Єдиний унікальний номер 636/4661/24
Номер провадження 22-ц/818/2916/25
15 вересня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,
суддів Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 січня 2025 року в складі судді Карімова І.В. по справі № 636/4661/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 11 січня 2019 року між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 200 000,00 грн, процентна ставка 24% річних, тип процентної ставки фіксований, обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити в розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн.
АТ «Альфа-банк» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав своєчасно, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти. В свою чергу позичальниця не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 20 вересня 2021 року склала 61 850,45 грн, що підтверджується розрахунком.
20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відступлено йому право вимоги за кредитним договором до відповідачки.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 11 січня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою.
Просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 850,45 грн та судовий збір, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн.
15 грудня 2024 року від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності. Вказав, що позивачем не надано доказів правонаступництва за первісним кредитором. До позовної заяви не було долучено договору про споживчий кредит. Правила програми кредитування не можна вважати складовою кредитного договору. Строк кредитування складав 12 місяців, повернення кредиту передбачено щомісячними платежами, тож позивачем пропущений строк позовної давності, про що також подано окрему заяву.
26 грудня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення на заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Вказав, що ним надано докази переходу права вимоги, зокрема, про це свідчить передача йому кредитної справи. Договір укладено шляхом прийняття оферти відповідачки банком. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє його зобов'язань. Строк позовної давності не пропущений з урахуванням його продовження на час карантину та зупинення на строк дії воєнного стану.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 24 січня 2025 року позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 11 січня 2019 року в розмірі 61 850,45 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 та витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачка має перед товариством непогашену заборгованість за кредитом, що підтверджується розрахунком, яка підлягає стягненню з неї в повному обсязі. Строк позовної давності не пропущений, адже 11 січня 2019 року відповідачці випущено картку строком дії три роки. Співмірний розмір витрат на правничу допомогу становить 2000,00 грн.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 22 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Водолажченко В.М. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до позовної заяви не було долучено договору про споживчий кредит, укладеного з відповідачкою. Правила програми кредитування не можна вважати складовою кредитного договору. Позивач не довів своє правонаступництво, зокрема, не надав акту прийому-передачі саме договору з відповідачкою, доказів передачі новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення, банківської виписки про зарахування АТ «Альфа-банк» коштів за договором факторингу. Строк кредитування складав 12 місяців, погашення мало здійснюватися щомісячними платежами, тож позивачем пропущений строк позовної давності.
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 січня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 січня 2019 року ОСОБА_3 підписано оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої позичальник пропонує АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до вказаної оферти, тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, найменування продукту - «Максимум готівка», мета Кредиту для особистих потреб. Запропоновано банку відкрити їй поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випустити міжнародну платіжну карту MC DEBIT WORLD строком дії 3 роки з моменту випуску. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн (а.с. 6).
Підписанням цієї оферти позичальник беззаперечно підтверджує, що перед укладанням угоди ознайомлений, в тому числі у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; надання якої передбачено нормами закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.
Всі відносини та істотні умови надання та користування кредитом, що не врегульовані угодою, запропоновано позичальником врегулювати договором, діюча редакція якого розміщена на сайті банку www.alfabank.com.ua.
Також 11 січня 2019 року ОСОБА_4 підписала паспорт споживчого кредиту, умови якого є аналогічними оферті на укладання угоди про надання кредиту від 11 січня 2019 року (а.с. 6 зворот).
Факт отримання кредитних коштів відповідачкою підтверджено випискою по особовому рахунку за період з 11 січня 2019 року по 20 вересня 2021 року (а.с. 18-21).
З виписки вбачається, що ОСОБА_4 активно користувалась платіжною карткою World Debit Mastercard, робила покупки, знімала готівку, переказувала кошти. В останнє з картки зроблено переказ 20 січня 2020 року на суму 1015,00 грн та зараховано переказ 17 січня 2020 року на суму 2500,00 грн. Станом на 20 вересня 2021 року відбулось згортання активу у зв'язку з продажем згідно договору факторингу № 3 «ФК «Еліт Фінанс» від 20 вересня 2021 року, сума операції 57 432,92 грн (а.с. 18-21).
20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 3, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору (а.с. 8-12).
Згідно з п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до п.4.2 договору фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12 844 800,00 грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта, відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору.
Згідно копії платіжного доручення № 559 від 20 вересня 2021 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило АТ «Альфа-Банк» 12 844 800,00 грн (призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року) (а.с. 17).
Як вбачається з копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 20 вересня 2021 року до договору факторингу № 3 у відповідності та на виконання договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року, Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору, а також реєстр боржників клієнта на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком № 1-2 до договору (а.с. 16).
Відповідно до Додатку № 1-1 до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_5 за кредитним договором CCNG-631090596 від 11 січня 2019 року у сумі 61 850,45 грн (а.с. 13-15).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом заборгованість ОСОБА_4 станом на 20 вересня 2021 року становить 61 850,45 грн, з яких 56 107,33 - прострочене тіло кредиту, 1325,59 грн - овердрафт (несанкціонована заборгованість) та 4417,53 грн - відсотки за користування кредитом (а.с. 22).
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Як встановлено судом, 11 січня 2019 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
З наданої позивачем виписки з карткового рахунку вбачається, що банк виконав свої зобов'язання, відкрив відповідачці картковий рахунок та видав кредитну картку, якою остання активно користувалась, здійснюючи відповідні платежі, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
З огляду на викладене, доводи представника ОСОБА_1 про те, що до позовної заяви не було долучено договору про споживчий кредит, укладеного з відповідачкою, є безпідставними.
Відповідачкою не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також не надано доказів, які підтверджують повернення кредиту в повному обсязі.
На підтвердження переходу до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» права вимоги за кредитним договором з відповідачкою товариством надано копію договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року, копію платіжного доручення № 559 від 20 вересня 2021 року на суму 12 844 800,00 грн, копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 20 вересня 2021 року до договору факторингу № 3, а також копію Додатку № 1-1 до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року, з якого вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги саме до ОСОБА_5 за кредитним договором від 11 січня 2019 року у сумі 61 850,45 грн (а.с. 8-17).
Вказані докази колегія суддів вважає належними та допустимими, такими, що достовірно підтверджують перехід до позивача права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачкою.
Відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 про заміну кредитора не звільняє її як боржника від виконання свого зобов'язання, доказів належного виконання якого на користь первісного кредитора - банку після відступлення права вимоги вона не надала.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати строк позовної давності пропущеним.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
За правилами частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України). Відповідна правова позиція була неодноразово викладена у постановах Верховного Суду України (зокрема у постановах: від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14; від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14; від 24 вересня 2014 року у справі № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14; від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15) та Верховний Суд від зазначених висновків не відступав.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 11 січня 2019 року. Останній платіж по картці зроблено 20 січня 2020 року. При цьому, кредитну картку відповідачці видано строком на 3 роки, тобто до 11 січня 2022 року. Погашення кредитної заборгованості щомісячними платежами здійснюється протягом всього строку дії кредитного договору, тобто до 11 січня 2022 року. Оскільки з позовом до суду товариство звернулось у червні 2024 року, то підстав вважати строк позовної давності пропущеним немає. До того ж, згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують.
Разом з тим, в силу вимог частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Звертаючись до суду із вказаним позовом товариство посилалось на те, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 20 вересня 2021 року наявна заборгованість у розмірі 61 850,45 грн.
Наданий ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» розрахунок заборгованості містить відомості щодо складових заборгованості в розмірі 61 850,45 грн, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 56 107,33 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 4417,53 грн та 1325,59 грн овердрафту (несанкціонована заборгованість).
Разом з тим, з виписки по рахунку за кредитною карткою позичальника та з розрахунку вбачається, що первісним кредитором здійснювалося списання комісії за розрахунково-касове обслуговування, яка в установленому порядку узгоджена з відповідачкою не була, адже положення оферти на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії і паспорту споживчого кредиту не містять домовленості сторін про сплату комісії, порядку та розміру її нарахування. Будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності нарахування первісним кредитором комісії позивачем не надано.
Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22) зазначив, що встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов'язань, суди попередніх інстанцій не врахували, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються споживачу та за які була встановлена комісія, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Із вказаного розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що первісним кредитором безпідставно нараховувалась комісія у розмірі 27 967,43 грн.
Зважаючи на те, що сплачені відповідачкою кошти у розмірі 27 967,43 грнбезпідставно було спрямовано первісним кредитором на погашення комісії, враховуючи черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням, апеляційний суд вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду, зменшивши розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, з 61 850,45 грн до 33 883,02 грн (61 850,45 - 27 967,43) заборгованості за тілом кредиту.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а.с. 5).
Оскільки позов товариства задоволено частково, на 54,78 %, то позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1658,74 грн (3028,00 х 54,78%). Таким чином, рішення суду в частині стягнення судового збору також підлягає зміні зі зменшенням суми стягнутого з відповідачки на користь позивача судового збору з 3028,00 грн до 1658,74 грн.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 4542,00 грн судового збору (а.с. 77). Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, з позивача на її користь підлягає стягненню пропорційно незадоволених позовних вимог - 2 053,89 грн судового збору (4542,00*45,22%).
05 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір № 05-10/23 про надання правничої допомоги з адвокатом Макєєвим В.М. З акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 07 березня 2024 року вбачається, що адвокатом надано наступні послуги: надання первинної консультації замовнику у справі протягом 1 години, вартістю 1000,00 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та ЄСПЛ протягом 3 годин вартістю 3000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви протягом 3,1 годин вартістю 3100,00 грн. Оплата послуг адвоката підтверджується платіжною інструкцією від 07 березня 2024 року № 1134 (а.с. 24-26).
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, які судом першої інстанції стягнуто у розмірі 2000,00 грн, підстав для перегляду та зміни цієї суми судових витрат колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 січня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором від 11 січня 2019 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, площа Солом'янська, 2, ЄДРПОУ 40340222), з 61 850,45 грн до 33 883 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн 02 копзаборгованості за тілом кредиту, а також судового збору з 3028,00 грн до 1658 (одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім) грн 74 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, площа Солом'янська, 2, ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн 89 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 вересня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина