Справа № 643/15333/25
Провадження № 1-кс/643/5032/25
11 вересня 2025 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, погоджене прокурором клопотання слідчого 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області молодший лейтенант юстиції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221050000139 від 01.05.2025, про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин Харківської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою,не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку 2012 року народження, не працюючого, не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вищезазначеним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025221050000139 від 01.05.2025, в якому ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України.
31.07.2025 слідчим СВ ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України.
04.08.2025 слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області винесено ухвалу про обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 60 діб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.09.2025 включно.
11.08.2025 слідчим СВ ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області було винесено постанову, якою змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.1 ст.436-2 КК України на ч.3 ст.436-2 КК України.
11.08.2025 начальником Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області було винесено постанову, відповідно до якої визначили підслідність за слідчим відділом УСБУ в Харківській області.
28.08.2025 процесуальним керівником у кримінальному провадженні було об'єднано матеріали досудового розслідування, а саме кримінальне провадження №12025221050000233 від 25.07.2025 за ч.1 ст.110 КК України з кримінальним провадженням №12025221050000139 від 01.05.2025 за ч.3 ст.436-2 КК України.
04.09.2025 слідчим СВ УСБУ в Харківській області внесено відомості до ЄРДР за №22025220000000908 від 04.09.2025 за ч.3 ст.436-2 КК України на підставі самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025221050000139 від 01.05.2025.
05.09.2025 прокурором відділу Харківської обласної прокуратури було об'єднано матеріали досудового розслідування, а саме кримінальне провадження №22025220000000908 від 04.09.2025 за ч.3 ст.436-2 КК України, яке в подальшому було перекваліфіковано на ч.2 ст.436-2 КК України, з кримінальним провадженням №12025221050000139 від 01.05.2025 за ч.1 ст.110, ч.3 ст.436-2.
11.09.2025 ОСОБА_6 було повідомлено про нову та зміну раніше повідомленої підозри за ч.1 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України.
Потреба у зміні дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, або на осіб, що можуть знати таких осіб; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється.
Обставинами, які виникли після прийняття попереднього рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, є збільшення обсягу повідомленої ОСОБА_6 підозри, а також перевірка дій ОСОБА_6 , направлених на поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
На підставі викладеного, слідчий просив змінити запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_6 із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки, відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що його підзахисний має зареєстроване місце проживання, на утриманні має неповнолітню доньку, свою провину визнає, не заперечує фактів публікації, дописів у чатах держави агресора, ризики не обґрунтовані, документально не підтверджені, жодних порушень обов'язків перебування під домашнім арештом не допускає.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, вказав, що цілодобово перебуває за місцем проживання, обов'язки не порушує.
Слідчий суддя, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши письмові докази, дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
При цьому, найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч.3 ст.176 КПК).
Відповідно до положень частини 1-2 статті 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Відповідно до ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Судом встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025221050000139 від 01.05.2025, в якому ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України.
31.07.2025 слідчим СВ ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України.
04.08.2025 слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області винесено ухвалу про обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 60 діб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.09.2025 включно.
11.08.2025 слідчим СВ ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області було винесено постанову, якою змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.1 ст.436-2 КК України на ч.3 ст.436-2 КК України.
11.08.2025 начальником Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області було винесено постанову, відповідно до якої визначили підслідність за слідчим відділом УСБУ в Харківській області.
28.08.2025 процесуальним керівником у кримінальному провадженні було об'єднано матеріали досудового розслідування, а саме кримінальне провадження №12025221050000233 від 25.07.2025 за ч.1 ст.110 КК України з кримінальним провадженням №12025221050000139 від 01.05.2025 за ч.3 ст.436-2 КК України.
04.09.2025 слідчим СВ УСБУ в Харківській області внесено відомості до ЄРДР за №22025220000000908 від 04.09.2025 за ч.3 ст.436-2 КК України на підставі самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025221050000139 від 01.05.2025.
05.09.2025 прокурором відділу Харківської обласної прокуратури було об'єднано матеріали досудового розслідування, а саме кримінальне провадження №22025220000000908 від 04.09.2025 за ч.3 ст.436-2 КК України, яке в подальшому було перекваліфіковано на ч.2 ст.436-2 КК України, з кримінальним провадженням №12025221050000139 від 01.05.2025 за ч.1 ст.110, ч.3 ст.436-2 КК України.
11.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про нову та зміну раніше повідомленої підозри за ч.1 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України.
На стадії досудового розслідування клопотання про зміну запобіжного заходу має передбачати виникнення після постановлення ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо можуть свідчити про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя не переглядає рішення про застосування (продовження) запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, що виникають у зв'язку з плином часу досудового розслідування і можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або спосіб його виконання. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах п.1-2 ч.2 ст.200 КПК України. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
У зв'язку з цим, реалізація права на звернення до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обумовлена не тим, що відповідний суб'єкт не погоджується із застосованим запобіжним заходом. Інститут зміни запобіжного заходу пов'язаний з виникненням нових обставин, які впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим ризикам кримінального провадження.
Необхідність зміни запобіжного заходу підозрюваному сторона обвинувачення обґрунтовує наступними обставинами: збільшення обсягу повідомленої ОСОБА_6 підозри, що суттєво підвищує ризики переховуватися від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, або на осіб, що можуть знати таких осіб; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється та перевірки дій ОСОБА_6 направлених на поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Слідчий суддя виходить з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому, такі обставини мають бути новими, тобто які з'явилися після постановлення попередньої ухвали про застосування/продовження запобіжного заходу, або не були відомі суду.
Проаналізувавши вказане клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу, додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін щодо наявності таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення доведено обставини, які можуть бути підставою для зміни підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, суд вважає, що долучені до клопотання докази містять обґрунтовані докази стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони є підтвердженими, а тому на думку слідчого судді, даний запобіжний захід є таким, що відповідає ступеню ризиків у кримінальному провадженні.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 офіційного місця працевлаштування не має, підозрюється, серед іншого, у скоєнні тяжкого злочину, щодо розміщення матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, виготовляв та поширював матеріали, у яких виправдовував, підтримував, заперечував, збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене повторно, що, на думку слідчого судді, свідчить про недостатність застосування до останнього запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі в межах даного кримінального провадження, оскільки вказаний запобіжний захід не дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, настання кожного окремо, та усіх у сукупності ризиків можливе і з урахуванням невідворотності призначення реального покарання особі, оскільки санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років позбавлення волі.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; відсутність офіційного працевлаштування; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав слідчому судді не надано.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому суд доходить переконання, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних прав та обов'язків, не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КК України, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 не визначає розмір застави, оскільки під час дії воєнного стану, враховуючи підстави та обставини, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до пункту 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів, експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Керуючись вимогами ст.ст.176, 177, 182, 183, 200, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу - задовольнити.
Змінити застосований до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України в межах строку досудового розслідування на 20 днів, тобто до 30.09.2025 включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 16.15 години 11.09.2025.
Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 16.15 години 30.09.2025.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останньої.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 15 вересня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1