Справа № 120/4670/24
Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
15 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Вінницька установа виконання покарання (№1)" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установа "Вінницька установа виконання покарання (№1)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установа "Вінницька установа виконання покарання (№1)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року застосовано до начальника Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» Дудоладова Анатолія Анатолійовича захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу. Стягнуто з начальника Державної установи "Вінницької установи виконання покарань (№1)" Дудоладова Анатолія Анатолійовича штраф в розмірі 9084 грн. в дохід Державного бюджету України.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким скасувати ухвалу.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 витребувано у відповідача матеріали на підставі яких працівниками Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" вилучено особисті предмети у ОСОБА_1 згідно акту про вилучення речей від 22.03.2024 та копію акта про вилучення речей від 22.03.2024. Дані докази зобов'язано подати у 5-денний термін з дня отримання даної ухвали.
Вказане судове рішення доставлено до електронного кабінету відповідача 22.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2024 повторно витребувано у відповідача матеріали на підставі яких працівниками Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" вилучено особисті предмети у ОСОБА_1 згідно акту про вилучення речей від 22.03.2024 та копію акта про вилучення речей від 22.03.2024. Дані докази зобов'язано подати у 3-денний термін з дня отримання даної ухвали.
Вказане судове рішення доставлено до електронного кабінету відповідача 17.12.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Однак, станом на 05.03.2025 вимоги ухвали суду відповідачем не виконані, про причини не виконання не повідомлено, що унеможливлює розгляд справи і прийняття рішення та зумовлює необхідність повторного витребування додаткових доказів, що затягує розгляд справи, відповідно, здійснюються перешкоди у здійснені судочинства.
Враховуючи зазначене ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року застосовано до начальника Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» Дудоладова Анатолія Анатолійовича захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу. Стягнуто з начальника Державної установи "Вінницької установи виконання покарань (№1)" Дудоладова Анатолія Анатолійовича штраф в розмірі 9084 грн. в дохід Державного бюджету України.
Однак колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками враховуючи наступне.
Згідно частини четвертої статті 45 КАС України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Із положень статті 144 КАС України випливає, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Згідно пункту 5 частини першої статті 145 КАС України, заходом процесуального примусу є штраф.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 145 КАС України).
Пунктами 1, 3 частини першої статті 149 КАС України, визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень; невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Отже законодавець встановив відповідальність у вигляді штрафу за неподання доказів витребуваних судом.
Частинами шостою, сьомою, восьмою статті 80 КАС України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, що до начальника Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» Дудоладова Анатолія Анатолійовича заходу процесуального примусу шляхом накладення штрафу стало ігнорування установою ухвали суду від 22.11.2024 року та ухвали суду від 17.12.2024 року якими було витребувано у відповідача матеріали на підставі яких працівниками Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" вилучено особисті предмети у ОСОБА_1 згідно акту про вилучення речей від 22.03.2024 та копію акта про вилучення речей від 22.03.2024.
Дані докази зобов'язано подати у 5-денний термін з дня отримання даної ухвали, та неповідомлення установою про неможливість подати такі докази в установлені судом строки.
Вказані вище ухвали були доставлені до електронного кабінету установи 22.11.2025 року та 17.12.2025 року що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.
Крім того, як зазначив апелянт, що умислу у адміністрації установи на невиконання зазначених ухвал суду та на затягування розгляду справи не було, а ухвали не були вчасно виконання установою з технічних обставин.
Як встановлено судом, що 29.10.2025 року працівник відділу прийому установи ОСОБА_2 , яка займалась прийомом та реєстрацією вхідної кореспонденції яка надходить на адресу установи через систему Електронний суд, пішла у декретну відпустку, а її обов'язки до січня 2025 року тимчасово виконувала начальник відділу прийому Кірієнко Катерина, яка також здійснювала реєстрацію загальної вхідної та вихідної кореспонденції установи.
Однак, через велике навантаження (близько 1000-2000 одиниць) вхідної/вихідної кореспонденції щодня, застарілу комп'ютерну техніку та постійні перебої в роботі інтернету ухвали суду від 22.11.2024 року та 17.12.2024 року не були отримані установою, зареєстровані та передані на виконання, що призвело до несвоєчасного надання суду витребуваних документів та інформації.
Пунктами 1, 3 частини першої статті 149 КАС України, визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень; невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
А тому, враховуючи зазначене колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції передчасно не з'ясувавши всіх належних та допустимих доказів щодо ненадання відповідачем інформації, які витребовувались ухвалами суду першої інстанції, застосував до відповідача штраф, а тому вказана ухвала підлягаю скасуванню
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної установи "Вінницька установа виконання покарання (№1)" задовольнити повністю.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року скасувати.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.