Справа № 641/7156/24 Головуючий суддя І інстанції Зелінська І. В.
Провадження № 22-ц/818/2908/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
15 вересня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2025 року, у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 02 березня 2017 року ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов договору. У зв'язку з чим станом на 26.09.2024 має заборгованість в загальному розмірі - 36 726,54 гривень, яка складається з такого: заборгованість за кредитом - 21 588,45 гривень; заборгованість по відсоткам - 15 138,09 гривень.
На підставі вищевикладеного, АТ «Акцент-Банк» просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.03.2017 у розмірі 36 726,54 гривень, яка утворилася станом на 26.09.2024, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача судовий збір на користь АТ «Акцент-Банк».
Зазначає, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в A-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитом, отже ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А - Банку. Зазначив, що банком надано також і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко вказані всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо, який підписано відповідачем.
Вказує, що своїм підписом під ретельно прочитаним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ №168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору. Суд повинен був використати позицію Верховного суду щодо природи даних відносин та дійсності Умов і Правил, що викладена у постановах Верховного суду від 09.07.2018 у справі №202/19403/13-ц, від 18.04.2018 у справі №705/6051/15-ц, від 14.02.2018 у справі №265/7652/15-ц
Посилання у рішенні суду на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17-ц, навіть приймаючи зазначену правову позицію, суд повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, як це фактично зробив Верховний суд у зазначеній постанові.
Позивач вказує на те, що розрахунок заборгованості зроблено правильно і він підтверджується випискою по рахунку, яку Банк надав до позову.
Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заочне рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплачені позичальником кошти зараховувалися банком у порядку черговості, передбаченому статтею 534 ЦК України, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 02.03.2017 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача із Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку, відповідно до змісту якої відповідач погодилася з тим, дана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, та він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення, згоден з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua (а.с.9).
Як убачається зі змісту довідки за картами та довідки за лімітами позивачем було видано відповідачу ОСОБА_1 кредитні картки: № НОМЕР_1 , строком дії до вересня місяця 2020 року; № НОМЕР_2 , строком дії до березня місяця 2027 року, з встановленим кредитним лімітом в сумі 8000,00 грн, який 30.07.2018 було збільшено до 29000,00 грн, в подальшому 01.03.2022 зменшено до 22783,00 грн, з 28.06.2023- зменшено до 21588,45 грн, з 23.09.2023- до 21600 грн (а.с. 24-25).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 26.09.2024 становить 36 726, 54 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 21 588, 45 грн.; заборгованості по відсоткам 15 138, 09 грн (а.с.4-8).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У вказаній анкеті-заяві відсутні дані про отримання кредитної картки, строк її дії, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Aкцент Банку, які розміщені на сайті: https://а-bank.com.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент Банку розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент Банк".
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в своєму рішенні від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (касаційне провадження № 14-131цс19) вважає, що неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (а-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ "Акцент Банк" у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент Банку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Акцент Банку.
В апеляційній скарзі АТ "Акцент Банк" посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена з ними.
З матеріалів справи та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач регулярно користувався своєю кредитною карткою, проводив нею розрахунки, знімав кошти та поповнював картку. Жодних заяв до Банку про непогодження зі зміною кредитного ліміту ним не подавалось.
Отже, розмір відсотків за користування кредитом встановлено тільки Тарифами користування кредитною карткою і Умовами та Правилами надання банківських послуг, які відповідачу не були відомі, оскільки він їх не підписував. Відповідач підписав лише заяву позичальника від 02.03.2017 року, яка містить лише анкетні дані позичальника, інформацію щодо працевлаштування, підпис позичальника та відповідальної особи банку, яка перевіряє правильність та достовірність відомостей позичальника.
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Таким чином, Анкета-заява, яка підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами.
Отже, враховуючи, що позивачем не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що внесені відповідачем кошти повинні бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту.
З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, шляхом списання з рахунку відповідача необумовлених умовами договору відсотків за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.
Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.
Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідача за період з 01.06.2017 по 01.09.2023 з відповідача були неправомірно списано відсотки на загальну суму 36 340,00 грн, внаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.
З вказаного вбачається, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем анкета-заява не містила, отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості.
Виходячи з викладеного, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову та наявності підстав для стягнення заборгованості, не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з їх недоведеністю.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент - Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 15 вересня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді Ю.М. Мальований.
О.В. Маміна.