Березівський районний суд Одеської області
15.09.2025
Справа № 494/2095/25
Провадження № 1-кс/494/447/25
15.09.2025 року м. Березівка
Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Березівка Одеської області клопотання слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
15.09.2025 року до Березівського районного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На обґрунтування поданого клопотання слідчий посилалась на те, що слідчим відділом Березівського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024080200000286 від 22.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ введено воєнний стан на всій території України. В подальшому Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан неодноразово продовжувався. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2025 № 478/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 05.11.2025 року. Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час безперервно діє воєнний стан. 09.03.2022 року ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та призначено на посаду старшого водія 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 при військовій частині НОМЕР_2 , ВОС - 790702А, шпк «старший солдат». 15.10.2023 року солдата ОСОБА_5 звільнено з посади старшого водія 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 та тим же наказом призначено на посаду старшого навідника 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 , ВОС - 143803А, шпк «старший солдат». Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України. Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України. Згідно з вимогами п.п.1,2,3 та 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби. Відповідно до вимог ст. ст. ст. ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин. Згідно із ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з відрядження відпустки або лікування. Однак, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді старшого навідника 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 20.02.2024 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_3 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану) без поважних причин та ухиляється від проходження військової служби до теперішнього часу, проводячи його на власний розсуд, не пов'язуючи з обов'язками військової служби. Таким чином, солдат ОСОБА_5 самовільно залишив місце служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України. В ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
В судове засідання 15.09.2025 року слідчий та прокурор не з'явились, подали заяви про розгляд клопотання без їх участі, просили клопотання задовольнити.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.107 КПК України, відсутність осіб на розгляді клопотання та зважаючи на відсутність клопотань від учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування, тому фіксування розгляду поданого клопотання за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подане клопотання та матеріали до нього, слідчий суддя вважає наступне.
За положеннями ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, з поміж іншого відносяться верховенство права та законність.
При цьому, останні передбачають, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане, в тому числі, одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
Згідно ч. 1, 4 ст. 189 КПК України, слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу. Слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказані процесуальні норми, дозвіл на затримання особи з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливе лише щодо особи, яка у передбаченому Законом порядку набула статусу підозрюваного або обвинуваченого.
Статтею 42 КПК України регламентовано, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ст.ст. 276, 278 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Статтею 135 КПК України визначено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а саме визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом регламентовано ст. 136 КПК України, відповідно до якої належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Відповідно до наданих матеріалів клопотання, вбачається, що в провадженні СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 №62024080200000286 від 22.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За положеннями частини 1 статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
За положеннями ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Судом встановлено, що 29.08.2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, вказане повідомлення направлено за місцем проживання останнього поштовим відправленням, також поштовим відправленням письмове повідомлення про підозру направлено на адресу матері ОСОБА_5 , у військову частину НОМЕР_3 та до Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області, однак доказів отримання ОСОБА_5 такої підозри в матеріалах справи не містяться, не надано будь-яких доказів вручення повідомлення про підозру під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка проживає з ОСОБА_5 , як цього вимагають положення ст. 135 КПК України, тобто не є доведеним вжиття заходів для вручення їх у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, у розумінні ч. 1 ст. 42 КПК України. Посилання на поштові корінці щодо відправлення, не може слугувати безспірною підставою їх вручення.
Отже, взагалі не зрозуміло, яким чином слідчий виносив ОСОБА_5 підозру від 29.08.2025 року. При цьому, слідчий суддя враховує, що після внесення відомостей до ЄРДР від 22.03.2024 року та до винесення підозри фактично пройшло 1,5 роки.
Необхідно також зазначити, що слідчий суддя не повинен в даному конкретному випадку не виконувати вимоги чинного законодавства України, якими встановлені обов'язкові передумови для задоволення відповідних клопотань, за органи досудового розслідування, та формально підходити до розгляду таких клопотань, та приймати рішення про задоволення клопотань слідчого та прокурора.
А тому, враховуючи вищевикладене, докази, якими обґрунтовується дане клопотання, слідчий суддя доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання.
На підставі наведеного, керуючись ст. 107, 177, 178, 187-190, 277, 278, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 16.09.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1