Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/3543/25
16.09.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі :
головуючий - суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участі прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості у рамках підготовчого провадження з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №22025070000000088 від 19.06.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Виноградів Закарпатської області, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України
Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
Згідно п. п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ (далі - Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно ст. 12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров'я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон «Про оборону України») військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3542-XII (далі - Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цим же законом особливий період визначено, як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов'язано громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Пунктом 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон «Про військовий обов'язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено та який триває до цього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації, яка неодноразово продовжувалась та триває і на даний час.
Одним і з основних завдань територіальних центрів комплектування під час воєнного стану є своєчасне комплектування військових частин Збройних Сил України військовослужбовцями, в тому числі залученими до військової служби під час мобілізації.
Виконуючи поставленні завдання, ІНФОРМАЦІЯ_2 та його структурні підрозділи як і з початку повномасштабного вторгнення у своїй роботі керуються Конституцією України, Законами України “Про військовий обов'язок і військову службу», “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідними Указами Президента України та іншими нормативними актами.
Згідно п . 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військове командування разом і з військовими адміністраціями можуть самостійно запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану. Зокрема, перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Рішенням ради оборони Закарпатської області від 30.11.2023 № 42 «Про запровадження окремих заходів правового режиму воєнного стану», яке затверджене розпорядженням Закарпатської ОВА від 30.11.2023 № 1052, із 1 грудня 2023 року, на період дії воєнного стану на території України, запроваджено перевірку документів у осіб на території Закарпатської області відповідно до Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456.
Враховуючи вищевказані нормативні акти, головою Закарпатської обласної військової адміністрації та начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 видано спільний наказ від 30.11.2023 №14/1174, яким начальників ІНФОРМАЦІЯ_4 призначено комендантами районів і міст Закарпатської області.
На виконання спільного наказу від 30.11.2023 №14/1174, комендантами видано відповідні накази, якими призначено уповноважених осіб підрозділів ЗСУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДМС, Держмитслужби на перевірку документів у громадян в порядку, визначеному ПКМУ від 29.12.2021 №1456.
Керуючись вищевказаними нормативними актами, уповноваженими особами ТЦК та СП спільно з працівниками управління Національної поліції, Держприкордонслужби, СБУ та Національної гвардії, наразі, організовано та проводяться заходи для виявлення громадян призовного віку, які протиправно ухиляються від призову на військову службу та порушують правила військового обліку.
Відповідно до пункту 9 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу під час мобілізації (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Вказані заходи 16.10.2024 виконували представники ТЦК та СП спільно з співробітниками Національної поліції на території Берегівського району.
Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В рамках визначених повноважень, без порушень чинного законодавства представники спільної групи, до якої входили працівники ТЦК та СП та Національної поліції, перевіряють документи громадян чоловічої статі, які перебували у визначеному для оповіщення регіоні.
На виконання вимог наказу №532 ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про організацію виконання заходів мобілізації в Берегівському районі» від 15.10.2024 і наказу №534 коменданта Берегівського району (по гарнізону) «Про призначення уповноважених осіб на перевірку документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану на території Берегівського району» від 15.10.2024, а також згідно переліку уповноважених посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 , які залучаються до забезпечення заходів правового режиму воєнного стану сформовано мобільні групи, які разом з посадовими особами районного відділу Національної поліції в Закарпатській області уповноважені здійснювали заходи оповіщення громадян України на території Берегівського району.
16.10.2024, згідно вищевказаних наказів, групі з числа військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та співробітника Берегівського районного відділу Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_9 визначено маршрут № 14 (с. Сільце, с. Зарічча, с. Шаланки та с. В. Ком'яти Берегівського району), та відряджено для організації заходів виявлення громадян призовного віку, які протиправно ухиляються від призову на військову службу та порушують правила військового обліку та для перевірки військово-облікових документів населення.
Цього ж дня, близько 12 години, у відповідності до визначеного маршруту, вищевказана група з числа військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_5 та співробітника Берегівського районного відділу Національної поліції в Закарпатській області на службовому автомобілі марки «Пежо», зеленого кольору, з іноземною реєстрацією, виїхала в с. Шаланки Берегівського району, де на околиці села по вул. Головна, на узбіччі дороги, виставили нерухомий пост з відповідним дорожнім знаком «Стоп», що забезпечував його функціонування та виконання покладених на них обов'язків щодо оповіщення.
Перебування вказаної групи на околиці села Шаланки Берегівського району Закарпатської області викликало незадоволення з боку мешканців навколишніх сіл, які вважали, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 незаконно мобілізовують осіб чоловічої статі.
У зв'язку з цим, 16.10.2024 близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_4 , разом з іншими, на даний час невстановленими досудовим слідством особами, на декількох транспортних засобах, прибула до місця перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_5 та районного відділу Національної поліції, що на околиці в с. Шаланки по вул. Головна, більш точне місце в ході досудового розслідування встановити не виявилося за можливе, які вже проводили заходи щодо виявлення громадян призовного віку, які протиправно ухиляються від призову на військову службу та порушують правила військового обліку та для перевірки військово-облікових документів населення, та почала вчиняти дії, спрямовані на ескалацію конфліктної ситуації.
В подальшому, ОСОБА_4 та інші невстановлені досудовим розслідування особи жіночої статі, з метою ескалації конфліктної ситуації та бажання перешкодити групі оповіщення, діючи умисно, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій розпочала словесний конфлікт з військовослужбовцями ТЦК та працівником поліції, вигукувала нецензурні слова на адресу військовослужбовців і почала блокувати їх роботу.
У відповідності до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 52 від 12.03.2025 у певних висловлюваннях, що звучали від осіб жіночої статі, в числі яких також ОСОБА_4 , містяться лінгвістичні ознаки перешкоджання законній діяльності окремого підрозділу Збройних сил України.
Також, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_4 та інші не встановлені на даний час органом досудового розслідування особи, оточили представників РТЦК та СП та співробітника поліції і не давали змоги їм пересуватись, а також розпочали провокативні дії, які супроводжувались відеозйомкою на мобільні телефони при цьому висловлювались особисті образи вищевказаним службовим особам.
У цей же час, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання подальшому виконанню службових обов'язків військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 . На виконання злочинного умислу, ОСОБА_4 схопивши дерев'яну палицю, що була опорою встановленого дорожнього знаку «СТОП», намагалася вдарити по спині військовослужбовця ОСОБА_6 , однак останній уникнув удару, після чого продовжила свої злочинні діяння та почала наносити удари по тілу військовослужбовця ОСОБА_8 .
Так, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи об'єктивно існуючу небезпеку своїх діянь та бажаючи настання передбачуваних суспільно небезпечних наслідків, вчинила активні дії, що були спрямовані на перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань, а саме перешкоджанні співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_5 виконувати службові обов'язки відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що у свою чергу унеможливило здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями.
Діяння ОСОБА_4 кваліфіковано як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за що передбачено кримінальну відповідальність ч. 1 ст. 114-1 КК України.
У підготовчому судовому засіданні суд розглянув клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_10 , з одного боку, та обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_4 , з іншого боку, за участі захисника адвоката ОСОБА_5 . В угоді про визнання винуватості обвинувачена беззастережно визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, та правову кваліфікацію, яка ніким не оспорюється; сторони також зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження.
Сторони угоди узгодили покарання за ч.1 ст.114-1 КК України у виді п'яти років позбавлення волі із застосуванням 75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
У даній угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, а також наслідки її невиконання.
Суд пересвідчився, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність за ч.1 ст.114-1 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією статті. Укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.
Крім цього, обвинуваченій роз'яснено зміст частин 4, 6, 7 ст.474 КПК України, які їй зрозумілі; нею усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є її відмова від здійснення прав, передбачених ч.4 ст.474 КПК України, а саме відмова права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачено ОСОБА_4 , права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь. Також нею усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження її права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз'яснення їй наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченій зрозумілі.
Після таких роз'яснень у підготовчому судовому засіданні обвинувачена та захисник не заперечили проти затвердження угоди.
Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, вирішити питання про відшкодування процесуальних витрат.
Тому, за наслідками розгляду угоди про винуватість під час підготовчого судового засідання, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи учасників кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, та призначення узгодженої сторонами угоди міри покарання з ухваленням обвинувального вироку.
Процесуальні витрати - витрати на проведення судової експертизи - складають 10686,80 грн, які слід стягнути із засудженої на користь держави.
Запобіжний захід не застосовувався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 100, 194, 368, 370, 374, 394, 472-476 Кримінального процесуального кодексу України,-
Угоду про визнання винуватості від 16.09.2025 року у кримінальному провадженні №22025070000000088 від 19.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_10 , з одного боку, та обвинуваченою ОСОБА_4 , з іншого боку, за участі захисника адвоката ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, та призначити їй покарання за ч.1 ст.114-1 КК України у виді позбавлення волі строком п'ять років.
На підставі ч.2 ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 10686,80 грн (десять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 80 коп).
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через районний суд з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору, засудженому та потерпілому підлягає врученню негайно після проголошення.
ГоловуючийОСОБА_1