16 вересня 2025 року м.Суми
Справа №583/4808/24
Номер провадження 22-ц/816/871/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2024 року у складі судді Плотникової Н.Б., ухвалене в м. Охтрика Сумської області,
в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 03 лютого 2022 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 10 вересня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 71778,94 грн, яка складається з наступного: 51296,43 грн - заборгованість за кредитом, 20482,51 грн - заборгованість за відсотками, яку позивач і просив стягнути на свою користь.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2024 року позов АТ «А-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк»заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2022 року в сумі 50355,73 грн та 2125,66 грн судових витрат, а всього 52481,39 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині вирішення вимог, в задоволенні яких було відмовлено, та задовольнити позов у повному обсязі, стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу мотивував тим, що сам факт користування кредитом свідчить про те, що відповідач ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними.
Позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто погодився з умовами, які діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України - фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією) і зобов'язаний сплачувати проценти.
Позивач вважає безпідставним посилання суду на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 в частині стягнення процентів, оскільки у справі № 342/180/17 Тарифи не було підписано боржником, а у даній справі до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту банку, а й Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Стверджує, що в даному випадку підлягала застосуванню позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20.
Стосовно сумнівів суду щодо розрахунку заборгованості, зазначає, що вони є необґрунтованими, оскільки на підтвердження правильності розрахунку банк надавав банківську виписку.
Відповідач ОСОБА_1 письмового відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом строк не подав.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2022 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», розміру процентної ставки за користування вказана заява не містить (а.с. 8).
Банк додав до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», Тарифи по картці «Зелена», які не підписані відповідачем (а. с. 18-24, 25-26).
Також 03 лютого 2022 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка» «Зелена» (а.с. 9-10).
Відповідно до довідки банку ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки № НОМЕР_2 строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_3 строком дії до квітня 2028 року; № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2028 року; № НОМЕР_5 строком дії до грудня 2028 року (а.с. 15).
Крім того, банком надано довідку за лімітами за період з 03 лютого 2022 року по 10 вересня 2024 року (а.с. 16).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором від 03 лютого 2022 року станом на 10 вересня 2024 року становить 71778,94 грн, з них: 51296,43 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20482,51 грн - заборгованість по відсотках (а.с. 7).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» та Тарифи, які містяться в матеріалах справи, визнавалися відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того, вказані документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03 лютого 2022 року шляхом підписання анкети-заяви, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Встановивши, що у загальний розмір боргу банком включені проценти, право нарахування яких позивачем не доведено, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню різниця між отриманими у банку та сплаченими ним на користь банку коштами у розмірі 50355,73 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у АТ «А-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифи, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача та ним не визнаються, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03 лютого 2022 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема, у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Стосовно доводів позивача, що відповідачем було підписано за допомогою електронного підпису паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі умови кредитування, колегія суддів зазначає, що способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Встановивши обставини того, що фактично отримані та використані відповідачем кошти повернуті не в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача неповернутих коштів в сумі 50355,73 грн, що становить різницю між фактично отриманими коштами та коштами внесеними ним на погашення кредитної заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367; 374; 375, 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" залишити без задоволення.
Заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов