Справа №760/21571/25 2-о/760/560/25
15 вересня 2025 року місто Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Верещінська І.В., розглянувши заяву Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики сім'ї та єдності, Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла заява Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики сім'ї та єдності, Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення. Просить встановити факт, що Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат код ЄДРПОУ 22886300 належить до комунальної власності з організаційно-правовою формою «комунальна організація (установа, заклад)»
Із заяви вбачається, що встановлення вказаного факту необхідно заявникові для приведення у відповідність організаційно-правової форми господарювання, а саме, заявник зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру організаційно-правовою формою Центру є «Державна організація (установа, заклад)» Однак заявник посилається на те, що Центру було помилково присвоєно організаційно-правову форму 425 «Державна організація (установа, заклад)» замість 430 «Комунальна організація (установа, заклад)». Як вбачається з заяви, дане питання виникло через втрату Центром права оперативного управління майном, яке перебуває у комунальній власності і закріплене за Центром на праві оперативного управління у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», який набрав чинність 28.02.2025 року та вводиться в дію 28.08.2025 року.
Проаналізувавши заяву та долучені до неї письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», звернути увагу судів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Тобто, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч. 1 ст. 256 ЦПК і не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
З вищевикладеного слід дійти висновку, що юридичний факт має значення і є нерозривно пов'язаним з певною особою, прав та інтересів якої стосується його встановлення. Саме така особа, якщо інше прямо не передбачено законом, повинна звертатися до суду з відповідною заявою.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Підсудність таких справи визначається ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а саме, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Згідно змісту заявлених вимог та долучених до заяви документів вбачається, що заявник просить суд встановити факт того, що Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат код ЄДРОПУ 22886300 належить до комунальної власності з організаційно-правовою формою «комунальна організація (установа, заклад)».
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів.
У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21.
Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 року у справі №504/4099/16-ц, на яку посилається заявник як на підставу подання заяви про встановлення факту, стосується окремого випадку спростування недостовірної інформації у тому разі, коли особа, що її поширила, невідома. І, відповідно Верховним Судом зроблено висновок, що оскільки юридичній особі належить право на ділову репутацію, то для захисту цього права юридична особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. В такій ситуації юридична особа по суті немає іншого правового механізму захисту права на ділову репутацію.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що захист прав заявника, а саме, приведення у відповідність організаційно-правової форми господарювання можливий або шляхом перетворення юридичної особи, або шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вимоги закону, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.186, 260, 268, 294, 315 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики сім'ї та єдності, Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В. Верещінська