Справа № 738/1968/25
№ провадження 3/738/697/2025
Постанова
іменем України
16 вересня 2025 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Парфененко О. Я., за участю секретаря судового засідання Зубкович Н. Ф., pозглянувши справу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 184 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання по АДРЕСА_1 ,
встановив:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 23 серпня 2025 року, ОСОБА_1 , будучи опікуном неповнолітнього ОСОБА_2 , 2009 року народження, ухилилася від виконання передбачених статтею 150 СК України обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини, внаслідок чого 06 червня 2025 року та 22 серпня 2025 року неповнолітній ОСОБА_2 самовільно залишив місце проживання, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомила.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Європейський суд з прав людини в пункті 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, рішення у справі «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).
Зі змісту Протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що протокол складений у присутності ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис у протоколі, отже остання була обізнана про існування судового провадження з розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо неї.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що узгоджується із положеннями частини першої статті 268 КУпАП.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Відповідно до положень статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд дослідив докази:
- відомості, внесені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 048097 від 23 серпня 2025 року;
-пояснення ОСОБА_2 від 23 серпня 2025 року;
-рапорти від 06 червня 2025 року та 22 серпня 2025 року, відповідно до яких ОСОБА_1 повідомляла поліцію про зникнення неповнолітнього онука.
Суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією частини першої статті 184 КУпАП, зокрема, доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених статтею 150 СК України обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини, окрім цього у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме обов'язки не виконала ОСОБА_1 .
Натомість, із рапортів вбачається, що ОСОБА_1 вживала заходів щодо розшуку свого неповнолітнього онука ОСОБА_2 .
Частиною другою статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Особою, якою складений протокол про адміністративне правопорушення не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з частиною другою статті 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно із вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, оскільки до протоколу на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, не додано доказів того, що вона ухилилася від виконання передбачених статтею 150 СК України обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини.
Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП необхідно закрити, згідно з положеннями пункту першого статті 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 23, 251, 247, 294 КУпАП, суд
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.Я. Парфененко