Справа № 240/8945/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
15 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.03.2024 №0600-0211-8/29619 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 03.01.2024.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 21.01.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №64250008710 від 07.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.05.1991 по 20.08.1991 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.06.1987 і період догляду до досягнення трирічного віку за дитиною - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повторно розглянути заяву від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду в даній справі. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки згідно з поданими документами страховий стаж позивача складає 20 років 05 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що має право на призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , має посвідчення серії НОМЕР_2 , громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), видане Житомирською обласною державною адміністрацією від 04.04.2008.
Згідно з копією ID паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки:
- №39 від 11.12.2023, виданої Чоповицькою селищною радою Малинського району Житомирської області, ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в смт Чоповичі Малинського району Житомирської області з 20.10.1989 по даний час (дата видачі довідки 11.12.2023);
- №477/1 від 11.12.2023 №444, яка видана Чоповицькою селищною радою Малинського району Житомирської області ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 19.10.1989 була зареєстрована та фактично проживала в с.Кутище Малинського району Житомирської області, яке було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю до 28.12.2014.
28.02.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та 07 березня 2024 року прийнято рішення №64250008710 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж особи на день звернення складає 20 років 05 місяців 21 днів.
Також зазначено, що не зараховані до страхового стажу періоди роботи:
- з 10.05.1991 по 20.08.1991 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.06.1987, оскільки відсутня печатка при звільненні, наказ про звільнення в архіві відсутній;
- догляд за дитиною до трьохрічного віку 1985 року народження, оскільки у свідоцтві про шлюб відсутня печатка;
- догляд за дитиною до 12-ти років, 1993 року народження, постраждалою від Чорнобильської катастрофи, оскільки відсутній оригінал посвідчення дитини.
Листом від 12.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову в призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з тих підстав, що недостатньо необхідного страхового стажу.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, згідно зі ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абз.5 п.2 ст.55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 смт Чоповичі Малинскього району Житомирської області, яке відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю (до 28.12.2014).
Як встановлено судом першої інстанції, в межах розгляду даної справи сторонами не оспорюється факту проживання позивача за місцем реєстрації (зони посиленого радіоекологічного контролю) станом на 01.01.1993 протягом понад чотирьох років, оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення територіальним органом Пенсійного фонду України вказано, що позивачем документально підтверджено право на зниження пенсійного віку на 5 років.
При цьому, обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2024 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 31 років, а з урахуванням зменшення на 5 років, страховий стаж повинен становити не менше 26 років.
Відповідач у спірному рішенні вказав, що страховий стаж позивача становить 20 років 05 місяців 21 день.
Водночас, відмовляючи у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за відсутності необхідного страхового стажу позивача, відповідачі вказують про незарахування до страхового стажу позивача період трудової діяльності з 10.05.1991 по 20.08.1991, оскільки відсутня печатка при звільненні, а згідно з довідкою від 08.02.2024 №427, виданою комунальним некомерційним підприємством «Малинська міська лікарня», дані щодо звільнення відсутні, на що суд вказує наступне.
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.06.1987 позивач в період з 10.05.1991 по 20.08.1991 працювала в Малинській центральній районній лікарні на посаді бухгалтера-касира (з 10.05.1991) та з 23.07.1991 переведена на посаду палатної санітарки чергового відділення.
Вказані записи внесені уповноваженою особою, про що свідчить підпис та печатки, містять посилання на дату на номер наказу, що слугували підставою вчинення запису про прийняття та переведення, однак засвідчення запису про звільнення з роботи містить лише невелику частину відтиску печатки, без ідентифікуючих ознак.
Проте, згідно з довідкою від 08.02.2024 №427, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Малинська міська лікарня» підтверджено прийняття позивача з 10.05.1991 на роботу, також вказано, що дані щодо переведення та звільнення відсутні.
Поряд з цим, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії за віком.
У постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.
При цьому встановлено, що у трудовій книжці позивача записи про оспорюваний період містяться на 6-9 сторінках у хронологічній та логічній послідовності, без будь-яких виправлень, підтирань та неточностей.
З огляду на викладене, вказаними доказами підтверджується наявні правові підстави для зарахування, до страхового стажу періоду роботи позивача з 10.05.1991 по 20.08.1991 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.06.1987.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо не зарахування періоду догляду за дитиною до трьохрічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки прізвище матері не відповідає паспортним даним, а у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 від 24.05.1986, відсутня печатка, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_4 від 17.02.2024 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками вказано: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , 24.05.1986 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №3. Після укладення шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_5 .
З огляду на вказане, доводи відповідачів про невідповідність прізвища матері у свідоцтві про народження дитини 1985 року народження, є безпідставними. Оскільки позивач уклала шлюб та змінила дівоче прізвище ( ОСОБА_6 ) з 24.05.1986, тобто після народження сина ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відсутність печатки у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 від 24.05.1986, за співставлення вищевказаних та досліджених документів, не може ставитися у провину позивачу та не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії за віком, саме тому період догляду до досягнення трирічного віку за дитиною 1985 року народження ( ОСОБА_2 ) підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною (1993 року народження) до досягнення нею 12-річного віку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 13 ст. 30 Закону №796-ХІІ, визначено що потерпілим дітям, визначених у п. 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.
Відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:
- свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
- посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;
- заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
- документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:
- виписка з трудової книжки;
- відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;
- інформація із системи персоніфікованого обліку.
При цьому, норми пункту 13 статті 30 Закону №796-XII, гарантуючи право на зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, можуть бути реалізовані виключно у випадку відповідності такого періоду вимогам, які визначені спеціальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу.
Тобто, умовою зарахування часу догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12 років до страхового стажу матері або батька є сплата за страхових внесків в указаний період або отримання виплат по догляду за дитиною. Відповідний висновок випливає, зокрема, й зі змісту положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1, де визначено перелік застрахованих осіб.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 є її матір"ю.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 04.12.1995, ОСОБА_8 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною слугувало те, що відсутній оригінал посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, період догляду за постраждалою дитиною може бути зараховано в страховий стаж одному з батьків, який не працював і доглядав таку дитину до 12-річного віку, якщо надано належні докази.
За відсутності належним чином засвідченої копії посвідчення дитини, яка потерпіла від аварії на ЧАЕС відносно ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відсутності доказів того, що вказаним правом щодо догляду за дитиною не скористався інший із батьків, не можна відповідний період догляду позивачем за дитиниою до досягнення 12-річного віку, зарахувати до загального страхового стажу.
Такі докази позивачем не долучено до позову.
Підсумовуючи наведене, вказаними доказами підтверджується наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.05.1991 по 20.08.1991 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.06.1987 та періоду догляду до досягнення трирічного віку за дитиною 1985 року народження ( ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №64250008710 від 07.03.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, в межах розгляду справи судом встановлено, що 20 років 05 місяців 21 день - страховий стаж позивача, зарахований органом Пенсійного фонду, період роботи з 10.05.1991 по 20.08.1991 (3 місяців 10 днів) та період догляду до досягнення трирічного віку за дитиною 1985 року народження - встановлений за результатами розгляду справи.
Саме тому, відповідачами виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
В той же час, оскільки права позивача порушені і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, тому суд дійшов обгрунтованого висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 10.05.1991 по 20.08.1991 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.06.1987 та період догляду до досягнення трирічного віку за дитиною - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та повторно розглянути питання щодо якого звернулася позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача від 28.02.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (п. 10 ч. 2 ст.245, ч. 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.