Справа № 643/15598/25
Провадження № 1-кс/643/5128/25
15 вересня 2025 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
за участю захисника ОСОБА_4 у режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Харкові погоджене з прокурором клопотання слідчого СВ Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025221170002644 від 13.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Арапівка, Сватівського р-ну, Луганської обл., громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_3 , , -
У провадженні слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221170002644 від 13.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 13.09.2025 приблизно о 21:15 годині, у період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, ОСОБА_6 перебував біля магазину «Дім пива», де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_4 , де в цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбою), а саме із застосуванням ножа, який був у нього в сумці.
Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний прямий умисел, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зайшов до приміщення магазину «Дім пива» підійшов до касової зони, де знаходилась працівник ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дістав ніж із сумки, взяв його у ліву руку, та направивши у бік потерпілої ОСОБА_8 , наказав передати грошові кошти у розмірі 500 гривень, після чого вийшов із приміщення магазину.
Після цього, близько о 21:18 годині, ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, повернувся до приміщення магазину «Дім пива», за вищезазначеною адресою та наказав потерпілій ОСОБА_8 передати йому грошові кошти у розмірі 200 гривень, та залишив місце вчинення злочину.
Таким чином ОСОБА_6 , зломивши волю потерпілої до супротиву, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_8 , діючи із корисливих мотивів, відкрито, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме так, заволодів грошовими коштами на загальну суму 700 гривень, які на його вимогу передала потерпіла ОСОБА_8 , тобто відкрито заволодів майном ФОП ОСОБА_7 , розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду на суму 700 гривень.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.4 ст.187 КК України - тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
Слідчий в клопотанні посилався на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
У органу досудового розслідування є підстави вважати що у підозрюваного можуть виникнути передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України спроби:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_6 скоїв умисний особливо тяжкий злочин, із погрозою застосування насильства, не працює, не навчається, дітей не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків, тобто є ґрунтовні підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, враховуючи тяжкість та зухвалість вчиненого ним злочину, без застосування запобіжного заходу до нього, може покинути територію м. Харкова, області, з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, так як не має місця реєстрації на території міста Харкова, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки злочин вчинено відкрито та зухвало відносно жінки, із застосуванням ножа та погрозою застосування насильства, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчиняти дії, спрямовані на залякування потерпілої та свідків, схиляння їх до відмови від показань або зміни показань, тобто існують ризики, передбачені п. 3, ч. 1 ст. 177 КПК України;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку із відсутністю законних джерел доходів, а також враховуючи спосіб вчинення злочину, існує реальна загроза того, що ОСОБА_6 може повторно вчинити аналогічний злочин з метою незаконного збагачення.
Враховуючи викладене, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою строком на 60 діб.
Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні клопотання та обранні стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні факти, викладені у підозрі, підтвердив, свою поведінку пояснив тим, що його змусили знайомі, він ніколи б не застосував ножа. Пішов на це у зв'язку з тим, що його знайомі погрожували йому та його матері фізичною розправою, вину визнає. Зазначив, що буде відшкодовувати матеріальні збитки та моральну шкоду. У задоволенні клопотання просив відмовити, обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позицію свого підзахисного, у задоволенні клопотання просила відмовити, обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки стороною обвинувачення не доведені ризики та неможливість застосування запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою для забезпечення кримінального провадження, оскільки її підзахисний співпрацює зі слідством та надає покази.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши учасників кримінального провадження встановив наступне.
В силу ст.ст.131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 14.09.2025 слідчим СВ ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області за погодженням з процесуальним керівником - прокурором Салтівської окружної прокуратури м. Харкова повідомлено про підозру ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, що підтверджується: протоколом огляду місця події від 13.09.2025; рапортами працівників поліції; протоколами допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколами впізнання особи ( ОСОБА_6 ) за участю свідків; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; протоколом впізнання особи ( ОСОБА_6 ) за участю потерпілої; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколами впізнання особи ( ОСОБА_6 ) за участю свідків; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколами впізнання особи ( ОСОБА_6 ) за участю свідків; протоколом огляду відео; протоколом затриманням особи в порядку ст. 208 КПК України; вилученими речовими доказами; іншими доказами у сукупності.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення проти власності, поєднаного із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, що, на думку слідчого судді, свідчить про недостатність застосування до останнього запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі в межах даного кримінального провадження, оскільки вказаний запобіжний захід не дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, настання кожного окремо, та усіх у сукупності ризиків можливе і з урахуванням невідворотності призначення реального покарання особі, оскільки санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; відсутність соціальних зав'язків підозрюваного, постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав слідчому судді не надано.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому суд доходить переконання, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних прав та обов'язків,не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КК України, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави, оскільки інкримінований ОСОБА_6 злочин, є злочином, який вчинено із застосуванням насильства.
Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 діб з моменту затримання.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 22.30 години 13.09.2025.
Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 22.30 години 11.11.2025.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1