Справа № 127/28571/25
Провадження № 1-кс/127/11297/25
Іменем України
11 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жигалівка, Калинівського району Вінницької області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_6 10.09.2025 звернулась до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023072030000158 від 04.10.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 190 КК України.
В межах даного кримінального провадження 10.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, - розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена в особливо великих розмірах.
ОСОБА_4 10.06.2025 вручено клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розгляд вказаного клопотання слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області призначено на 13.06.2025, проте підозрюваний ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився та про поважні причини неприбуття не повідомив. У подальшому, ОСОБА_4 на неодноразові виклики до слідчого для проведення слідчих дій та у судові засідання Вінницького міського суду не з'являвся та зник з постійного місця проживання.
Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 переховувався від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, 24.06.2025 оголошено його розшук.
Вінницьким міським судом 26.06.2025 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2025, 10.09.2025 проведено обшук за місцем проживання доньки підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , 1996 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено ОСОБА_4 та затримано.
Так, внесення клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 викликано наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також те, що підозрюваний ОСОБА_4 перебував у розшуку та переховувався від органів досудового розслідування та суду, тому з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинене кримінальне правопорушення, він може вдатися до відповідних дій, у тому числі і до незаконного перетину кордону України.
Існує також ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як на цей час досудовим розслідуванням продовжується збір доказів, з урахуванням уже здобутих, якими підтверджується вина підозрюваного, пошук знарядь та засобів вчинення злочину та можливих спільників, а тому наявний ризик їх знищення, переховування чи спотворення ОСОБА_4 .
Також, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків з метою формування певної позиції шляхом викривлення чи надання останніми неправдивих показань, оскільки більшість з них працювала у нього в підпорядкуванні. Саме тому, однією із цілей обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є зведення до мінімуму можливості ОСОБА_4 контактувати з іншими особами, окрім як у межах, достатніх для забезпечення встановлених законом прав підозрюваного.
Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, так як санкція статті передбачає конфіскацію майна та наявні достатні підстави вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна, тому перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість відчужувати наявне у нього на праві власності майно, що позбавить можливості органу досудового розслідування вжити заходів забезпечення кримінального провадження.
Вищевикладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, не буде дотримуватися покладених на нього процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування справи.
Враховуючи викладене, слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували, щодо поданого клопотання, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №42023072030000158, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023072030000158 від 04.10.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 190 КК України.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Козятин-млин» (далі - ТОВ «Козятин-млин», товариство, підприємство) № 13 від 01.03.2019 призначений на посаду директора. Згідно із наказом директора підприємства від 04.03.2019 за № 1-К ОСОБА_4 з 05.03.2019 вступив на посаду директора ТОВ «Козятин-млин» (код ЄДРПОУ 36072551, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Замостянська, 35; фактична адреса: Вінницька область, м. Козятин, вул. О. Довженка, 1).
Відповідно до Статуту товариства, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Козятин-млин» (протокол від 14.01.2022 року), органами управління підприємства є загальні збори учасників та директор.
Директор товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції директора належить вирішення всіх питань, пов?язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства. Директор товариства може діяти від імені товариства без довіреності. Директор представляє інтереси товариства у відносинах зі всіма вітчизняними і іноземними юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном товариства, крім випадків віднесених до компетенції загальних зборів учасників, укладає договори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банках поточні та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, видає накази і дає вказівки, обов?язкові для всіх робітників товариства. Директор товариства повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства. Директор товариства несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству його винними діями або бездіяльністю. Головний бухгалтер та керівники підрозділів призначаються на посаду і звільняються з посади директором.
Таким чином, ОСОБА_4 обіймав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарський функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України був службовою особою.
ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, здійснив розтрату товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Козятин-млин» за наступних обставин.
У березні 2019 року, точної дати слідством не встановлено, у директора підприємства ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на незаконне витрачання майна ТОВ «Козятин-млин», шляхом зловживання службовим становищем.
Так ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом, порушуючи службові повноваження та використовуючи свої організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції директора, всупереч інтересам служби, шляхом незабезпечення належного ведення бухгалтерського обліку та обліку товарно-матеріальних цінностей, у період часу з 05.03.2019 по 29.09.2023, за невстановлених слідством обставин, передав іншим особам борошно першого ґатунку, борошно вищого ґатунку, висівки пшеничні, відходи кормові пшеничні, чим спричинив ТОВ «Козятин-млин» матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, яка згідно висновку судово-економічної експертизи № 743/24-21 від 05.05.2025 становить 12 498 452,99 грн.
10 червня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто розтрати чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.
10 червня 2025 року ОСОБА_4 вручено клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розгляд вказаного клопотання слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області призначено на 13.06.2025, проте підозрюваний ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився та про поважні причини неприбуття не повідомив. У подальшому, ОСОБА_4 на неодноразові виклики до слідчого для проведення слідчих дій та у судові засідання Вінницького міського суду не з'являвся та зник з постійного місця проживання.
Враховуючи викладене, постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 від 24 червня 2025 року підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2025 по справі №127/19846/25 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Жигалівка Калинівського району Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з метою його приводу до Вінницького міського суду Вінницької області для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевказаної ухвали суду, 10 вересня 2025 року о 07 год. 38 хв. ОСОБА_4 затримано.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023072030000158 від 04.10.2023; повідомлення про підозру від 10.06.2025; постанови слідчого про оголошення підозрюваного в розшук від 24.06.2025; ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2025 по справі №127/19846/25; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину на виконання ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 10.09.2025; протоколу обшуку від 10.09.2025; висновку експерта №743/24-21 від 05.05.2025; протоколу допиту потерпілого; протоколів допитів свідків; інших матеріалів досудового розслідування та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України обґрунтована.
У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, раніше судимий.
На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За правилами встановленими частиною четвертою статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Абзацами сьомим-дев'ятим частини четвертої статті 183 КПК України закріплено:
- при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
- під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
- розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що вищевказаний перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Однак, оскільки кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №42023072030000158 від 04.10.2023, не містить відомостей, щодо наявності обставин зазначених у пунктах 1-5 частини четвертої статті 183 КПК України, а також не відноситься до категорії кримінальних правопорушень, зазначених в абзацах сьомому, восьмому та дев'ятому частини четвертої статті 183 КПК України, в даному випадку слідчий суддя зобов'язаний визначити підозрюваному розмір застави.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 3 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК)
Надавши оцінку обставинам вчиненого кримінального правопорушення, особі підозрюваного, який більше 2 (двох) місяців перебував у розшуку та врахувавши розмір завданої шкоди (12 498 452,99 грн.) слідчий суддя вважає, що визначення застави навіть у максимальному розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Таким чином, необхідно виокремити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких: спосіб життя - періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв'язків поза межами країни тощо; сім'я та особи на утриманні - для призначення застави суд обов'язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо); житло - наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.
За приписами частини другої статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
Також у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява 23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.
В межах даного провадження судом встановлено, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений.
При цьому, суд враховує і те, що підозрюваний протягом більше 2 (двох) місяців перебував у розшуку, тобто ухилявся від слідства та затриманий на виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на наведене, врахувавши обставини вчиненого кримінального правопорушення та розмір завданої шкоди, суд дійшов висновку, що на даному етапі кримінального провадження підозрюваному необхідно визначити заставу, з урахуванням приписів абзацу другого частини п'ятої статті 182 КПК України, у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1 514 000 грн., оскільки саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 жовтня 2025 року (включно).
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 27 жовтня 2025 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі п'ятсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000,00 грн. (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя