№ К-13302/06
25 січня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Шипуліної Т.М.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні Павлушку Р.С.
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2006р.
у справі № 04/296-05 господарського суду Харківської області
за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
до 1. Приватного підприємства «Дрім»
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Бушель»
провизнання недійсним господарського зобов'язання
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2005 р., залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 р., в позові ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова до приватного підприємства «Дрім», товариства з обмеженою відповідальністю «Бушель» про визнання недійсним на підставі ст.ст. 207 Господарського кодексу України / далі за текстом ГК України / господарського зобов'язання - договору про надання послуг № 0505-1 від 05.05.2004 р., укладеного між ПП «Дрім» та ТОВ «Бушель», та про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, встановлених ст.208 цього Кодексу, відмовлено; провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Бушель» припинено на підставі пункту 1 ст.80 ГПК України.
Судові рішення в частині відмови в задоволенні позову вмотивовані посиланням на невідповідність закону позовних вимог, оскільки поняття господарського зобов'язання та договору не ідентичні, а відтак договір не може бути визнаний недійсним з підстав, встановлених законом для визнання недійсним господарського зобов'язання.
В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 207,208 ГК України, ст.ст. 32, 34, 36, 38, 43 ГПК України, ст.ст. 138, 143, ч.2 ст.158 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор ТОВ «Бушель» Радик І.Л. просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що цивільно-правовий договір про надання послуг від 05.05.2004 р., укладений між ПП «Дрім» та ТОВ «Бушель», щодо яких заявлені позовні вимоги, не може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ст.207 ГК України, а інших правових підстав позову ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не вказано.
Такий висновок суду, однак, не відповідає правильному застосуванню зазначеної норми матеріального права. Згідно частини 1 ст.207 цього Кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції / спеціальної правосуб'єктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства. а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст.215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Санкції, встановлені частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів / обов'язкових платежів / однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 ст.238 Господарського кодексу України. З огляду на це такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 цього Кодексу.
Отже, у суду не було підстав для висновку про невідповідність закону вимоги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсним спірного договору з підстав, передбачених ст.207 ГК України, та про застосування наслідків, встановлених ст.208 зазначеного Кодексу, за результатами розгляду вище вказаної вимоги. А відтак суду слід було встановити обставини справи відповідно до предмету позову та дати їм правильну юридичну оцінку, що однак судом як першої, так і апеляційної інстанцій зроблено не було.
Згідно частини 4 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Пунктом 5 частини 1 ст.157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Всупереч ст.ст.3, 158, пункту 6 «Прикінцевих та перехідних положень» КАС України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, суд першої інстанції здійснив судочинство по даній справі за правилами ГПК України та ухвалив по справі судовий акт, який не передбачений ст. 158 КАС України.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в повному обсязі, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, перевірити, зокрема, доводи позивача щодо наявності у ПП «Дрім» умислу при укладенні спірного договору діяти з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а також пояснення ліквідатора ТОВ «Бушель» щодо ліквідації цього товариства та в залежності від встановлених обставин і відповідно до норм матеріального права вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2006р., рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2005 р., а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.І.
Голубєва Г.К.
Костенко М.І.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.