Номер провадження: 33/813/1666/25
Номер справи місцевого суду: 504/2306/25
Головуючий у першій інстанції Литвинюк А. В.
Доповідач Копіца О. В.
11.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С.,в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Доброславського районного суду Одеської обл. від 17.07.2025відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Переможне Комінтернівського р-ну Одеської обл., громадянина України, тимчасово не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до вказаної постанови суду, 27.05.2025, приблизно о 15:57 год. ОСОБА_1 , керував мопедом, без назви та державного номерного знаку по вул. Грушевського в с. Кримидівка Одеського р-ну Одеської обл., з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу або в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ№1306 від 10.10.2001.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на такі обставини:
- судом не надано оцінки тому, що відповідно до відеозапису, здійсненого поліцейським невідомим приладом у невідомий час вбачається, що на двох двоколісних засобах переміщення рухалося четверо осіб, але на вимогу поліцейського про зупинку зупинився лише останній засіб переміщення, який не можливо ідентифікувати як мопед, оскільки на ньому відсутня вихлопна система, а отже - цей засіб приводиться до руху не двигуном внутрішнього згорання, на керування яким потрібна відповідна категорія водійських прав;
- судом не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази керування саме ним транспортним засобом, на відеозаписі вказане також не зафіксовано, в той час як він підтвердив, що лише їхав, а не керував вказаним транспортним засобом; не встановлено другу особу, яка пересувалася цим же транспортним засобом та належність транспортного засобу на праві власності; відсутня відеофіксація його відмови від проходження огляду для встановлення стану сп'яніння; не зафіксовано виконання поліцейським посадових обов'язків, а саме: не повідомлено про причини зупинки, а також ознак сп'яніння, не запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, не зафіксовано та не здійснено відсторонення від керування у разі встановлення факту сп'яніння, не роз'яснено йому його конституційних та процесуальних прав;
- поліцейським, а в подальшому судом не встановлено технічні показники транспортного засобу, потужність мотору, оскільки електроскутер до 3 кВт не є транспортним засобом, водночас, з урахуванням п.1.10 ПДР отримання водійського посвідчення за категоріями А, А1 чинним законодавством для такоговиду транспорту не передбачено, і це дає суду можливість застосувати до винної особи адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить визнати протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис з технічного планшету та пояснення від 27.05.2025 неналежними та не дійсними доказами по справі, скасувати постанову суду 1-ої інстанції,а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діяхскладу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Вимогами ст. 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, зазначені вимоги закону судом 1-ої інстанції не дотримані, та без повного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає слушними доводи ОСОБА_1 щодо необґрунтованості постанови суду 1-ої інстанції, оскільки рішення прийняте з недотриманням вимог діючого КУпАП та за результатами неповного дослідження доказів.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суд 1-ої інстанції формально послався на фактичні дані, що містяться в матеріалах провадження, які не можуть бути беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин даної справи.
Згідно із п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 (далі- Порядок).
Відповідно до приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.1 Порядку він визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-огляд), і проведення такого огляду.
Пунктом 2 Порядку визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі- стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Пунктами 2 та 3 розділу І Інструкції визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.п.6, 7 розділу І вказаної Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункти 4,6,8 Порядку).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що для покладення на водія обов'язку проходити огляд на стан, зокрема алкогольного сп'яніння, поліцейський повинен встановити наявність передбачених законом підстав вважати, що водій перебуває в цьому стані.
З огляду на зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №343423 від 27.05.2025 вбачається, ознаками, які дали поліцейському підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння зазначено: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. При цьому, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і в закладі охорони здоров'я, а вказана відмова зафіксована на технічний засіб - планшет 11, номер якого вказано у п. 10 протоколу (а.с. 1).
Окрім того, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом, без назви, в алкогольному сп'янінні, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і в закладі охорони здоров'я, чим порушив п.2.9 а) ПДР, а саме: керування транспортним засобом в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння, в той час як обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачений п. 2.5 ПДР.
Водночас, з наявного в матеріалах справи та дослідженого повторно апеляційним судом відеозапису події вбачається, що поліцейським наведені у протоколі ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 не наведені, огляд на стан його сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) не проводився, а в матеріалах справи результати відповідного огляду відсутні.
Ба більш, в порушення вимог вищезазначеної Інструкції та приписів ч.ч. 3, 5 ст. 266 КУпАП, співробітник патрульної поліції не пропонував водію пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і в закладі охорони здоров'я, у зв'язку із чим на відео також відсутня фіксація дій водія щодо ухилення від відповідного огляду, а лише зафіксовано факт визнання ним стану алкогольного сп'яніння.
В даному випадку апеляційний суд наголошує на тому, що однією із форм об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є відмова особи від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, тобто правопорушення вважається закінченим з моменту висловлення особою відмови, при цьому, для визнання особи винуватою у вчиненні вказаного правопорушення за вказаною кваліфікуючою ознакою не має значення встановлення факту перебування такої особи у стані алкогольного сп'яніння, до уваги приймається лише зафіксований згідно з вимогами закону факт відмови особи від проходження огляду.
Отже, поліцейський, встановивши, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння, в закладі охорони здоров'я, в протоколі про адміністративне правопорушення помилково кваліфікував його дії як керування транспортним засобом в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння (п. 2.9 а ПДР), на що суд 1-ої інстанції не звернув належної уваги під час встановлення відповідної кваліфікуючої ознаки інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.
З огляду на викладені на відеозаписах обставини, апеляційний суд зауважує на тому, що судом 1-ої інстанції не взято до уваги, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, фактично не проведений, що є порушенням приписів ст. 266 КУпАП.
Також апеляційний суд погоджує доводи сторони захисту, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за наведених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
Так, на відеозаписі (відео № 1) зафіксовано рух двох мопедів, однак на вимогу поліції зупинився той, що їхав позаду, і на якому було дві людини, водночас особу, хто керував мопедом на відео не зафіксовано.
На відео № 2 відображено як чоловік, який назвав себе ОСОБА_1 , повторюючи за поліцейським вказав, що їхав на електроскутері в стані алкогольного сп'яніння, вину визнає, права йому роз'яснені та зрозумілі, натомість, на відео не зафіксовано, яке правопорушення вчинив ОСОБА_1 та в чому визнає свою вину, як і не зафіксовано факту відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння з роз'яснення наслідків такої відмови шляхом складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно в той час знаходився в стані алкогольного сп'яніння та їхав на мопеді, в якості пасажира. На вимогу працівників поліції мопед був зупинений, водночас йому та водієві не пропонували пройти освідування на стан сп'яніння як на місті так і в медичному закладі, при цьому поліцейські скористалися його уразливим станом, а саме він нещодавно повернувся з війни де отримав контузію та записали відео з його участю де він визнає факт знаходження в стані сп'яніння.
Враховуючи викладене у сукупності, апеляційний суд не має підстав не довіряти поясненням ОСОБА_1 , оскільки вони підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, на переконання апеляційного суду працівниками поліції належним чином не зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення.
Окрім того, ч. 4 ст. 256 КУпАП передбачає, що при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Водночас, у п. 13 протоколу відповідна відмітка та підпис ОСОБА_1 відсутні, а отже відсутні підстави стверджувати про виконання поліцейськими наведеної вище норми процесуального закону, а зі змісту відеозапису не можливо встановити, які саме права та обов'язки зрозумілі ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку посиланням апелянта про те, що, технічний відеозапис з планшету є неналежним доказом, апеляційний суд зауважує на наступному.
Згідно із ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями чинної Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України № 1026від 18.12.2018, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Зокрема, розділом Х вказаної Інструкції№ 1395 визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 6 Інструкції).
Системний аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що відеозапис є одним із найважливіших доказів для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п. 10 протоколу зазначено технічний засіб відеозапису 1113089817/151, проте до суду разом з матеріалами справи надіслано оптичний диск, на якому містяться два відео файли з невідомого технічного засобу відеозапису, який не зазначено у протоколі як додаток, що не відповідає вимогам п. 1 розділу ІІ Інструкції № 1395, а отже не може бути визнаний судом як належний та допустимий доказ вини ОСОБА_1 .
За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як суду 1-ої інстанції, так і суду апеляційної інстанції надано не було та, як наслідок, не було доведено наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Наведене у сукупності свідчить про непрофесійні дії працівників патрульної поліції, які призвели до того, що факт можливого перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, в порушення приписів ст. 266 КУпАП, не задокументований у встановленому порядку, та не підтверджується допустимими та належними доказами.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами. При цьому, вина є основною ознакою суб'єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність складу вказаного адміністративного правопорушення.
Водночас, апеляційний суд відхиляє посиланням апелянта на те, щополіцейським та судом не встановлено технічні показники транспортного засобу, потужність мотору, оскільки електроскутер до 3 кВт не є транспортним засобом, з огляду на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення транспортний засіб, яким нібито керував ОСОБА_1 вказано мопед, а не електроскутер, наведене також відображене в поясненнях самого ОСОБА_1 .
При цьому, у п. 1.10 ПДР міститься значення терміну «мопед», яким є двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Натомість, ОСОБА_1 доказів у підтвердження наведених ним обставин, які суперечать фактичним обставинам справи, не надав.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП,у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне задля запобігання подальшого допущення аналогічних порушень з боку поліцейських під час оформлення матеріалів про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, довести до відома начальника ОРУП № 2 ГУНП в Одеській обл. про істотні порушення вимог ст.ст. 266, 268 КУпАП та Інструкції, допущених працівниками ВП №3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській обл. при складенні матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 25, 247, 252, 266, 268, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Доброславського районного суду Одеської обл. від 17.07.2025 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення.
Довести до відома начальника ОРУП № 2 ГУНП в Одеській обл. про істотні порушення вимог ст.ст. 266, 268 КУпАП та Інструкціїпро порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, допущених працівниками ВП №3ОРУП № 2 ГУНП в Одеській обл. при складенні матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца