Справа № 560/1900/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
15 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ппозивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення по земельному податку з фізичних осіб Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.03.2023 №247907/3-2409-2209 на суму 235,85 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення по земельному податку з фізичних осіб Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.03.2023 №247907/2-2409-2209 на суму 235,85 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення по земельному податку з фізичних осіб Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.03.2023 №247907/1-2409-2209 на суму 235,85 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення по земельному податку з фізичних осіб Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.03.2023 №247907-2409-2209 на суму 235,85 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.03.2023 №0237521-2409-2207 на суму 60993,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.03.2023 №0237515-2409-2207 на суму 52860,60 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.03.2023 №0260724-2409-2207 на суму 15228,37 грн.
Відповідно до ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов повернуто позивачу, на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 07.02.2025 позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що недоліки можуть бути усунені шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказів сплати 7178,15 грн судового збору за платіжними реквізитами Хмельницького окружного адміністративного суду.
Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог ухвали суду від 07.02.2025 до суду надійшло клопотання про виправлення недоліків позовної заяви, в якому представник позивача зазначає, що про зміст оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, стало відомо з листа ГУ ДПС у Хмельницькій області від 27.11.2024 №17129/6/22-01-24-09-13, отриманого на адвокатський запит. Позивачу до 27.11.2024 не було відомо про зміст оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, що не давало можливість оцінки їх на відповідність податковому законодавству та прийняття рішення про їх оскарження.
Також вказав, що посилання судом на обставини справи №560/22108/23 суперечить нормам Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд повинен враховувати докази, які стосуються предмету позову і містяться в матеріалах справи і надані суду сторонами. Матеріали судової справи №560/22108/23 не входять до переліку доказів поданих в межах справи №560/1900/25, і посилання суду на певні обставини в іншій судовій справі, виходять за межі доказування у даній справі і вчинені не у спосіб встановлений КАС України, що є порушенням норм процесуального права.
Інших доказів, які підтверджують що ОСОБА_1 ознайомився зі змістом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень раніше 27 листопада 2024 року немає.
Крім того, враховуючи існування фактично протилежних висновків щодо строку звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, неоднакове застосування Верховним Судом ст.122 КАС України, п.56.18, ст.102 Податкового кодексу України, представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити їх.
Щодо сплати судового збору представник позивача зазначив, що вимоги суду викладені в ухвалі від 07 лютого 2025 року щодо сплати судового збору за 7 позовних вимог є помилковими і не відповідають вимогам пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4, ст. 6 Закону України «Про судовий збір», оскільки оскарження податкових повідомлень - рішень відноситься до спорів майнового характеру і в розрахунок суми позову включається загальна сума позовних вимог в грошовому виразі (ціна позову), а сплата судового збору за кожну позовну вимогу відноситься до позовних вимог немайнового характеру, або коли в одному позові об'єднано позовні вимоги майнового та немайнового характеру.
Зазначив, що ціна позову в поданій ОСОБА_1 позовній заяві становить 130024,77 грн, а тому судовий збір, який підлягає сплаті відповідно до абз. 5 пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 1300,25 грн, який сплачений позивачем в повному обсязі під час подання позовної заяви до суду.
Повертаючи позов суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами, а також не надав доказів доплати судового збору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
В силу пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та / або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
У вказаній постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.
Також Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зазначив, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, визначається частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Посилання представника позивача про те, що суд не повинен враховувати матеріали іншої судової справи є безпідставними, адже суд, з урахуванням принципу офіційного з'ясування обставин справи, може використовувати, в тому числі, інформацію з системи "Діловодство спеціалізованого суду", яка є доступною для використання.
Зазначене також не спростовує поважність пропуску строку звернення до суду.
Слід наголосити, що позивач не позбавлений був можливості вчасно звернутися до відповідача для отриманням податкових повідомлень - рішень, та оскаржити їх.
Відтак, звернувшись до суду 05.02.2025, позивач пропустив строк для звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 07.03.2023 №247907/3-2409-2209, від 07.03.2023 №247907/2-2409-2209, від 07.03.2023 №247907/1-2409-2209, від 07.03.2023 №247907-2409-2209, від 06.03.2023 №0237521-2409-2207, від 06.03.2023 №0237515-2409-2207, від 06.03.2023 №0260724-2409-2207.
Враховуючи норми частини 2 статті 122 КАС України, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Таким чином, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
В свою чергу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Однак, у поданому клопотанні представник позивача не наводить жодних конкретних поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом.
Зважаючи на наведене, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. При цьому, не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивач не надав належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
У відповідності до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Беручи до уваги викладене, позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Що стосується сплати судового збору, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Позивач об'єднав сім позовних вимог до Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Обґрунтування підстав об'єднання в одному позові такої кількості вимог, які за своїм змістом, фактично, утворюють самостійні предмети доказування у справі, позивач не зазначає, а підстави вважати, що усі заявлені вимоги є пов'язаними між собою підставою виникнення або поданими доказами, є основними та похідними, відсутні.
Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 у справі №300/3800/22 виснував, що об'єднання позивачем у позові декількох вимог майнового та/або немайнового характеру, які до того ж не пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними, не може призводити до штучного зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання такої позовної заяви, а порядок розрахунку судового збору у випадку заявлення декількох вимог однозначно визначає частина третя статті 6 Закону №3674-VI.
Відповідно, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не міг не розуміти, що розмір судового збору визначається відповідно до вимог Закону №3674-VI і сплачується за кожну заявлену ним вимогу.
Доказів доплати судового збору позивач не надав, що свідчить про не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу, тобто судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.