Справа № 175/11182/25
Провадження № 2-а/175/196/25
Іменем України
"15" вересня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Хорошу Ксенію Геннадіївну звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 13.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , було винесено постанову №1845 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до постанови від 19.11.2024 року відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з підстави нібито відмови від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішенням військово-лікарської комісії Р(М)ТЦК та СП. Копію постанови громадянин ОСОБА_1 отримав лише 28.11.2024 року. Зі змістом постанови ні сам ОСОБА_1 , ні його представник не погоджуються, оскільки вказане правопорушення він не вчиняв. Постанова №1845 від 19.11.2024 року є необґрунтованою, оскільки в ній відсутні посилання на будь-які докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а до протоколу не долучено жодних доказів відмови від проходження медичного огляду ВЛК від 13.11.2024 року. Крім того, у протоколі не зазначено часу вчинення правопорушення, а до матеріалів справи додано лише копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 . Водночас текст постанови про притягнення до відповідальності практично повністю дублює текст адміністративного протоколу, що свідчить про упередженість та відсутність об'єктивності з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 під час складання протоколу та розгляду справи. На підставі викладеного, позивач та його представник вважають постанову №1845 від 19.11.2024 року незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
11.08.2025 року засобами електронного зв'язку було напралено лист №01/7432, згідно якого тимчасово виконуючий обов'язки начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 просить залишити позовну заяву без руху. Відзиву на позовну заяву від відповідача подано не було.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06.08.2025 року, позовну заяву прийнято до розгляду, в порядку ст. 286 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи прийнято здійснювати без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно протоколу №1845 від 13.11.2024 року складеного відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , стрілцем помічником гранатометника 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , було встановлено, що 13.11.2024 року військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на обліку, був доставлений/супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішенням військово-лікарської комісії Р(М)ТЦК та СП, про що було складено відповідний акт.
19.11.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
У постанові зазначено, що військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на обліку, був доставлений/супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.11.2024 року, відмовився від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішенням військово-лікарської комісії Р(М)ТЦК та СП, про що було складено відповідний акт, чим порушив вимоги ч. 1 абзацу 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до пункту 3 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 13.11.2024 року було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП, підставою для складання протоколу стало те, що військовозобов'язаний відмовився від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішенням військово-лікарської комісії Р(М)ТЦК та СП.
Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України. З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України.
Так, направлення на медичний огляд ВЛК може дати прямий начальник (від командира частини і вище), начальники штатних ВЛК, керівники ТЦК та СП, начальники (керівники) закладу охорони здоров'я за місцем лікування, а також органи військового управління/підрозділи Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратура, суд (Пункт 6.1 статті 6 Наказу Міноборони від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України»).
Відповідно до п. 1.1 розділу II Положення, медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно п.1.4 Розділу II Положення про медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею, відповідно до п. 10 якої резервісти, військовозобов'язані, які призиваються та проходять воєнні навчальні (перевірочні) та спеціальні збори осіб рядового сержантського, старшинського та офіцерського складу; призиваються та проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період проходять медичний огляд у ВЛК територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, гарнізонні (госпітальні) ВЛК.
Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою КМУ №560 від 14.05.2024 року визначено, що у разі призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).
Згідно із ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізаціютягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно вказаної постанови від 19.11.2024 року вбачається, що 13.11.2024 року ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішенням військово-лікарської комісії Р(М)ТЦК та СП, про що було складено відповідний акт, тим самим порушив вимоги ч. 1 абзацу 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з чим останього притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано стягнення у вигляді штрафу.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу було належним чином вручено направлення на проходження медичного огляду, а також що він відмовився його отримати. З наданої суду копії протоколу №1845 від 13.11.2024 року вбачається, що у ньому відсутні: підписи особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, у розділах щодо роз'яснення прав та обов'язків; відмітки про повідомлення цієї особи про розгляд справи; дані та підписи свідків у разі відмови особи від надання пояснень. Крім того, акт відмови від проходження медичного огляду, на який є посилання у протоколі №1845 від 13.11.2024 року та постанові №1845 від 19.11.2024 року, суду надано не було.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.
Таким чином, наявність усіх юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив, що жодними належними та допустимим доказами відповідачем не доведено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що свідчить про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідач не довів правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 77, 78, 132, 134, 139, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 156, 245, 247, 280, 288, 289, 293 КУпАП,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1845 від 19.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. С. Журавель