Справа № 636/6168/25
Провадження 1-кп/636/1338/25
Іменем України
15.08.2025 м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження № 62024170020009344 від 25.10.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, має неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрільця-снайпера 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
?у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
На розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області із Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024170020009344 від 25.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Чугуївського міського суду Харківської області визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 .
Ухвалою від 11.08.2025 у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, зазначивши, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, а обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 підтримали позицію прокурора, просили призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, суд встановив, що не має перешкод для призначення судового розгляду, а саме, відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 2 ст. 314 КПК України, а також проведені всі необхідні дії щодо підготовки до судового розгляду.
Так, обвинувальний акт з додатками до нього в цілому відповідають вимогам ст. 291 КПК України, при затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону, кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Чугуївським міським судом Харківської області, відсутні підстави для закриття чи зупинення провадження у справі.
З'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді. Клопотань про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, витребування певних речей чи документів, а також з інших питань, визначених ст.ст. 314, 315 КПК України не заявлено.
Під час підготовчого судового засідання, відповідно вимог ч. 4 ст. 315 КПК України, судом роз'яснено обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.
Обвинувачений просив розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
Відповідно ст. 27 КПК України, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках: якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може привезти розголошення таємниці, що охороняється законом.
Оскільки проведення закритого судового засідання є закритим тільки для доступу громадськості у тому числі з можливістю аудіо та відео фіксування процесу, а не учасників судового провадження (обвинуваченого, потерпілого, прокурора, захисників, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів) і розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться з додержанням усіх правил кримінального судочинства, то суд вважає, що порушень прав учасників процесу, порядку їх реалізації, а також порушень засад кримінального судочинства у цьому випадку не наступає.
Судом з'ясовано думку учасників щодо необхідності розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні з урахуванням особи обвинуваченого, який є військовослужбовцем та наявністю відомостей, які не підлягають розголошенню з огляду на дію воєнного стану.
Прокурор вважав за необхідне проводити розгляд справи у закритому судовому засіданні, обвинувачений та захисник підтримали позицію прокурора щодо здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.
На підставі викладеного суд вважає необхідним розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 розглядати в закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження, оскільки обвинувачений у кримінальному провадженні є військовослужбовцем, а також наявні відомості, які не підлягають розголошенню з огляду на дію воєнного стану.
За таких обставин, є достатні підстави для призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, яке належить здійснити суддею одноособово у закритому судовому провадженні.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів, до 24.08.2025, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 242 240,00 грн. (ухвала слідчого судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.06.2025).
Обвинувачений на даний час утримується під вартою у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.: 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені в ході досудового розслідування, не зменшились та продовжують існувати, а саме:
- переховуватись від суду, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України є особливо тяжким, за вчинення його передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання ОСОБА_5 може переховуватись від суду. Про вказані наміри обвинуваченого вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме дезертирство - самовільне залишення місця служби, яке по своїй суті являється переховуванням від правоохоронних та інших державних органів, а також органів військового управління з метою невиконання обов'язків військової служби.
Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_5 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які до теперішнього часу не допитані та підлягають обов'язковому допиту в суді, у зв'язку з чим ОСОБА_5 у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати позапроцесуальний тиск на них, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_5 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню судового розгляду даного кримінального провадження. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- вчинити інші кримінальні правопорушення, так як обвинувачений є військовослужбовцем та в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад гри доби, вчинене в умовах воєнного стану. Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення військовослужбовця ОСОБА_5 до військової служби та покладених на нього обов'язків.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_5 не можливо, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 176 КГІК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 408 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На переконання прокурора, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Копія вказаного клопотання вручена обвинуваченому та захиснику.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики зазначені в клопотанні стороною обвинувачення не доведені. Обвинувачений ОСОБА_5 має батька та може мешкати у місті Запоріжжя, а також має намір продовжити військову службу. Просив не продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, намірів переховуватися від суду та впливати на учасників кримінального провадження не має. Просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою у місті Запоріжжя та вказав, що має намір продовжити військову службу.
При цьому вмотивованих клопотань та документів на підтвердження своїх заперечень стороною захисту не надано, тому суд позбавлений у повній мірі з'ясувати заперечення захисту щодо обставин, які враховуються судом при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів, до 24.08.2025, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 242 240,00 грн. (ухвала слідчого судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.06.2025).
Обвинувачений на даний час утримується під вартою у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно пункту 1 "с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження того, що зменшилися ризики, передбачені ст.177 КПК України, або змінилися обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які існували під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено
Під час розгляду вказаного питання судом вивчена можливість щодо не продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою та обрання менш суворого запобіжного заходу.
Суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1) - переховування від суду, п.3) - незаконний вплив на свідків, п.5) - вчинення іншого кримінального правопорушення, про наявність яких вказує прокурор, поясненнями обвинуваченого не спростовуються, та суд погоджується з їх існуванням.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Між тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В рішенні ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» від 04.10.2005 року, заява № 9190/03, § 58) зазначено, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України).
Нормами ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Запобіжним заходом, який визначено п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України є тримання під вартою.
Зважаючи на вищевикладене, з огляду на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпечність діяння обвинуваченого, враховуючи тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому, вік та стан здоров'я обвинуваченого, з огляду на положення ч.8 ст. 176 КПК України, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв'язку з чим обвинуваченому необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи суд продовжує строк тримання під вартою на 60 діб.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
При продовженні застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд вважає за доцільне визначити розмір застави обвинуваченому у розмірі, який було визначено ухвалою слідчого судді слідчого судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.06.2025, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, відсутні підстави для зміни раніше визначеного розміру застави відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.
Визначення розміру застави у даному випадку з урахуванням всіх вищезазначених обставин та тяжкості інкримінованого злочину забезпечує дотримання судом прав особи, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Так, право особи на звільнення, що обумовлене гарантіями з'явитись у судове засідання є проявом закладеної у Конвенції (п.1 ст. 5) та практиці Суду презумпції свободи, відповідно до якої позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (рішення ЄСПЛ у справах «Амбрушкевич проти Польщі», «Олександр Макаров проти Росії», «Хайредінов проти України», «Ідалов проти Росії», «Худойоров проти Росії»). Водночас, положення п. 3 ст. 5 Конвенції мають спеціальне призначення, яке полягає у спрямуванні національних органів на вжиття усіх заходів задля визначення оптимального виду, розміру та обсягу гарантії, яка з одного боку, буде достатньою аби запобігти ризику втечі особи або ухилення її від кримінальної відповідальності, а з іншого - забезпечить їй реальну можливість скористатись нею та залишитись на свободі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197, 199, 314, 315, 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту - відмовити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, до 13 жовтня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок.
У разі внесення застави звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу, який підтверджує внесення застави на спеціальний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого по даному кримінальному провадженню застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали в частині продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 13 жовтня 2025 року включно.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні 62024170020009344 від 25.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, об 11:15 годині 20 серпня 2025 року в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області, за адресою: 63503, Харківська область, м. Чугуїв, пл. Соборна, буд. 2.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у закритому судовому засіданні, з викликом: прокурора, обвинуваченого та його захисника.
Ухвала в частині продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя ОСОБА_1