Справа № 738/1423/25
№ провадження 2/738/475/2025
Рішення
іменем України
15 вересня 2025 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi судді Парфененко О. Я., за участю секретаря судового засідання Зубкович Н. Ф., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
1.Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
01 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 29 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір № 479507-КС-007 про надання кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності. Відповідачка порушила умови договору, внаслідок чого має заборгованість у сумі 45 633,74 грн. Позивач, посилаючись на статті 525-526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 ЦК України, статті 4, 27, 175 ЦПК України, статті 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», просить: стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором № 479507-КС-007 про надання кредиту від 29 вересня 2024 року в розмірі 45 633,74 грн, з яких: 21 070,52 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 14 749,70 грн сума прострочених платежів по процентах, 9 813,52 грн сума прострочених платежів за комісією та понесені судові витрати.
28 липня 2025 року відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що договір був укладений виключно через введення одноразового коду (ОТР) бкз використання кваліфікованого електронного підпису, що не відповідає вимогам статті 207 ЦК України, статті 2 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка не отримала можливості повноцінно ознайомитися із змістом договору перед введенням коду, інтерфейс містив умови в прихованому або нечітко відображеному вигляді. Позивач не надав технічних доказів того, що саме вона ініціювала підписання, відсутні ІР-адреса входу та канали доставки ОТР. Реальна річна процентна ставка - 6669,21%, яка зазначена в договорі, не відповідає методиці НБУ, затвердженій постановою № 16 від 11 лютого 2021 року, фактично ставка мала становити - 314%. Разова комісія - 6000,00 грн не супроводжується додатковою послугою чи витратою та порушує вимоги статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Повторювана щомісячна комісія - 450,00 грн необґрунтована та не супроводжується конкретною дією. Штраф 1% на день та 32% за порушення, не відповідає принципу пропорційності та суперечить вимогам статті 625 ЦК України. Нарахована сума за кредитним договором значно перевищує суму основного боргу (тіла кредиту). Станом на дату складання відзиву, сума тіла кредиту становить 21 070,52 грн, тоді як загальна нарахована сума - 45 633,74 грн. Наведене свідчить, що фінансові умови договору є непропорційними та такі, що суперечать принципу добросовісності у споживчому кредитуванні. Навіть якщо картка № 5375-4141-4814-7795 була використана для отримання коштів, це не є підтвердженням, то вона погодилася із усіма умовами договору. Відповідачка не погоджувалася на автоматичне списання коштів, що суперечить вимогам статті 1066 ЦК України та Закону України «Про платіжні системи».
Представник позивача відповідь на відзив не подав.
2.Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
У судовому засіданні відповідачка змінила позицію, викладену у відзиві, визнала позовні вимоги частково у у сумі тіла кредиту.
3.Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Суд встановив, що ТОВ «Бізнес позика» 29 вересня 2024 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 479507-КС-007 про надання кредиту. Цього ж дня, підписано пропозицію (оферта) укласти договір № 479507-КС-007 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (арк. с. 30-52).
29 вересня 2024 року між сторонами укладено Договір № 479507-КС-007 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, тобто підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний паспорт споживчого кредиту. Також підписано паспорт споживчого кредиту. Зазначено карти НОМЕР_1 (арк. с. 17-19, 20-29).
Відповідно до пункту 2.1 Договору про надання кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання споживчих кредитів. Стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована (п. 2.4 Договору). Комісія за видачу кредиту 6 000,00 грн (п. 2.5 Договору).
Відповідно до пунктів 2.3, 2.7 Договору про надання кредиту, строк надання кредиту 24 тижні - до 16 березня 2025 року.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , що підтверджується Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД» (арк. с. 56).
Згідно із повідомленням АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-7660 від 15 липня 2025 року та Руху коштів за картковим рахунком платіжної картки, на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , 29 вересня 2024 року о 14 годині 51 хвилина 22 секунди були зараховані грошові кошти в сумі 30 000, 00 грн (деталі операції - Tov Biznes Pozika) (арк. с. 155-173).
За розрахунками позивача, ОСОБА_1 належним чином не виконала умови договору, у зв'язку з чим станом на 23 червня 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 45 633,74 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 21 070,52 грн; заборгованості по процентах 14 749,70 грн; заборгованості по штрафам 9 813,52 грн (арк. с. 14-16).
4.Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд встановив, що 29 вересня 2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредиту в електронній формі шляхом надсилання позикодавцем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка не виконала умови кредитного договору, не повернула кредит та не сплатила відсотки за користування кредитом.
У договорі сторони погодили всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки.
До позовної заяви позивач додав детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. Розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Всі платежі відповідачки за кредитним договором, були враховані у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідачки за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, підрахована з урахуванням всіх платежів відповідачки.
Щодо вирішення позовної вимоги в частині стягнення штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у частині другій статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування позивачем штрафу в сумі 9 813,52 грн за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 479507-КС-007 від 29 вересня 2024 року у розмірі 35 820,22 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом 21 070,52 грн, заборгованості по процентах 14 749,70 грн; 1 901,58 грн у порядку розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 263 - 265 ЦПК Укpаїни, суд
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 35 820,22 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 479507-КС-007 від 29 вересня 2024 року, яка складається із: заборгованості за кредитом 21 070,52 грн, заборгованості по процентах 14 749,70 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 1 901,58 грн у відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження місто Київ, вулиця Лесі Українки, 26 офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційни номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя О.Я. Парфененко