Справа № 685/35/25
Провадження № 2/685/104/25
про залишення позовної заявиви без руху
16 вересня 2025 року
селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
прокурора Радчишина В.О.
представника позивача Віркун Т.В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Теофіполь справу за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки
встановив:
керівник Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради звернувся в суд із позовом до відповідача про витребування земельної ділянки площею 0,9658 га, кадастровий номер 6824784000:04:007:0011 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Святець, Теофіпольської ТГ. Позовна заява мотивована тим, що рішення Теофіпольської селищної ради від 28.09.2021 №27-13/2021 , на підставі якого вказана земельна ділянка передана відповідачу у власність, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.
Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч.11 ст 187 ЦПК України).
Відповідно до п.4 ст 177 ЦПК України, у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
В судовому засідання прокурор та представник позивача проти залишення позовної заяви без руху заперечили з тих підстав, що, на їх думку, в даному випадку ст.. 177 ЦПК застосовуватися не може.
Представник відповідача поклався на думку суду.
Вислухавши сторін, суд дійшов до наступного висновку:
Відповідно до ст. 390 ЦК України, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Суд вважає, що ч.4 ст 177 ЦПК України покликана забезпечити вимоги ч.5 ст 390 ЦК України , а в сукупності ці норми відповідають принципу «належного урядування», який викладений у Рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), від 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року), згідно якого ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.
Також, суд вважає, що вимоги ст.177 ЦПК України та ст.390 ЦК України спрямовані на виконання вимог рішення ЄСПЛ у справі «Дроздик та Мікула проти України» від 28 жовтня 2024 року, де предметом позову було саме витребування земельних ділянок, наданих громадянам безоплатно і Європейський суд зазначив, що у ситуації заявниць Європейському суду не було надано жодних переконливих аргументів, які б довели існування будь-якого чіткого національного законодавства, яке б гарантувало грошову або будь-яку іншу форму відшкодування будь-якої шкоди. Таким чином, заявниці були позбавлені власності без будь-якого відшкодування. З огляду на зазначене Європейський суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявниць, окрім того, що викликало серйозні сумніви щодо його законності та відповідності загальним інтересам суспільства, наклало на них непропорційний тягар, оскільки заявницям не було запропоновано жодного відшкодування за відчужені у них земельні ділянки. Як результат Європейський суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та зобов'язав державу-відповідача (Україну) забезпечити належними засобами та протягом розумного строку повне повернення прав власності заявницям на відчужені земельні ділянки, або надати заявницям відшкодування у грошовій формі чи у вигляді рівнозначного майна.
У пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» вказано, що метою закону, зокрема, є унеможливлення застосування негаторного позову до випадків якщо органом державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялись будь-які дії направлені на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна стала фізична особа та/або юридична особа, що діє на основі приватної власності, передбачивши нову частину другу до статті 391 ЦК України.
Аналіз вказаних норм дає суду підстави вважати, що у спорах про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади необхідно застосовувати не тільки ст. 387,388, а й ст. 390 ЦК України.
Також суд зазначає, що питання про те, чи є відповідач добросовісним чи недобросовісним набувачем може бути вирішено судом лише на стадії прийняття рішення по суті позову, а ніяк під час розгляду справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у випадку наявності підстав для задоволення позову та витребування земельної ділянки у відповідача на користь Теофіпольської селищної ради, у випадку недотримання вимог ст. 177 ЦПК України, суд не буде мати можливості виконати вимоги ч.5 ст 390 ЦК України та прийняти рішення по суті, а у випадку , коли суд дійде переконання, що у даних правовідносинах не допускається відшкодування вартості земельної ділянки, то суд поверне внесені на депозит кошти, що жодним чином не порушить права сторін.
На підставі викладеного, враховуючи, що суду не надано доказів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки з кадастровим номером 6824784000:04:007:0011, експертно-грошова оцінка якої здійснена в порядку, визначеному законом та чинна на дату подання позовної заяви, суд вважає, що наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст 185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 177, 185, 187 ЦПК України,
постановив :
Позовну заяву керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради до ОСОБА_2 про витребування
земельної ділянки залишити без руху, надати строк для усунення недоліків шляхом подання доказів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки з кадастровим номером 6824784000:04:007:0011, експертно-грошова оцінка якої здійснена в порядку, визначеному законом та чинна на дату подання позовної заяви - 5 днів з дня вручення позивачу ухвали, в іншому випадку позовна заява буде залишена без розгляду.
Головуюча