Справа № 643/9543/25
Провадження № 2/643/4377/25
12.09.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Осадчого О.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрєєва Я.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - позивач) 13.06.2025 звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі відповідачі) про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2012 року по 30.04.2025 року у розмірі 102 031,13 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що він є виконавцем послуг по централізованому теплопостачанню і підігріву гарячої води в житловому фонді м. Харкова. Відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1 , теплопостачання в яку здійснює КП «Харківські теплові мережі». Вказані послуги відповідачі своєчасно не оплатили, у зв'язку з чим за ними утворилась заборгованість. За таких обставин, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 25.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 24.07.2025 подала до суду заяву, відповідно до змісту якої просить суд застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності, і як наслідок відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, розгляд справи провести за її відсутності та відсутності відповідачів.
Представник позивача 12.09.2025 подав додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких представник позивача заперечує проти застосування наслідків позовної давності, оскільки на його думку позовна давність переривалась у зв'язку з частковою сплатою відповідачами заборгованості. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався до 30.06.2023 року. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» який набрав чинності, 02 квітня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 01 квітня 2017 року закінчувався 01 квітня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на час дії такого карантину, окрім цього, враховуючи введений в країні воєнний стан, представник позивача вважає що строк позовної давності не був пропущеним. При цьому, враховуючи, що відповідачі оплату за надані послуги сплачують не регулярно, до оплати призначалась одна сума, а сплачувалась, або менша, або більша сума, то період заборгованості з 01.11.2012 року по 30.04.2025 року не виходить за строки позовної давності. Розгляд справи просив суд проводити без його участі.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає позивач.
Проте, взяті на себе обов'язки з оплати наданих послуг відповідачі належним чином не виконували, внаслідок чого за ними утворилася заборгованість за період з 01.11.2012 року по 30.04.2025 року у розмірі 102 031,13 грн., що підтверджується відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_3 , буд
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон від 24.06.2004 № 1875-IV), комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживачем цих послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Частиною 1 ст. 19 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Таким чином, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг було покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Положеннями ст. ст. 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон від 09.11.2017 № 2189-VIII) також передбачено обов'язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відтак, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Матеріали справи свідчать, що відносини між сторонами у спірний період не були врегульовані договором, що, між тим, не скасовує передбачений покладений на споживача обов'язок зі щомісячного розрахунку за фактично спожиту теплову енергію безвідносно до наявності або відсутності укладеного зі споживачем договору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, зі змінами та доповненнями, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно відомості про нарахування та оплату за теплову енергію з урахуванням періоду платежів за адресою: АДРЕСА_2 , значиться заборгованість за період з 01.11.2012 року по 30.04.2025 року у розмірі 102 031,13 грн.
Відповідачами всупереч вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2012 року по 30.04.2025 року у розмірі 102 031,13 грн. обґрунтованими.
Разом з тим, представником позивача подано заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього випливають, позовна давність обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Як зазначалось судом раніше, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» який набрав чинності, 02 квітня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того, 17.03.2022 року набрав чинності Закон України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Законом України № 3450-IX від 08.11.2023 у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пункт 19 викладено у такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Внаслідок дії вищевказаних Законів України усі вимоги, за якими припинився (сплив) трирічний строк загальної позовної давності під час дії карантину та воєнного стану були продовжені.
За таких обставин, з огляду на зроблену представником відповідачів заяву про застосування строку позовної давності, суд заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольняє частково та стягує солідарно з відповідачів заборгованість за період з 02.04.2017 року по 30.04.2025 в сумі 84 808,06 грн.
В іншій частині суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності.
При цьому, щодо заяви представника позивача про переривання строку позовної давності суд зазначає наступне.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу встановити, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Оскільки сплата комунальних послуг відбувається шляхом оплати щомісячних платежів, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем сплати кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Відтак, доводи представника позивача щодо переривання строку позовної давності у зв'язку зі сплатою відповідачами послуг суд вважає помилковим, адже суду не надано доказів, з яких можливо було б встановити, що, сплачуючи певні суми за надані послуги відповідачі визнавали всю суму боргу, а не лише його частину.
У розрахунку позивача немає призначення платежів відповідачів, квитанцій на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат суду не надано, що зумовило неможливість їх дослідження.
З урахуванням наведеного доводи представника позивача, про те що позовна давність переривалась у зв'язку з частковою оплатою відповідачами наданих позивачем послуг, суд до уваги не приймає.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, за приписами частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідачі неналежним чином виконували взяті на себе обов'язки з оплати наданих позивачем послуг з теплопостачання, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеній частині позову.
Керуючись ст.ст.4,12,76,81,89,141,235,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 84 808 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот вісім) грн. 06 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у рівних частках по 671 (шістсот сімдесят одну) грн. 16 коп. з кожного.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», р/р НОМЕР_1 АТ «Державний ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: 61037, м. Харків вул. Мефодіївська, 11;
відповідачі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачів: АДРЕСА_2 .
Суддя: О.В. Осадчий