15 вересня 2025 року
Справа № 642/1179/25
Провадження № 1-кп/642/322/25
15 вересня 2025 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221220001800, відносно ОСОБА_5 , 1976 року народження, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,-
03 березня 2025 року до Ленінського районного суду м. Харкова (нині Холодногірського) з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 14.08.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було продовжено запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якої спливає 12.09.2025 року.
В судовому засіданні процесуальним керівником у кримінальному провадженні- прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 було заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк дії попередньої ухвали суду про продовження обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під варто спливає та завершити розгляд даного кримінального провадження до її спливу не вдається за можливе, а крім того ризики, передбачені ст.177 КПК України, на даний час хоча і зменшилися, однак продовжують існувати.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, та на даний час наявні ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 проти клопотання прокурора заперечували, просили змінити обраний ОСОБА_5 запобіжний захід на нічний домашній арешт, зазначивши, що обґрунтованість підозри та ризики, зазначені прокурором, на даний час ним не доведені, оскільки потерпілий та всі свідки сторони обвинувачення наданий час були допитані судом у зв'язку з чим він позбавлений можливості чинити на них вплив, що він не має намір переховуватись від суду, та йому необхідно вирішити ряд побутових та робочих питань, перебуваючи на волі.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих кронами кримінального проваджений матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального
правопорушення;
2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,
обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він
підозрюється, обвинувачується;
3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного
проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо
вони застосовувалися до нього раніше;
Згідно до ст.201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник , має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою (частини 3-5 статті 199 КПК).
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як передбачено ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи, як заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 16.05.2025 р. обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме до 14.07.2025 року.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за вчинення якого чинним законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Даними про особу обвинуваченого встановлено, що він працює неофіційно столяром-мебляром, розлучений, дітей не має, раніше не судимий, має постійне місце проживання.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Норми КПК України не містять визначення поняття обґрунтованість підозри.
Втім, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри обвинуваченому у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема, протоколами слідчих дій, висновками експертів.
У відповідності до пунктів 61 та 62 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 року по справі « Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який є особливо тяжким.
Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною.
Згідно постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 убачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Вказані обставини у сукупності та дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про наявність на даний час ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, оскільки тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, може побудити його на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності.
В ході судового розгляду потерпілий та свідки сторони обвинувачення були допитані судам, а тому ризик незаконно впливу обвинуваченого на них судом не доведений.
Наявність ризиків, які враховані судом при обранні запобіжного заходу хоча і зменшилась, однак продовжує існувати.
Оцінюючи сукупність обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, які визначені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому , його вік та стан здоров'я, відомості про особу останнього, суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу на даний час є неможливим, у зв'язку з чим відносно нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для не продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, а зміна обраного відносно нього запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід буде недостатньою для запобігання ризику, встановленому ст.177 КПК України.
Враховуючи вимогу п.1 ч.4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , вчинений із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182-183, 193,194, 196, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні- прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 08 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави .
Відкласти судове засідання на 01.10. 2025 року на 09.45 год.
Ухвала може бути оскаржена стороною захисту безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 15.09.2025 року.
Суддя ОСОБА_1