Справа № 953/5221/25
Провадження № 2/643/4651/25
15.09.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі
головуючого судді - Пасічника О. М.,
за участю секретаря судового засідання - Онди В. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
Позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (до перейменування «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна») звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 123960,95 грн., судові витрати в розмірі 2422,40 грн. судовий збір.
В обґрунтування позову зазначено, що 12.11.2018 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №Z62.00505.004529274.
Відповідно до Розділ 1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 50 000,00 грн. а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із Графіком платежів. Кредит надається строкомна 60 місяці (-ів), Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 15% річних. Додатково зазначаємо, що підписанням відповідного Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.
На виконання умов вищевказаного договору Акціонерним Товариством «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.
Всупереч умов Кредитного договору Відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», було укладено Договір Факторингу №01.02- 31/23. Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі Заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторину ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було відступлено права вимоги за заборгованостями ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Z62.00505.004529274 від12.11.2018 p.
Згідно з розрахунком заборгованості по Кредитному договору №Z62.00505.004529274 від 12.11.2018 року, заборгованість ОСОБА_1 перед TOB «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подання позову складає: Заборгованість за основним боргом, грн - 46686,93 грн., заборгованість за відсотками, грн - 21172,36 грн., заборгованість за нарахованими і несплаченими комісіями, грн - 56101,66 грн. всього заборгованість - 123960,95 грн.
Виходячи з вищевикладеного, Позичальником було порушено умови Договору та станом на дату складання позовної заяви несплачена заборгованість складає: 123960,95 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2025 року справу передано на розгляд Салтівського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 30.06.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, при подачі позову заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначала що не згодна з сумою боргу оскільки сплачувала заборгованість, заявила клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних квитанцій, а також зазначила що кошти в баку брала на лікування сина, інваліда 1 групи з дитинства, який перебуває на її утриманні.
В судове засідання 15.09.2025 не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Зважаючи на те, що сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 12.11.2018 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №Z62.00505.004529274. (а.с. 6-12)
Відповідно до умов договору, Банк надає Позичальнику Кредит на поточні потреби у розмірі 50000,00 грн. включаючи витрати на страховий платіж а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із умовами договору. Кредит надається строком на 60 місяців, Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 15,0% річних. Встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів.
Підписанням відповідного Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.
На виконання умов вищевказаного договору Акціонерним Товариством «Ідея Банк» 12 листопада 2018 року відповідно до ордеру розпорядження №1 про видачу кредиту перераховано 43478,26 грн., відповідно до ордеру розпорядження №2 про сплату страхового платежу перераховано 6521,74 грн. (а.с. 16) свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.
Всупереч умов Кредитного договору Відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23. (а.с 23-29). Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі Заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторингу ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було відступлено права вимоги за заборгованостями ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Z62.00505.004529274 від 12.11.2018 року.
25.03.2024 рішенням єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» змінено назву ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с. 35).
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд встановив, що АТ «Ідея Банк»за кредитним договором надав ОСОБА_1 кредит шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Суд встановив, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитними договором №Z62.00505.004529274 від 12.11.2018 рокувідповідно до договору факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 25.07.2023 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» стало кредитором за вказаним кредитним договором на підставі ст. 512 ЦК України.
Згідно довідки-розрахунку станом на 25.07.2023 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00505.004529274 від 12.11.2018 року, складає: за основним боргом, грн - 46686,93 грн., заборгованість за нарахованими відсотками, грн - 21172,36 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 56101,66 грн. всього заборгованість - 123960 грн. (а.с. 20).
Згідно наданих відповідачем квитанцій про сплату заборгованості перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» ОСОБА_1 15.04.2024 сплачено 1500 грн., 13.05.2024 сплачено 1500 грн., 13.06.2024 сплачено 1500 грн., 16.07.2024 сплачено 1500 грн., 30.07.2024 сплачено 500 грн., 15.08.2024 сплачено 2000 грн., 13.09.2024 сплачено 2000 грн., 15.10.2024 сплачено 2000 грн., 14.11.2024 сплачено 2000 грн., 13.12.2024 сплачено 2000 грн., 15.01.2025 сплачено 2000 грн., 14.02.2025 сплачено 2000 грн., 15.03.2025 сплачено 2500 грн., 15.04.2025 сплачено 2500 грн., 15.05.2025 сплачено 2500 грн., 13.06.2025 сплачено 2500 грн., за період з 15.04.2024 по 13.06.2025 відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 30500 грн.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Оцінюючи зміст положення пунктів 1.1 та 1.10 кредитного договору, якими передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, надання безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов'язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними.
Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1. кредитного договору №Z62.00505.004529274 від 12.11.2018 року, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення між АТ «Ідея Банк»та ОСОБА_1 кредитного договору №Z62.00505.004529274 від 12.11.2018 рокута отримання за його умовами грошових коштів; враховуючи неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору та наявність, у зв'язку з цим, заборгованості перед банком; встановивши нікчемність умов договору щодо нарахування комісії, - суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача залишку простроченого кредиту у розмірі 26686,93 грн. та заборгованість по прострочених відсотках у розмірі 10672,36 грн.
Зазначена вище заборгованість підтверджується наявним у справі документами та не спростована відповідачем.
Підстави для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованості по простроченій комісії у розмірі 56101.66 грн. відсутні з наведених вище підстав, у зв'язку з нікчемністю умов договору щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту.
Судом встановлено, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Відповідного обґрунтування (з наданням доказів) наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору в позивачем не наведено.
Щодо судових витрат.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 730,06 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 76 81, 141, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №Z62.00505.004529274 від 12.11.2018 рокув розмірі 37359,29 (тридцять сім тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 29 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 730,06 (сімсот тридцять ) грн. 06 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя Пасічник О.М.