Справа №639/1096/22
Провадження №1-кс/639/983/25
11 вересня 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника -адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12022221210000247 від 20.03.2022 у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,-
На розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 .
У провадженні СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221210000247 від 20.03.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 20.03.2022 приблизно о 09:00 год., маючи злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння чужим майном, вступивши у злочинний зговір з невстановленими особами, направились до підприємства ЧП «Нікіфоров» розташованому за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46, де помітив припаркований біля паркану підприємства ЧП «Нікіфоров» автомобіль Mercedes Sprinter білого кольору АX4649HР, який належить на праві власності ОСОБА_8 . Саме в той час у ОСОБА_6 виник умисел на незаконне заволодіння даним автомобілем. ОСОБА_6 маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, марки Mercedes Sprinter білого кольору НОМЕР_1 , із корисливих мотивів, погрожуючи застосувати автоматичну вогнепальну зброю у відношенні співробітників ЧП «Нікіфоров» відкрито заволодів автомобілем марки Mercedes Sprinter білого кольору АX4649НР, в полальшому на ньому скрився в невідомому напрямку. Внаслідок своїх протиправних дій, ОСОБА_6 заподіяв матеріальної шкоди на суму 383 643 гривні.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене групою осіб, яке поєднане з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого.
20.03.2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
20.03.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене групою осіб, яке поєднане з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого.
21.03.2022 слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Харкова відносно ОСОБА_6 , 1969 р.н., застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
16.05.2025 постановою керівника окружної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців.
06.06.2025 постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено з підстав наявності об?єктивних обставин, що унеможливлюють подальше проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану, у тому числі, у зв?язку із перебуванням підозрюваного у зоні бойових дій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 280 КПК України.
В ході досудового розслідування з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 , було здійснено запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно відповіді, інформації про ОСОБА_6 в районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки міста Харкова та Харківської області не виявлено.
Крім того, були здійснені телефонні дзвінки до в/ч НОМЕР_2 , де в ході розмови було повідомлено, що ОСОБА_6 на теперішній час не проходить військову службу.
25.07.2025 постановою прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова відновлено досудове розслідування.
25.07.2025 року постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено з підстав наявності об?єктивних обставин, що унеможливлюють подальше проведення досудового розслідування.
Під час досудового розслідування вживались заходи, направленні на встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 , однак проведеними заходами встановити місцезнаходження не виявилось можливим, останній ухиляється від органу досудового розслідування.
Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 31.07.2025 надано дозвіл на затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, з метою приводу останнього до слідчого судді Новобаварського районного суду міста Харкова для участі у розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
10.09.2025 о 08:25 підозрюваного ОСОБА_6 затримано на підставі вказаної вище ухвали.
Підстави застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України; наявність ризиків, які дають достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Орган досудового розслідування вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час здійснення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. Зміна запобіжного заходу на більш м'який, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вище зазначеним ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а саме не забезпечить запобіганню спробам підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на викладене, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі по відношенню до ОСОБА_6 не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених нього процесуальних обов'язків, а також не забезпечить належну йому поведінку.
Прокурори у судовому засіданні вимоги клопотання підтримали, просили задовольнити.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання, пояснивши що останній не має наміру переховуватись від суду, та впливати на свідків та потерпілого. Вважають, що ризики зазначені в клопотанні перестали існувати, проте враховуючи що деякі з ризиків можуть мати місце під час судового розгляду, але вони не можуть впливати на доцільність саме тримання під вартою і можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особисого зобов'язання.
Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Як вбачається з ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 132, ст. 184 КПК України на сторону обвинувачення покладено обов'язок доведення обставин, на які вона посилається в питанні застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Сама лише тяжкість кримінального правопорушення хоч і є суттєвим чинником при оцінці існування такого ризику, проте не є єдиною визначальною умовою для його встановлення.
Пунктом 38 рішення ЄСПЛ «Сергій Волосюк проти України» від 12.03.2009 р. (заява № 1291/03) передбачено, що згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді триманя під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення підозрюваного на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обгрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
При вирішенні питання про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слідчий суддя оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість підозрюваного, майновий стан, соціальні зв'язки.
Надаючи оцінку вказаному, суд вважає, що запобігти встановленим в даному провадженні ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного можливо не тільки шляхом застосування найсуворішого запобіжного заходу, але й застосувавши до нього більш м'який запобіжний захід, який в тому числі буде пов'язаний із контролем за поведінкою підозрюваного.
Враховуючи вище наведені обставини, які підтверджуються належними та допустимими доказами, оцінюючи сукупність всіх викладених обставин, а також недоведення стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від органів до судового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, суд вважає можливим застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
Крім того, як зазначив Європейський судз прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
За викладених обставин, слідчий суддя вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт, забезпечить дотримання підозрюваним, процесуальних обов'язків під час досудового розслідування, тому клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 193-194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12022221210000247 від 20.03.2022 у відношенні ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 24 вересня 2025 року включно, заборонивши залишати житло у розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
2. не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4. утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
В задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова та ст. слідчому СВ ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області для подальшого пред'явлення до виконання до органу поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 12.09.2025 о 15 год. 45 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1