Справа № 645/2299/25
Провадження № 2/645/2585/25
10 вересня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді - Спесивцева О.В.,
за участю секретаря судових засідань - Асєєвої К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України
про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю відповідачів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу на її користь 67500 грн. компенсації моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року по справі №520/18508/24, яке набрало законної сили 06.02.2025 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а саме, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не нарахування та не виплати позивачу пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996 року та зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії позивачу з 01.07.2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996 року, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. Вказує, що протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ в Харківській області позивачу завдано моральну шкоду що виразилася у психологічному напруженні, розчаруванні та незручностях пов'язаних , що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини. Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) та особою з інвалідністю 3 групи. Розмір завданої їй внаслідок протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області моральної шкоди позивач оцінює в 67500 грн., яка полягає у тривалому з липня 2021 року по квітень 2025 року заниженому вдвічі нарахуванню її державної пенсії, з розрахунку 50 грн. за кожен день психологічних страждань (1350 днів, які супроводжувалися зневірою у законність та нестачею коштів на лікування).
Ухвалою суду від 23.07.2025 року прийнято справу до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Надано відповідачам строк для надання відзиву на позов.
30.07.2025 року до суду від представника Державної казначейської служби України надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до Казначейства. Відзив мотивовано тим, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем у справі. Також вказує, що позивач, обґрунтовує свої вимоги оціночними судженнями та не надає фактичного підтвердження завданої шкоди у встановленому законом порядку.
05.08.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року по справі №520/18508/24 позивачу 28.03.2025 року проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та нараховано за період з 01.07.2021 року по 30.04.2025 року суму коштів у розмірі 293335 грн. 14 коп., виплата яких буде здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснює свої повноваження в межах та спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Вважає, що позивач обґрунтовує позовні вимоги суб'єктивними міркуваннями та не підтверджує факт заподіяння моральної шкоди у встановленому законодавством порядку, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмової відповіді на відзиви не надала.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у визначеному законом порядку.
Позивач у призначене на 10.09.2025 року судове засідання не прибула, надала до суду клопотання, в якому просила провести розгляд справи за її відсутності.
Представники відповідачів у судове засідання 10.09.2025 року не прибули, у наданих до суду відзивах на позовну заяву просили розглянути справу без їх участі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) та особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги та компенсації, встановленні Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується наданою копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.10.2019 року (а.с. 9).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року по справі №520/18508/24 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а саме, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не нарахування та не виплати позивачу пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996 року та зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії позивачу з 01.07.2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996 року, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.4-8).
Позивач вказує, що внаслідок протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у тривалому з липня 2021 року по квітень 2025 року заниженому вдвічі нарахуванню державної пенсії, їй була завдана моральна шкода, в зв'язку з чим, звернулась до суду із цим позовом.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Нормами статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Разом з тим, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
В одній з перших справ проти України, в якій Європейський суд з прав людини розглядав питання наявності ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг на тривале невиконання судових рішень, суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року по справі №520/18508/24 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а саме, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не нарахування та не виплати позивачу пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996 року та зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії позивачу з 01.07.2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996 року, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.4-8).
Таким чином, факти протиправних дій (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області встановлені вказаним судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа "Науменко проти України").
У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).
Оскільки судовим рішенням адміністративного суду встановлено протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.
Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Ураховуючи вищенаведене, фактичні обставини справи, а також характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за доцільне визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, в сумі 3000,00 грн.
Зазначене відповідає висновкам, яких дійшов Верховний Суд у постановах Великої Палати від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19), від 14 квітня 2020 року у справі № 265/6121/18 (провадження № 61-8251св19), від 27 травня 2020 року у справі № 554/8204/16-ц (провадження № 61-527св19).
При цьому слід зауважити, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями чи рішеннями будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням вимог ст. 1173 ЦК України.
Щодо залучення позивачем Державної казначейської служби України як відповідача у справі, суд враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, згідно якого належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (п. 43 постанови). Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (п. 44 постанови).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу на користь позивача 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 14099344, адреса: 61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов.;
Відповідач 2 - Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 6.
Повний текст рішення складено 15.09.2025 року.
Головуючий суддя О.В. Спесивцев