Справа № 643/1719/25
Провадження № 2/643/2299/25
(ЗАОЧНЕ)
11.09.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Власенка М. В.,
за участю секретаря судового засідання Єрьоміної Д. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» про відшкодування майнової та моральної шкоди,
03 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просить:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 58662,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн., спричинену в результаті залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а всього - 83662,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., витрати на проведення оцінки у розмірі 6300,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та треті особи є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка 16 жовтня 2024 року залита з вини власника квартири за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , яким є відповідач, чим позивачеві завдано шкоди.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 06 лютого 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 11 березня 2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано відповідні докази від КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР.
25 березня 2025 року до суду надійшли витребувані матеріали від КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 19 травня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Витребувано з ВД РАЦС у Харківській області Управління державної реєстрації СМУ МЮ інформацію щодо наявності/відсутності у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відомостей про смерть фізичних осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), з наданням належним чином засвідчених копій підтверджуючих документів. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - КП «Харківські теплові мережі».
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 09 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 643/1719/25 до судового розгляду.
17 липня 2025 року до суду надійшла витребувані інформація від ВД РАЦС у Харківській області Управління державної реєстрації СМУ МЮ.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.
У матеріалах справи містяться заяви представника позивача та третьої особи ОСОБА_7 про розгляд справи без їх участі.
Причини неявки інших третіх осіб суду невідомі, будь-яких заяв по суті чи інших клопотань від них не надходило.
Причини неявки відповідач суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надав.
Суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у матеріалах справи доказів згідно положень ст. 280, 281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 21.11.2006 за реєстраційним номером 5-06-272272, позивач ОСОБА_1 та члени її сім'ї - треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 мають на праві спільної власності квартиру по АДРЕСА_1 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить відповідачеві ОСОБА_2 .
Указана інформація щодо власників квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , також підтверджується наданою на виконання ухвали суду відповіддю КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР. У відповіді, крім іншого, зазначено, що назва «вулиці Тимурівців» змінена на «вулиця Владислава Зубенка» згідно розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 17.05.2016 № 181.
Розділом 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків - це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.
Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за реєстр. № 76, управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію.
Згідно п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир, складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з'ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акта встановлена в додатку № 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.
Відповідно до акту про залиття, аварію, що трапилась на системі теплопостачання, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 21 жовтня 2024 року, складеного комісією КП «Жилкомсервіс», 16 жовтня 2024 року в будинку АДРЕСА_1 , трапилось залиття на системі гарячого водопостачання, внаслідок чого відбулося пошкодження майна:
-ванна кімната - відсутнє електропостачання, часткове відшарування лакофарбного покриття, S = 5,2 м2;
-туалет - пошкодження шпалер (стеля, S = 1,5 м2, стіни S = 2,5 м2);
-коридор - пошкодження шпалер (стеля S = 2,3 м2, стіни S = 5,7 м2);
-кімната - пошкодження шпалер (стеля S = 1,5 м2, стіни S = 2,7 м2), розбухання нижньої частини столу письмового та шкафу-купе;
-кухня - пошкодження шпалер (стіни S = 3,5 м2, підлога (ліноліум) S = 1,5 м2, розбухання нижньої частини тумби-мийки),
причиною залиття, що трапилась на системі ГВП є - лопнув шланг у ванній кімнаті вищерозташованої квартири АДРЕСА_5 .
З акту обстеження системи теплоспоживання житлового приміщення, складеного представниками КП «Харківські теплові мережі» від 21 жовтня 2024 року за № 175/1404, за результатами обстеження встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_6 , 16-ти поверховий, 1-но під'їздний, система опалення однотрубна з нижньою подачею теплоносія, гаряче водопостачання централізоване. 16.10.2024 у зв'язку з аварійною ситуацією у кв. АДРЕСА_5 (лопнув шланг у ванній кімнаті) виникло затоплення нижчерозташованої квартири АДРЕСА_7 . Також визначені пошкодження квартири.
Згідно звіту № У112/24 від 17 грудня 2024 року про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику нерухомого майна, який складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ПРОЕКСПЕРТ», вартість матеріального збитку, завданого власнику нерухомого майна - квартири АДРЕСА_7 , складає 58662,00 грн.
ТОВ «ПРОЕКСПЕРТ» має відповідні повноваження, а саме: сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, кваліфікаційне свідоцтво.
Згідно акту прийому-передачі виповнених послуг від 19 грудня 2024 року, складеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРОЕКСПЕРТ», та квитанції № 3 від 19 грудня 2024 року позивачкою прийнято виконані роботи, вартість яких становить 6300,00 грн.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується, розпоряджається своїм майном, має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, що не суперечать закону. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (положення ст. 317, 319, 322 ЦК України).
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.
За змістом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», яка є релевантною і до норм нового ЦК України, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. За обставинами справи цю презумпцію мала б спростувати саме відповідачка, що нею не зроблено.
Отже, з огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір і причинно-наслідковий зв'язок.
Позивачкою у справі доведено обставини справи, надавши суду акт про причини залиття, звіт про оцінку розміру матеріального збитку.
Складений 21 жовтня 2024 року акт повністю відповідає формі, встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», в ньому наведені: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття. Наведений акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачем не спростовані.
У свою чергу, будь-яких доказів того, що залиття квартири позивачки відбулося не з вини відповідача останній не надав та не спростував. Крім того, відповідачем також не спростований розмір завданих позивачу збитків у сумі 58662,00 грн.
Таким чином, стороною позивача повністю доведено обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача майнової (матеріальної) шкоди, завданої внаслідок залиття квартири у розмірі 58662,00 грн.
При вирішенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача спричиненої моральної шкоди в розмірі 25000,00 грн, суд дійшов такого висновку.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Під час визначення підстав для стягнення моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для ви рішення спору.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.
Разом з тим, відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач обґрунтовує моральну шкоду характером та глибиною моральних страждань, вагомістю вимушених змін у житті позивача, тривалістю негативних наслідків, неможливістю нормального користування позивачем своїм житлом.
Виходячи з положень статі 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача, то він має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Позивач звільнена від сплати судового збору згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, судовий збір за звернення до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
У позові заявлено вимогу про стягнення матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 83662,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, тобто від 1211,20 грн. до 15140,00 грн. згідно положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік».
Відтак, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 1211,20 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
З положень ст. 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі та до якого застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадку надання усних і письмових консультацій.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги від 28.12.2024, акт приймання-передачі до цього договору, квитанцію до прибуткового касового ордера, розрахунок суми судових витрат.
Відповідачкою клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката на адресу суду не подано.
Відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Крім того, позивачка зазнала витрат, пов'язаних із залученням оцінювача для визначення вартості збитку, сплативши відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції № 3 від 19.12.2024 грошові кошти у розмірі 6300,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відтак, згідно положень ст. 141 ЦПК України, витрати у розмірі 6300,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282, 288, 289, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 58662,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за складання звіту про оцінку збитків у розмірі 6300,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Треті особи:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119.
Повний текст рішення складений та підписаний 15.09.2025.
Суддя Михайло ВЛАСЕНКО