іменем України
11.09.2025
Справа № 331/2804/25
Провадження № 2/331/2072/2025
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 являються батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому 30.08.2008 р. ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , взявши при цьому прізвище « ОСОБА_7 ».
Рішенням Комсомольського суду Херсонської області від 23.02.2007 року у справі №2-426/2007 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.12.2006 року та до його повноліття.
На виконання вказаного рішення судом 21.03.2007 року було видано виконавчий лист, який було пред'явлено до виконання до Олександрівського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, постанова про відкриття виконавчого провадження № 36186600 від 25.01.2013 р.
06.07.2018 р. виконавче провадження №36186600 було передано в Корабельний районний відділ ДВС у Херсонській області, де воно прийняте до виконання постановою державного виконавця від 25.07.2018 р.
Однак Відповідач протягом тривалого часу вищевказане рішення суду не виконував і аліменти не сплачував, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 157 209,64 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті дев'ять гривень, 64 копійки).
Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 157 209,64 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті дев'ять гривень 64 копійки) та судові витрати.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя 23.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзив до суду не надходив.
Позивач та її представник ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та прохають їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки з повідомленням на адресу проживання, до суду повернувся конверт з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України та ст.196 СК України, неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов'язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов'язання.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов'язаних з її матеріальним забезпеченням.
Обов'язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 являються батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 22.11.2003 року).
В подальшому 30.08.2008 р. ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , взявши при цьому прізвище « ОСОБА_7 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 30.08.2008 року).
Рішенням Комсомольського суду Херсонської області від 23.02.2007 року у справі №2-426/2007 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.12.2006 року та до його повноліття.
На виконання вказаного рішення судом 21.03.2007 року було видано виконавчий лист, який було пред'явлено до виконання до Олександрівського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, постанова про відкриття виконавчого провадження № 36186600 від 25.01.2013 р.
06.07.2018 р. виконавче провадження №36186600 було передано в Корабельний районний відділ ДВС у Херсонській області, де воно прийняте до виконання постановою державного виконавця від 25.07.2018 р.
Однак Відповідач протягом тривалого часу вищевказане рішення суду не виконував і аліменти не сплачував, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів.
Із наданих державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розрахунків заборгованості за сплати аліментів від 13.12.2024 р. та від 18.04.2025 р. вбачається що станом на 01.01.2016 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становила 24 052, 31 гри, а з урахуванням нарахованих в січні аліментів в розмірі 900,87 грн. заборгованість на 01.02.2016 р. склала 24 953,18 грн.
В подальшому відповідач взагалі не сплачував аліменти, у зв'язку з чим на 12.10.2021 року (день повноліття дитини) утворилася заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 157 209,64 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті дев'ять гривень, 64 копійки).
Розраховуючи розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд виходить з наступного.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Тобто формула розрахунку пені за кожен окремий місяць заборгованості така: заборгованість по аліментах за відповідний місяць помножити на кількість днів заборгованості (до дня погашення чи дня нарахування) помножити на 1 %.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Розрахунок заборгованості за кожен окремий місяць здійснено відповідно до постанови Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21.
У даній постанові Верховним Судом зроблено ряд важливих висновків:
а) Щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди
-положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин;
-в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме ст. 534 ЦК України,
-при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
б) Що розуміється під формулюванням «не більше 100 відсотків заборгованості»
-розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
-при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Таким чином, Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 року по справі № 711/679/21 прямо вказав, що у разі існування заборгованості по сплаті аліментів за певний місяць (місяці), яка в подальшому була погашена, розмір пені обмежується не розміром поточної заборгованості по аліментах (на дату здійснення розрахунку), а розміром нарахованої заборгованості за відповідний місяць (місяці).
Розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів Відповідачем здійснено згідно із наданим державним виконавцем Розрахунком заборгованості за сплати аліментів від 18.04.2025 р. з урахуванням наступних чинників:
-станом на 01.01.2016 р. заборгованість Відповідача зі сплати аліментів становила 24 052, 31 грн. (достовірна інформація щодо розподілу цієї заборгованості за конкретні місяці в органах державної виконавчої служби відсутня), внаслідок чого першим днем прострочення за даною сумою вважається 01.01.2016 р. (такий підхід не порушує прав Відповідача, оскільки фактично зменшує кількість днів прострочення);
-нарахування пені здійснено шляхом множення суми заборгованості зі сплати аліментів за кожен окремий місяць на кількість днів прострочення;
-кількість днів прострочення обраховувалася до дати підготовки позову - 09.05.2025 р., за винятком частини заборгованості в розмірі 3 980,62 грн., стягнутої з Відповідача 06.02.2025 р.;
-вказана сума стягнення в розмірі 3 980,62 грн. зарахована в порядку черговості в погашення частини заборгованості, нарахованої до 01.01.2016 р., і кількість днів прострочення по якій розрахована до дати оплати - 06.02.2025 р.;
-розмір пені, що підлягає стягненню за кожен із місяців (періодів), обмежено сумою заборгованості зі сплати аліментів за відповідний місяць (період);
-загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем ;
-загальний розмір пені перевищує поточну заборгованість по аліментах, оскільки обмеження здійснено по кожному місячному (періодичному) платежу окремо із подальшим додаванням сум (як це передбачено у постанові ВС від 19.01.2022 року по справі № 711/679/21).
Виходячи із вищевказаного, станом на 09 травня 2025 року загальний розмір нарахованої пені на заборгованість Відповідача зі сплати аліментів, яка виникла за період з 25.01.2013 р. до 09.05.2025 р. становить 157 209,64 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті дев'ять гривень, 64 копійки).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9000,00 грн.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правової допомоги від 11.09.2025 року, копію акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 11.09.2025 року, згідно якого вартість послуги за надання правової допомоги складає 9000, 00 грн.
При цьому, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, про що зазначено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15 - «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».
Також, згідно правового висновку у Постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) «Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час».
Тому, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу саме на суму 9000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст.12, 76, 81,82, 245, 265,274-279 ЦПК, ст. ст. 180, 196 СК України,суд, -
Позовну заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 157 209,64 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті дев'ять гривень 64 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн.20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Олександрівського районного суду м.Запоріжжя. Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення складено 16.09.2025 року.
Суддя Н.В.Фісун