Постанова від 15.09.2025 по справі 638/2300/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 638/2300/23

Номер провадження 22-ц/818/2833/25

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2025 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Маміної О.В., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року в складі судді Щепіхіної В. В. по справі № 638/2300/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 12 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4332599, у відповідності до якого позичальник отримав кредит в сумі 5000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку, строком на 30 днів, тобто до 12 липня 2021 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

16 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором № 4332599 від 12 червня 2021 року в розмірі 23 853,75 грн.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань з повернення кредитних коштів за кредитним договором станом на 07 лютого 2023 року налічується заборгованість у розмірі 40 828,75 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4850,00 грн; заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги - 18 053,75 грн; заборгованості за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 16 975,00 грн; заборгованості з комісії - 950,00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 4332599 від 12 червня 2021 року у розмірі 40 828,75 грн, судовий збір в розмірі 2684,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Дебт Форс» відмовлено.

Заочне рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів перерахування позичальнику кредитних коштів, наявності заборгованості та переходу до нього права вимоги.

На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 20 березня 2025 року ТОВ «Дебт Форс» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, стягнути судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно договорів купівлі-продажу прав вимоги від 09 березня 2023 року № 09-03/23 та від 11 травня 2023 року № 11-05/23 права вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді. Договори про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за своєю правовою природою є оплатними договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу, оскільки за укладеними договорами жодна зі сторін не передала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату. Вищевказані договори мають умову про відстрочення оплати за такими договорами на 1065 днів (три роки), і станом на момент розгляду справи в суді такий строк не настав. Належним чином засвідчені копії витягів з реєстрів боржників долучені до матеріалів справи. Суд залучив ТОВ «Дебт Форс» до участі у справі як позивача, тож вже визнав, що товариство набуло права грошової вимоги до відповідача. Договір позики містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором «W74303», який прирівнюється до власноручного підпису, а відтак умови договору позики погоджені та прийняті до виконання відповідачем. Довідкою, виданою ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», підтверджено платіж на суму 5000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» згідно договору № 4332599, дата проведення платежу 12 червня 2021 року, що є належним доказом на підтвердження перерахування грошових коштів позичальнику. Крім того, 20 липня 2021 року позичальником здійснено платіж за пролонгацію договору в розмірі 150,00 грн на підставі п. 2.3.1.1. договору позики, здійснено часткову сплату процентів за користування кредитом в розмірі 650,00 грн та тіла кредиту в розмірі 150,00 грн, що є беззаперечним доказом визнання відповідачем умов укладеного договору позики. Відповідачем наявність заборгованості не спростовано. Позивачем подавалось клопотання про витребування доказів з банківської установи щодо належності банківської картки, на яку здійснено перерахування грошових коштів за договором позики відповідачу, а також надання доказів отримання відповідачем грошових коштів, однак суд відмовив у його задоволенні. Попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу становить 12 000, 00 грн, докази чого будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «Дебт Форс» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» з метою отримання кредиту, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву на кредит № 4332599 від 12 червня 2021 року (а.с. 19-20 том 1).

12 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4332599 (а.с. 8-15 том 1).

Згідно п. 1.1. договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн.

Згідно п. 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 12 червня 2021 року (строк кредитування).

Відповідно до п. 1.4. термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 12 липня 2021 року.

Пунктом 1.5.1 передбачено, що комісія за надання кредиту 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2. проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено порядок його пролонгації.

Зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору (пункт 2.3.1.1 Договору).

Пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.

Згідно з п.4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. це договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п. 6.5. цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Як вбачається з договору та довідки про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи, відповідач підписав його за допомогою одноразового ідентифікатора «W74303» (а.с. 8, 21 том 1).

Позивачем надано Паспорт споживчого кредиту, в якому сторонами погоджено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію, а також Графік платежів, відповідно до якого загальна вартість кредиту становить 9 700,00 грн, з яких 5000,00 грн чиста сума кредиту, 3750,00 грн - проценти за користування кредитом, 950,00 грн - комісія за надання кредиту (а.с. 16-18 том 1).

Довідкою, яка видана ТОВ «ФК «Елаєнс» ТОВ «Мілоан», підтверджується, що платежі успішно проведені в системі. Деталі операцій: Номер в системі FONDY: 415716936; номер операції: cd61f39c-b1ea-4747-b40a-ead9547c9161_637591332562271634; дата проведення платежу: 12 червня 2021 року; призначення платежу: кошти згідно договору 4332599; сума платежу: 5000.00; валюта платежу: UAH, платіжний метод: карта VISA; статус платежу: підтверджено; номер карти: НОМЕР_1 ; банк картки отримувача: PRIVATBANK (а.с. 22-24 том 1).

З відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» вбачається, що ОСОБА_1 12 червня 2021 року надано кредит у розмірі 5000,00 грн та одночасно нараховано комісію за оформлення кредиту в розмірі 950,00 грн. З 13 червня 2021 року по 12 липня 2021 року нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 125,00 грн на день, з 13 липня 2021 року по 20 липня 2021 року - по 250,00 грн на день. 20 липня 2021 року сплачено проценти по кредиту в розмірі 670,00 грн, тіло кредиту 150,00 грн, нараховано та сплачено комісію за пролонгацію в розмірі 150,00 грн. З 21 липня по 23 липня 2021 року нараховано відсотки за користування кредитом в розмірі по 121,25 грн на день, з 24 липня 2021 року по 13 вересня 2021 року нараховано відсотки за користування кредитом в розмірі по 242,50 грн на день (а.с. 25-26 том 1).

16 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 16/12-2021-43, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до позичальників, що визначені в реєстрах боржників (а.с. 28-40 том 1).

З витягу з реєстру, що є додатком № 3 до договору факторингу від 16 грудня 2021 року, вбачається, що за № 1338 вказаний ОСОБА_1 , номер договору № 4332599 від 12 червня 2021 року, дата закінчення договору - 12 липня 2021 року, сума виданого кредиту 5000,00 грн, сума заборгованості за яким складає 23 853,75 грн, з яких: 4 850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19 003,75 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 41 том 1).

За відступлення права вимоги згідно договору факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» 1 563 897,11 грн згідно платіжного доручення № 313550010 від 20 грудня 2021 року (а.с. 42 том 1).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 07 лютого 2023 року вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 4850,00 грн, з комісії 950,00 грн, за відсотками на дату відступлення права вимоги - 18 053,75 грн, за період з 16 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року нараховано відсотків в розмірі 16 975,00 грн, загалом заборгованість складає 40 828,75 грн (а.с. 27 том 1).

09 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампіс Фінанс» за договором № 09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги право грошової вимоги до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (надалі також - Реєстр Боржників) (а.с. 90-102, 104-110 том 2).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Вказаний акт підписано 09 березня 2023 року (а.с. 103, 132 том 2).

З витягу з реєстру, що є додатком № 3 до договору від 09 березня 2023 року, вбачається, що за № 4478 вказаний ОСОБА_1 , номер договору № 4332599, сума заборгованості за яким складає 40 828,75 грн, з яких: 4 850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 35 028,75 грн - заборгованість за відсотками, 950,00 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 130 том 2).

У подальшому 11 травня 2023 року між ТОВ «Кампіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладено Договір № 11-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампіс Фінанс» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло права вимоги до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору (а.с. 111-129 том 2).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Вказаний акт підписано 11 травня 2023 року (а.с. 133 том 2).

З витягу з реєстру, що є додатком № 3 до договору від 11 травня 2023 року, вбачається, що за № 7252 зазначено ОСОБА_1 , номер договору № 4332599, сума заборгованості за яким складає 40 828,75 грн, з яких: 4 850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 35 028,75 грн - заборгованість за відсотками, 950,00 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 131 том 2).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про споживчий кредит № 4332599, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через особистий кабінет, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс»щодо підтвердження переказу від 18 лютого 2022 року (а.с. 27 том 2).

З вказаної довідки вбачається, що ТОВ «ФК «Елаєнс» надає посередницькі послуги на підставі договору № 40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштiв (переказ на картку) та про інформаційно-логічну взаємодію та приймання платежів, укладеного з ТОВ «Мілоан».

Надання таких послуг повністю відповідає положенням ст. ст. 3, 6, 9 Закону України «Про електронну комерцію», а довідки є належними та допустимими доказами видачі кредитних коштів, у розумінні ст.ст. 73, 76, 77, 91, 96 ЦПК України.

Однак, судом першої інстанції не було належним чином досліджено та взято до уваги цей доказ, зокрема, що кредитні кошти отримані саме у дату укладення кредитного договору та у розмірі, що встановлений п. 1.2 кредитного договору.

До того ж, судом не враховано, що відповідач частково погашав заборгованість, сплативши 20 липня 2021 року 970,00 грн, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування і погашення (а.с. 30-31 том 2).

Щодо переходу до ТОВ «Дебт Форс» права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

У справі, що розглядається, позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал», від ТОВ «Вердики Капітал» до ТОВ «Кампсіс Фінанс» та від ТОВ «Кампсіс Фінанс» до ТОВ «Дебт Форс».

Перехід до позивача права вимоги до боржника ОСОБА_1 підтверджується витягами з реєстрів боржників, які засвідчені належним чином, містять підписи обох сторін договорів, зазначення про те, що ці витяги є саме додатками до договорів факторингу та відступлення права вимоги, отже такі витяги є належними доказами переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Щодо оплати за договорами про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог від 09 березня 2023 року та від 11 травня 2023 року, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктами 5.2. договорів передбачено, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді. До того ж, пунктами 7.2 договорів передбачено, що ціна договору сплачується протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору. Тобто перехід прав вимоги пов'язаний не з оплатою за договорами, а саме з підписанням актів приймання-передачі реєстру боржників. Вказані акти підписані відповідно 09 березня 2023 року та 11 травня 2023 року, тож права вимоги перейшли саме з цього часу, незалежно від факту оплати.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу, відступлення прав вимоги та реєстрів боржників, а тому до ТОВ «Дебт Форс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 12 червня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс» просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 40 828,75 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4850,00 грн; заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги - 18 053,75 грн; заборгованості за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 16 975,00 грн; заборгованості з комісії - 950,00 грн

Між тим, щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню, судова колегія виходить з такого.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

При цьому, як вбачається з договору, сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів: з 12 червня 2021 року по 12 липня 2021 року.

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскільки п. 1.4 договору про споживчий кредит № 4332599 від 12 червня 2021 року термін повернення кредиту визначено 12 липня 2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 13 липня 2021 року по 07 лютого 2023 року (в межах позовних вимог) відсутні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідача за договором про споживчий кредит № 4332599 від 12 червня 2021 року був пролонгований відповідно до п.2.3 договору, зокрема, не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (передбачено п. 2.3.2, п. 4.2 договору), тому строк кредитування становив 30 днів, по 12 липня 2021 року.

До того ж, саме така дата закінчення договору - 12 липня 2021 року вказана й у витязі з реєстру боржників - додатку № 3 до договору факторингу від 16 грудня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 41 том 1).

Станом на вказану дату (12 липня 2021 року) ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за ставкою 2,5 % від суми кредиту в розмірі 3750,00 грн (125,00 грн * 30 днів), і саме такий розмір відсотків вказаний у п. 1.5.2 договору та графіку платежів. Як вже зазначалось, будь-якого іншого графіку платежів, складеного у зв'язку з пролонгацією кредитного договору, позивачем не надано.

З урахуванням того, що 20 липня 2021 року на погашення кредиту сплачено 970,00 грн, з яких 150,00 грн зараховано на погашення тіла кредиту, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 4332599 від 12 червня 2021 року у розмірі 7780,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 4850,00 грн та за процентами 2930,00 грн (3750,00 грн - (970,00 грн - 150,00 грн).

Водночас, вимоги позивача про стягнення заборгованості з комісії за надання кредиту у розмірі 950,00 грн колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Аналіз умов договору про споживчий кредит № 4332599 від 12 червня 2021 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 950,00 грн, встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, положення договору про споживчий кредит № 43332599 від 12 червня 2021 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 950,00 грн суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемним з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 950,00 грн.

На підставі викладеного оскаржуване заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованості за договором про споживчий кредит № 4332599 від 12 червня 2021 року у розмірі 7780,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 4850,00 грн та за процентами 2930,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно з положеннями частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс», було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн (а.с. 1 том 1). При подачі апеляційної скарги ТОВ «Дебт Форс» було сплачено судовий збір у розмірі 3220,80 грн (а.с. 191 том 2).

З огляду на те, що вимоги позову та апеляційної скарги ТОВ «Дебт Форс» задоволено частково, на 19,1%, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1127,82 грн (2684,00 + 3220,80)*19,1%).

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача було надано договір про надання правової допомоги № 03-01/2023 від 03 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс», та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», прайс лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 93 від 05 січня 2023 року з переліком виконаних робіт, а саме: надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти протягом 1 години вартістю 3000,00 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів протягом 4 годин вартістю 6000,00 грн, а також витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 09 січня 2023 року щодо заявки № 93 з аналогічними відомостями. Згідно платіжної інструкції № 0358540000 від 17 січня 2023 року АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» від ТОВ «Вердикт Капітал» отримало оплату на суму 44 000,00 грн згідно договору про надання правової допомоги № 03-01/2023 від 03 січня 2023 року (а.с. 69-79 том 1).

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, ціни позову, складання позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. Надання послуг з письмової консультації не підтверджується будь-якими доказами, та такі витрати не є неминучими і безумовно необхідними для розгляду справи. При цьому, колегія суддів бере також до уваги, що у провадженні адвокатського об'єднання перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.

Враховуючи викладене, оскільки вимоги ТОВ «Дебт Форс» задоволено частково, на 19,1%, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи судом першої інстанції, 1500,00 грн.

Питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених в ході розгляду справи апеляційним судом, не розглядається за передчасністю, адже доказів таких витрат на день ухвалення судового рішення не надано.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, м. Київ, вулиця Княжий Затон, 9, приміщення 369, офіс 1) заборгованість за договором про споживчий кредит № 4332599 від 12 червня 2021 року у розмірі 7780 (сім тисяч сімсот вісімдесят) грн 00 коп, а також судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 1127 (тисяча сто двадцять сім) грн 82 коп та витрати на правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2025 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина

Попередній документ
130218345
Наступний документ
130218347
Інформація про рішення:
№ рішення: 130218346
№ справи: 638/2300/23
Дата рішення: 15.09.2025
Дата публікації: 17.09.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Харківський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (06.01.2026)
Дата надходження: 06.01.2026
Розклад засідань:
14.04.2023 10:00 Дзержинський районний суд м.Харкова
31.05.2023 14:00 Дзержинський районний суд м.Харкова
24.07.2023 09:30 Дзержинський районний суд м.Харкова
28.09.2023 09:30 Дзержинський районний суд м.Харкова
13.11.2023 09:30 Дзержинський районний суд м.Харкова
30.01.2024 16:20 Дзержинський районний суд м.Харкова
10.02.2025 10:00 Дзержинський районний суд м.Харкова