Справа № 636/1914/25 Провадження№1-кп/636/1002/25
15 вересня 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконферензв'язку кримінальне провадження № 62024170020008493 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуїв Харківської області, громадянина України, військовослужбовця за мобілізацією, на час вчинення злочину перебував на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об?єкту № 285) 2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об?єктів) військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 29 вересня 2025 року, однак судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу.
У підготовчому судовому засіданні від прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених в п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування і суду, може впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим, обрання більш м'якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою не можливо.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав просив задовольнити, вказав, що існують ризики того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду у зв'язку з покаранням, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, а також може продовжити злочинну діяльність, може впливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні.
Обвинувачуваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_7 заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки обвинувачений свою вину повністю визнає, та сприяв розкриттю вчиненого кримінального правопорушення на досудовому розслідувані.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора та просила продовжити строк тримання під вартою.
Суд, заслухавши позицію обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про задоволення клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Приймаючи до уваги, що ухвала Чугуївського міського суду Харківської області від 14 березня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 припиняє свою дію 12 травня 2025 року, а судове провадження не завершене, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкість скоєних ним кримінальних правопорушень, віднесених до нетяжкого та тяжкого злочину відповідно.
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), дані про особу підозрюваного, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 13 листопада 2025 року включно, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні також заявив клопотання про призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстави для закриття провадження чи повернення обвинувального акту відсутні.
Захисник та обвинувачений підтримали думку прокурора щодо можливості призначити судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні.
Вказане кримінальне провадження підсудне Чугуївському міському суду Харківської області, обвинувальний акт складено відповідно до положень КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом не встановлено, угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло, відтак суд доходить висновку про можливість призначення судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, суд не визначає ОСОБА_4 розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 163 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 331, 369, 370, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, з 15 вересня 2025 року до 13 листопада 2025 року включно, в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1