Справа № 120/15930/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
15 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,
рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 963270843442 від 18.10.2024 про відмову ОСОБА_2 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періоди роботи в органах державної податкової служби, з 15.01.1992 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 20.06.2000, з 09.11.2001 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 16.05.2006, з 17.05.2006 по 17.04.2007, з 11.08.2008 по 20.10.2009, з 21.10.2009 по 28.10.2011, з 20.11.2012 по 04.06.2014 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.10.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
11.10.2024 позивач звернулася до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 963270843442 від 18.10.2024, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Позивач не погодившись із рішенням відповідача 1 щодо не переведення на пенсію державного службовця, звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу" № 889-VIII.
Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ст. 46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, а саме у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Крім цього, згідно п. 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до ст. 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно ст. 343 ПК України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; радник податкової служби III рангу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Як встановлено із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 у період з 18.07.1984 по 06.01.1986 працювала на посаді завідуючої експедицією виконкому у районному виконкомі Московського району м. Харкова (період зарахований відповідачем до державної служби);
з 01.09.1989 по 14.01.1992 на посаді інспектора по контролю за цінами державної інспекції цін відділу цін у Харківському облвиконкомі (період зарахований відповідачем 1 до державної служби);
з 15.01.1992 по 25.11.1996 на посаді державного податкового інспектора, старшого державного податкового інспектора, головного державного податкового ревізора-інспектора у Державній податковій інспекції Московського району м. Харкова;
з 26.11.1996 по 20.06.2000 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора у Державній податковій адміністрації Московському районі м. Харкова;
з 09.11.2001 по 31.01.2002 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора у Державній податковій інспекції у м. Харкові;
з 01.02.2002 по 16.05.2006 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора у спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові;
з 17.05.2006 по 17.04.2007 на посаді заступника начальника відділу ліцензування Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Харківській області;
з 27.04.2007 по 04.08.2008 на посаді провідного головного контролера-ревізора відділу контролю за використанням бюджетних коштів Контрольно-ревізійному управлінні в Харківській області (період зарахований відповідачем до державної служби):
з 11.08.2008 по 20.10.2009 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора у Спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові;
з 21.10.2009 по 28.10.2011 на посаді головного державного інспектора у Державній інспекції з контролю за цінами в Харківській області;
з 20.11.2012 по 04.06.2014 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора у Спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.
Таким чином, зазначені періоди роботи позивача в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу державної служби позивача періоди роботи з 15.01.1992 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 20.06.2000, з 09.11.2001 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 16.05.2006, з 17.05.2006 по 17.04.2007, з 11.08.2008 по 20.10.2009, з 21.10.2009 по 28.10.2011, з 20.11.2012 по 04.06.2014, стаж державної служби позивача на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ становить більше 20 років.
Тобто, на позивача поширюється дія пункту 10, 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону №889-VIII.
Отже, з урахуванням того, що зазначені періоди підлягають зарахуванню до стажу державної служби позивача, який у сукупності становить понад 20 років, суд констатує, що позивачем дотримано вимогу щодо наявності 20 років стажу. Незалежно від того, чи обіймала особа посаду державної служби станом на 1 травня 2016 року, а отже, позивач має право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.