві на позовну заяву.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», наказом № 516-вк від 13.06.2022 року звільнений за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України.
Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував йому нараховану заробітну плату, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі та при звільненні відповідач не провів з ним розрахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану їй заробітну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно наданої відповідачем разом із відзивом довідки від 19 травня 2025 року №24/09, розмір невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати дорівнює 24 631,00 грн. Попри те що з наданої позивачем копії довідки № 67/9 від 31.03.2025 року, виданої Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з січня 2022 року по січень 2024 року включно у загальному розмірі 31 146, 00 грн., однак суд виходить з того, що по-перше дана копія не містить жодних підписів посадових осіб, або печатки, а по-друге, хронологічно довідка від 19 травня 2025 року №24/09, згідно якої розмір невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати дорівнює 24 631,00 грн., є більш новою, належним чином засвідченою, відповідно суд вважає, що саме такий розмір заборгованості доведений належними, допустимими та достовірними доказами у справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 24 631,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом - 24 631,00 грн.; період стягнення дорівнює 3 повних місяців. Отже, розмір заробітної плати, який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 24 631,00 грн. / 2 = 12 315, 50 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 червня 2022 року по 19 січня 2023 року.
Відносно цієї частини позовних вимог суд виходить з наступного.
Чинною редакцією ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки здійснюється по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Відповідна редакція статті 117 КЗпП України є чинною з 19.07.2022. При цьому позивач звільнився 13.06.2022 року.
У Постанові від 29.02.2024 у справі 460/42448/22 Верховний Суд зазначив, що стягнення середнього заробітку в таких випадках умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. Проте, з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі 460/42448/22, від 22 лютого 2024 року у справі 560/831/23, від 15 лютого 2024 року у справі 420/11416/23, від 29 січня 2024 року у справі 560/9586/22, від 23.05.2024 у справі 560/11616/23.
Відтак, правовідносини щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за період з 14.06.2022 по 18.07.2022 (до набрання чинності Законом 2352-ІХ) регулюється статтею 117 КЗпП України в редакції, до внесення у неї змін Законом 2352-ІХ, а за період з 19.07.2022 по теперішній час - статтею 117 КЗпП України у редакції Закону 2352-ІХ з 19.07.2022 з застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.
Таким чином, з урахуванням приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону 2352-ІХ починаючи з 19.07.2022 позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, лише в межах шести місяців - з 19.07.2022 по 19.01.2023.
Враховуючи відповідні норми, період застосування санкції ст. 117 КЗпП України у правовідносинах за участю позивача та відповідача охоплюється часом затримки розрахунку з 14.06.2022 року по 19.01.2023 року.
Відповідно до розрахункових листів, виданих Позивачу, розмір нарахованої заробітної плати за квітень 2022 року становить - 11 160,00 грн., а за травень 2022 року - 15 332,00 грн. Отже оскільки за квітень та травень 2022 року заробітна плата склала 26 492,00 грн., а загальна кількість робочих днів у квітні та травні 2022 року - 43 дні, отже середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням складає 616,09 грн.
Оскільки кількість робочих днів за період з 14 червня 2022 року по 19 січня 2023 року включно складає 158 дні.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 14 червня 2022 року по 19 січня 2023 року включно складає 97 342, 22 грн. (616, 09 грн. х 158 дні = 97 342, 22 грн.).
Враховуючи що вказані розрахунки відповідачем не спростовані, за таких обставин суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 97 342, 22 грн., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених цієї статті (ч. 1 ст. 233 КЗпПУ).
Частиною 2 статті 233 КЗпПУ визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звільнився з підприємства відповідача 13 червня 2022 року, тоді як власне письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні з підприємства у вигляді довідки про не виплачену заробітну плату йому було видано лише 31.03.2025 року. З позовною заявою остання звернувся до суду 30 квітня 2025 року, тобто у визначений ст. 233 КЗпП України строк. Таким чином, доводи представника відповідача про пропущення позивачем строку на звернення із вказаною вимогою до суду є необґрунтованими та такими, що спростовані матеріалами справи.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Харламов Д.В., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 04 квітня 2025 року № Т5/26 (а.с. 11 на звороті).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
08 квітня 2025 року між позивачем, як замовником, та ОСОБА_2 , як виконавцем, було підписано Акт виконаних та підготовлених до виконання послуг на суму 3 000,00 грн. (а.с. 12).
Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Харламова Д.В., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 3 000,00 грн. є об'єктивної та розумною, та відповідає змісту та обсягу виконаної адвокатом роботи.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені на суму 24 631, 00 грн. та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Також, оскільки позовні вимоги майнового характеру в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені на загальну суму 97 342, 22 грн., за які позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру).
На підставі ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену при звільненні заробітну плату у розмірі 24 631, 00 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять одну) гривню (нуль) копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 97 342, 22 грн. (дев'яносто сім тисяч триста сорок дві) гривні (двадцять дві) копійки, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі) гривень (нуль) копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок) на користь держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 12 315, 50 грн. (дванадцять тисяч триста п'ятнадцять) гривень (п'ятдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя