Справа № 686/9595/25
Провадження № 2/686/4072/25
12 вересня 2025року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Козак О.В.,
при секретарі - Сташевській А.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Кемінь С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 14.01.2002 року він був прийнятий на посаду анестезіолога - реаніматолога у Хмельницький пологовий будинок, про що є запис в трудовій книжці.
17.03.2025 року наказом № 45/05-01/к його звільнено з посади лікаря анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком у зв'язку зі скороченням чисельності та штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.
Порівняльний аналіз з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі, не був проведений роботодавцем, приймаючи відповідне рішення. На його письмове звернення від 7.02.2025р. щодо пояснення та обґрунтування вибору саме його кандидатури на звільнення з посади, йому пояснень не було надано, про що свідчить лист № 01-08/84 від 3.03.2025 року.
Він має вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «анестезіологія» з 28 листопада 2012р, яку було підтверджено та продовжено термін дії вищої кваліфікаційної категорії до 6.08.2025р.
З 2002 року він постійно підвищував свою кваліфікацію, професійний рівень, має безперервний стаж роботи у КП «ХМПЦ» понад 23 роки, що підтверджується записами у трудовій книжці. Відсутні дисциплінарні стягнення, прогули, відпустки без збереження заробітної плати, зауваження щодо якості виконуваних робіт.
Має досвід роботи лікарем анестезіологом за сумісництвом у багатьох лікувальних закладах, а також викладачем з «анестезіології» у Хмельницькому базовому фаховому медичному коледжі.
Діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 50000 грн.
Погіршився стан його здоров'я, він не зміг знайти постійної роботи за фахом, не в змозі допомагати матері-пенсіонерці.
Адміністрація КП «ХМПЦ» для повідомлення про майбутнє звільнення викликала його на роботу під час тимчасової непрацездатності з діагнозом «Ішемічна хвороба серця. Нестабільна стенокардія. Гіпертонічна хвороба 2 стадії, 3 ступінь, кризовий перебіг. Гіпертензивне серце. Серцева недостатність 1 ФК. Ризик високий», що становило загрозу його життю.
В повідомленні про заплановане вивільнення йому не запропонували жодної посади, яка б відповідала його спеціалізації як лікаря. Натомість принизили його гідність пропонуванням роботи ліфтера, санітарки-буфетниці, техніка тощо та тимчасово вакантних посад.
Під час двомісячного очікування на звільнення до нього була застосована спроба звільнення за прогул під час виконання ним обов'язків присяжного у Хмельницькому міськрайонному суді. Директор КП «ХМПЦ» І.Королюк проігнорувала персональне письмове повідомлення Хмельницького міськрайонного суду про залучення його 7.02.2025р. для виконання обов'язків присяжного та вимагала від нього пояснення про відсутність на роботі протягом години під час перебування у судовому засіданні, що є порушенням ст. 67 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Внаслідок вищезазначених несприятливих для нього подій у нього погіршився стан здоров'я, що підтверджується порівнянням попереднього консультаційного висновку та останнього, після звільнення.
Також ці події для нього, особливо як людини, що має відношення до судової системи, вплинули на його усвідомлення справедливості.
З врахуванням наведеного позивач просить: поновити його на роботі лікаря анестезіолога BAIT з ОБ в КП «ХМПЦ»; стягнути з КП «ХМПЦ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.03.2025р. по дату винесення рішення судом; стягнути з відповідача судові витрати та відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з порушенням його трудових прав у сумі 50000 грн.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задоволити з підстав зазначених у позовній заяві. Суду також пояснив, що після звільнення за скороченням він півроку не може знайти постійної роботи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, суду пояснив, що є всі законні вимоги для скорочення позивача. При звільненні позивача брались показники по продуктивності праці. Позивачем не доведено позовні вимоги.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.01.2002 року був прийнятий на роботу в Хмельницький пологовий будинок на посаду анестезіолога-реаніматолога. 09.08.2007 року, згідно ст.35 КЗпП України, в зв'язку з припиненням діяльності пологового будинку, його було переведено на посаду лікаря анестезіолога Хмельницького міського перинатального центру, який 03.05.2019р. було перейменовано на комунальне підприємство "Хмельницький міський перинатальний центр".
З 28.11.2012р ОСОБА_1 має вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «анестезіологія», яку було підтверджено 01.11.2017р. та 01.11.2022р.. Наказом КП «ХМПЦ» № 04/1/05-04 від 07.02.2025р. йому продовжено термін дії вищої кваліфікаційної категорії до 6.08.2025р.
З 2002 року ОСОБА_1 постійно підвищував свою кваліфікацію, що підтверджується Посвідченнями про проходження підвищення кваліфікації до диплому № НОМЕР_1 , особистим освітнім портфоліо.
Наказом КП “ХМПЦ» від 13.01.2025 року №66/05-03 “Про оптимізацію, внесення змін до штатного розпису, скорочення штату та зміни робочого часу» було визначено: 1. Оптимізувати структуру КП “ХМПЦ» шляхом об'єднання: відділення анестезіології та інтенсивної терапії і операційної у відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком та провести об'єднання персоналу відділень згідно штатного розпису з 14.01.2025 року. 2. Здійснити оптимізацію штатної чисельності працівників з метою приведення до мінімально необхідної, станом на 17.03.2025р. 2.1 Заступнику директора з економічних питань ОСОБА_2 вивести із штатного розпису шляхом скорочення чисельності 10,0 штатних одиниць, в т.ч. лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії -2,5 шт.од.; 2.2.1 попередити працівників про вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України 17.01.2025р. і запропонувати працівникам, які підпадають під скорочення, переведення за їх згодою на вакантні посади (за наявності таких на момент попередження); 2.2.2 протягом двомісячного строку працівників, які підпадають під звільнення, повідомити про появу вільних посад та пропонувати їх для переведення; 2.2.3 у разі відмови від переведення підготувати документи для скорочення працівників.
17.01.2025 року ОСОБА_1 було надано для ознайомлення та підпису передження про заплановане звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, яке відбудеться 17.03.2025р., та з метою подальшого працевлаштування в КП "ХМПЦ" запропоновано переведення на будь-яку із вакантних на даний час посад, залишаючи за ним право вибору, за умови наявності у нього відповідної освіти та кваліфікації.
Згідно акту від 17.01.2025 року, лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операціним блоком ОСОБА_1 17.01.2025р. о 10-13 прочитав, ознайомився, сфотографував Повідомлення про заплановане вивільнення, вийшов з кабінету відділу кадрів, не підписавши Повідомлення, обіцяючи повернутися та більше не прийшов.
11.03.2025 року ОСОБА_1 було вречено повідомлення про наявність вакантних посад, та запропоновано переведення на будь-яку із вакантних посад.
Наказом КП “ХМПЦ» від 17.03.2025 року № 45/05-01/к ОСОБА_1 , лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком було звільнено 17.03.2025, у зв'язку із скороченням чисельності та штату, п.1 ст.40 КЗпП України.
Вищевказані обставини підтверджуються: копіями наказів КП “ХМПЦ» від 13.01.2025 року №66/05-03, від 17.03.2025 року № 45/05-01/к; попередженням про заплановане вивільнення від 17.01.2025р.; актом від 17.01.2025 року про відмову від підпису; повідомленням про наявність вакансій від 11.03.2025р.; копією трудової книжки ОСОБА_1 ; посвідченням № НОМЕР_2 про присвоєння кваліфікаційної категорії; посвідченнями про проходження підвищення кваліфікації до диплому № НОМЕР_1 ; особистим освітнім портфоліо.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Згідно з частиною другою статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від 30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19, провадження № 61-1981св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; 11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що в КП “ХМПЦ» відбулось скорочення штату та чисельності працівників. При цьому право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу.
Незаконність свого звільнення ОСОБА_1 обґрунтовує порушеним правом на переважне залишення на роботі, проте такі доводи позивача необґрунтовані, з огляду на таке.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч.2 ст.49-2 КЗпП України).
Згідно наданого суду представником відповідача Порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації лікарів-анестезіологів (кількість проведених лікарями маніпуляційних дій протягом 2024 року) найменша продуктивність праці була у лікарів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ..
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування вказаної у Порівняльному аналізі інформації, та відповідно наявність у нього переважного права на залишення на роботі відповідно до положень статті 42 КЗпП України.
Відповідачем було запропоновано позивачу переведення на будь-яку із наявних вакантних посад 17.01.2025р. та 11.03.2025р. Однак, позивач відмовився від такого переведення.
Тому суд вважає, що з боку роботодавця відсутні порушення вимог статті 49-2 КЗпП України та ним виконано обов'язок щодо надання ОСОБА_1 пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії.
Не надано позивачем суду належних та допустимих доказів і на підтвердження заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди, в тому числі і погіршення стану здоров'я внаслідок таких дій.
Надані суду копія інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я від 10.01.2025р. та консультативні висновки від 06.01.2025р. та від 27.03.2025 року вказаних обставин достовірно не підтверджують, оскільки не містять причин захворювання позивача та погіршення стану його здоров'я. З вказаних медичних документів також вбачається, що тимчасова непрацездатність у позивача виникла 10.01.2025р., тобто до його повідомлення відповідачем 17.01.2025р. про майбутнє звільнення.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, а за відсутності підстав для задоволення вимог позивача про поновлення його на роботі, відсутні підстави і для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв'язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 40, 42, 49-2, 235 КЗпП України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Комунальне підприємство «Хмельницький міський перинатальний центр Хмельницької міської ради» (код ЄДРПОУ: 02004746, адреса: 29016, м.Хмельницький, вул. І.Пулюя, 6).
Дата складання повного тексту рішення суду - 16.09.2025 року.
Суддя: