Постанова
Іменем України
15 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 643/12961/21
провадження № 22-ц/818/3758/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Яцини В.Б., Мальованого Ю.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 05 травня 2025 року в частині судових витрат, постановлену суддею Задорожньою А.М.,
В липні 2021 року до Московського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право приватної власності на 2/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; визнати за нею право приватної власності на частки автомобіля Toyota Corolla, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; визначити наступний порядок користування автомобілем Toyota Corolla, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 : першу половину кожного календарного місяця з 1-го по 15-те число користується ОСОБА_1 , а другу половину кожного календарного місяця з 16-го і до останнього дня місяця користується ОСОБА_2 ; розподілити судові витрати у відповідності до чинного законодавства.
В подальшому позовні вимоги були уточнені та позивачка просила суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право приватної власності на 2/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , припинивши її право власності на частку автомобіля Toyota Corolla, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути із ОСОБА_2 на її користь суму збитків (упущеної вигоди) в розмірі 18 450, 00 доларів США за користування автомобілем Toyota Corolla, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за період з 31.08.2021 по 28.11.2023; розподілити судові витрати у відповідності до чинного законодавства України.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 05 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею - 83, 4 кв.м.
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на частину квартири АДРЕСА_4 .
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на частину квартири АДРЕСА_4 .
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль Toyota Corolla, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на частину автомобіля Toyota Corolla, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на частину автомобіля Toyota Corolla, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 7 012 (сім тисяч дванадцять) гривень 80 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі), 00 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду в частині розподілу судових витрат, виклавши пункт 7 судового рішення в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) гривень.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач визначив вартість 2\3 квартири як 20 000 доларів США, суд визнав право лише на 1/2 квартири, є очевидним що вартість квартири позивач оцінив в 30 000 доларів США і судом в рішенні визначена частка позивача в розмірі 15 000 доларів США. Вартість автомобіля позивачем визначена у 8000 доларів США, відповідачем у 6 000 доларів США. В середньому вартість частки авто в розмірі 3 500 доларів США. Виходячи із сумарної ціни позову (20 000 доларів США + 18450,00 доларів США) ціна позову склала 38 450 доларів США, та задоволена (15 000 + 3 500) на 50% від суми позову. Зазначає, що на виконання п. 9 ч. З ст. 175 ЦПК України позивач вказав, шо попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач за 2021-2023рр. у зв'язку із розглядом справи складається із суми сплаченого судового збору у розмірі 13420,00 грн. за подання позову за витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34000,00 грн. Виходячи із вказаних позивачем судових витрат на його користь судом має бути стягнуто (34000,00 грн. : 2) 17 000 гривень компенсації витрат на правову допомогу та (13420,00 грн. : 2) 6710 гривень компенсації сплаченого судового збору. Виходячи із викладеного вище, вважає, що дане судове рішення необхідно змінити в частині розподілу судових витрат із врахуванням наведеного вище розрахунку.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що сама апеляційна скарга не містить аргументів, доводів та нормативного обґрунтування, у чому саме полягає незаконність рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 05.05.2025 р. по даній справі, що є порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 356 ЦПК України. Зазначає, що, суд першої інстанції при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки відповідачем не було заявлено зустрічну позовну заяву та останній не звертався до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності. Звертає увагу, що ОСОБА_2 не звертався до суду першої інстанції ні з зустрічним позовом, ні з клопотаннями про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що відповідно до ч. 4 та 5 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі. Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції має право вийти за межі апеляційної скарги та скасувати рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 05.05.2025 по справі № 643/12961/21 в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на майно та стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом лише в частині витрат на правову допомогу, отже в іншій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається.
Зважаючи на те, що справа в оскаржуваній частині є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Стягуючи з відповідача витрати понесені позивачем за надання правової допомоги в розмірі 20 000 грн. та суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 7 012, 80 грн., суд першої інстанції виходив з обсягу фактично наданих адвокатом послуг та пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
Проте, погодитися в повній мірі з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, що понесена позивачем, надано: копію договору про надання правничої допомоги від 19 травня 2021 року, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Мельник і Квашин», акт виконаних робіт від 30 червня 2021 року, в якому зазначено, що здійснено надання послуг на суму 15 000 грн., рахунок № 1 від 01.07.2021 року до договору про надання правничої допомоги від 19 травня 2021 року, платіжне доручення від 09 липня 2021 року про сплату 15 000 грн із зазначенням: оплата послуг за договором про надання правничої допомоги від 19 травня 2021 року. (а.с. 20-23 т. 1)
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась із уточненою позовною заявою. Разом із заявою на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надала акт виконаних робіт від 10.11.2023 року до договору про надання правничої допомоги від 19 травня 2021 року, , в якому зазначено, що здійснено надання послуг на суму 19 000 грн., рахунок № 2 від 01.11.2023 року, платіжну інструкцію про сплату 19 000 грн. із зазначенням: за надання правничої допомоги. (а.с. 130-132 т. 2).
При зверненні з позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 7458 грн. (а.с. 1 т. 1)
При зверненні з уточненою позовною заявою ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 5962 грн.
Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що рішенням суду позовні вимоги задоволено частково: визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на частину автомобіля Toyota Corolla, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на частину автомобіля Toyota Corolla, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на частину квартири АДРЕСА_4 ; визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на частину квартири АДРЕСА_4 , проте судові витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу та судовий збір були розподілені судом не пропорційно задоволених позовних вимог.
За таких обставин, суд погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням суми стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі з 20000 грн до 17000 грн (34000 :2) пропорційно задоволеним позовним вимогам, та судовий збір з 7012,80 грн. до 6710 грн (13420:2) пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Доводи, викладені представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що суд апеляційної інстанції має право вийти за межі апеляційної скарги та скасувати рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 05.05.2025 в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на майно та стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу не заслуговують на увагу, оскільки позивач з апеляційною скаргою не звертався.
Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 05 травня 2025 року змінити в частині суми судових витрат, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу 17000 грн., витрати по сплаті судового збору 6710 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина