Провадження № 2/742/1757/25
Єдиний унікальний № 742/2151/25
11 вересня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Правовідносини сторін.
У квітні 2025 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивує тим, що 01 липня 2023 року між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4418386, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти, шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника. 14.06.2021 між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФК» ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги. Відповідно до реєстру боржників №16 від 25.01.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 22 400 грн, з яких: 6 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 400 грн сума заборгованості за відсотками.
Зазначені суми заборгованості позивач просив стягнути на свою користь з відповідача разом із судовими витрати.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.05.2025 позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4418386 у розмірі 22 400 грн та 3028 судового збору.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 липня 2025 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 742/2151/25 задоволено. Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.05.2025 скасовано. Призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження на 09 вересня 2025.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
У судове засідання представник Позивача не з'явився, просив про розгляд справи без його участі.
01 липня 2025 року представником позивача подано заперечення, в якому зазначено, що фактичні обставини справи свідчать про укладення відповідачем вищевказаного договору в електронній формі. Таким чином, на думку позивача, відповідач не може заперечувати факт укладення договорів та намагається безпідставно ухилитися від виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості. Крім того, відповідач не скористався передбаченим законодавством правом споживача відмовитися від укладеного договору в односторонньому порядку протягом 14 днів з моменту отримання примірника договору. Це свідчить про підтвердження ним факту укладення договору та згоди з його умовами. Більше того, відповідач звернувся до суду лише після винесення заочного рішення. Позивач також зазначає, що з моменту переходу права вимоги до нового кредитора (фактора), штрафні санкції до відповідача не нараховувалися. При цьому, для припинення нарахування процентів відповідач мав повідомити первісного кредитора про свій соціальний статус та надати відповідні підтверджуючі документи. Однак відповідач не вчинив жодних дій для реалізації цього права.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду відзив зазначає, що не отримував копії позовної заяви з додатками, оскільки станом на 2025 рік проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . За місцем своєї реєстрації він не проживає з 24 липня 2020 року. Звертає увагу на те, що з 24 липня 2020 року Відповідач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а з 02 червня 2021 року був прийнятий на військову службу за контрактом до тієї ж частини. З 24 березня 2025 року та до теперішнього часу він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, з 2022 року має статус учасника бойових дій. Таким чином, на Відповідача, як на військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки відповідач є військовослужбовцем протягом усього періоду дії кредитного договору та має статус учасника бойових дій. Відповідно до зазначеного Закону, на нього не може бути покладена відповідальність у вигляді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за кредитним договором. Крім того, він не зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом.
11.07.2025 позивачем подано відповідь на відзив, у якій остання вказує, зокрема що для укладення вищевказаного договору Кредитний договір був укладений з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору. Відповідно до умов кредитного договору № 4418386 від 01.07.2023 кредитні кошти були перераховані на банківську карту № НОМЕР_3 . Також просить витребувати від АТ КБ «ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001.; адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна), а саме: інформацію щодо банківської карти № НОМЕР_3 .
09.09.2025 представником відповідача адвокатом Марковичем А.Ю. подано додаткові пояснення у справі, де останній позовні вимоги визнає частково, а саме у розмірі 6000 грн, грунтуючись на тому, що з 24 липня 2020 року Відповідач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а з 02 червня 2021 року був прийнятий на військову службу за контрактом до тієї ж частини. З 24 березня 2025 року та до теперішнього часу він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, з 2022 року має статус учасника бойових дій. Таким чином, на Відповідача, як на військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Водночас, п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення. Відтак, суд 17.02.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення.
Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, суд 09.09.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 01 липня 2023 року між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4418386, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти, шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок (а.с. 6-9).
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника 67Owo6eM0W.
14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК» ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №14/06/21 (а.с. 10-15).
Відповідно до реєстру боржників №16 від 25.01.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 25.01.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 22 400 грн, з яких: 6 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 400 грн сума заборгованості за відсотками.
Як убачається із розрахунку, заборгованість за вищевказаним кредитним договором 22 400 грн, з яких: 6 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 400 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 16).
ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_4 , військовим квитком серії НОМЕР_5 , довідкою від 01.05.2025 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 24.03.2025 року, довідкою про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 з 24.07.2020 року (а.с. 56-59).
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду ,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов'язання чи зміна його умов не допускається. Ст. 1054 ЦК України передбачає обов'язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Частиною 1статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.
Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).
VІ. Висновки суду.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір підписаний відповідачем, наявність якого підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, а також, що позичальник всі умови договорів цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Більше того, відповідачем визнано факт укладення договору позики № 4418386 від 01 липня 2023 року між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , внаслідок чого між сторонами виникли договірні зобов'язання.
Щодо вимоги позивача про витребування від АТ КБ «ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001.; адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна), а саме: інформацію щодо банківської карти № НОМЕР_3 , суд зазначає, що таке витребування не є доцільним з огляду на визнання відповідачем факту укладення договору та надання кредитних коштів у розмірі 6 000 грн.
До доказів укладення договору факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договорам укладеними первісним кредитором з ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Як зазначалося судом вище, з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
У матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, права вимоги за яким набув позивач від первісного кредитора. Дані розрахунки відповідачем у встановлений законом спосіб спростовані не були.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ЄАПБ» вважає себе кредитором ОСОБА_1
за кредитним договором № 4418386 від 01 липня 2023 року укладеного між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 право вимоги від якого перейшло до позивача за Договором Факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК» ЄАПБ».
Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 ЦК України)
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Договір Факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 недійсним судом не визнавався.
Таким чином, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало а ТОВ «ФК» ЄАПБ» права вимоги за кредитним договором № 4418386 від 01 липня 2023, укладеним із відповідачем.
Що стосується розрахунку заборгованості, суд зазначає наступне.
Враховуючи, що договір № 4418386 укладено 01 липня 2023, погоджена сума позики 6 000 грн, строком на 30 днів, зі щоденних процентів 2.50 %.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам військовозобов?язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов?язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що до учасників бойових дій належать, в тому числі, військовослужбовці Служби безпеки України,які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів. органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року, який станом на зараз не завершився.
Як встановлено матеріалами по справі, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_4 , військовим квитком серії НОМЕР_5 , довідкою від 01.05.2025 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 24.03.2025 року, довідкою про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 з 24.07.2020 року, а відтак на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зазначені документи є письмовими доказами в розумінні ст. 95 ЦПК.
Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе за договором обов'язків не виконав у повному обсязі та має заборгованість за кредитним договором, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем, суд приходить до висновку, що Позивач довів існування між ним та Відповідачем кредитних зобов'язань, однак суд бере до уваги, що відповідач перебуває на військовій службі, а відтак на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Встановивши обставини справи, суд дійшов висновку, що між Позивачем та Відповідачем дійсно існували кредитні правовідносини, а Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
Водночас, суд бере до уваги, що Відповідач перебуває на військовій службі та з 2022 року має статус учасника бойових дій, у зв'язку з чим на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а відтак Відповідач звільняється від обов'язку сплати інших платежів, передбачених договором, за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, у розмірі заборгованості за тілом кредиту, що становить 6 000 грн.
VІ. Розподіл судових витрат.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 3028 грн. (а.с. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково, то з Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 811.03 грн (3028?0.26786), тобто пропорційно до задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»заборгованість за кредитним договором № 4418386 від 01.07.2023 у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судового збору 811.03 грн
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено -11.09.2025
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК